Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/615/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 941/181/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
15.09.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2025 року в кримінальному провадженні № 12023120000000871 від 14.08.2023 року за ч.3 ст. 27, ч.3 ст.307 КК України про продовження обвинуваченому:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ковильний Аркалинського району Таргайської області Казахстан, громадянину України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-12 жовтня 2007 року Білоукраїнським районним судом Луганської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
-26 червня 2008 року Северодонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;
-13 березня 2012 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2,3 ст.187 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років;
-01 квітня 2020 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
строку тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 242 240 грн. -
У провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження № 12023120000000871 від 14.08.2023 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України, ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307КК України, ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.307 КК України.
Під час судового засідання у вказаному кримінальному провадженні процесуальний прокурор ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що на даний час продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_5 може перешкоджати судовому провадженню, впливаючи на свідків, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 01 листопада 2025 року, з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 242 240 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, а також те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, вплинути на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту або у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об'єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 буде переховуватись від суду, впливати на свідків, продовжувати злочинну діяльність, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
Також, судом при продовженні строку тримання під вартою не взято до уваги те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, тобто має міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим вважає за можливе застосувати до обвинуваченого такий вид запобіжного заходу як домашній арешт.
З посиланням на ряд рішень Європейського суду з прав людини («Бойченко проти Молдови», «Харченко проти України») захисник стверджує про відсутність законних підстав для подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою.
В апеляційній скарзі питання про участь обвинуваченого ОСОБА_5 не ставиться, адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначив про розгляд апеляційної скарги без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів, згідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як встановлено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та висновками суду першої інстанції про те, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, яке загрожує, може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити нові кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції обґрунтовано прийшов правильного висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, яке загрожує може переховуватись від суду, впливати на свідків, аби вони змінили покази, вчинити нові кримінальні правопорушення.
Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Таким чином, апеляційні доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання прокурора повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання адвоката на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який є особливо тяжким, умисним, а тому існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може уникати від кримінальної відповідальності у зв'язку з тяжкістю покарання, а також перебуваючи на волі може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 199, 331, 405, 406, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2025 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в кримінальному провадженні № 12023120000000871 від 14.08.2023 року за ч.3 ст. 27, ч.3 ст.307 КК України на 60 днів, а саме до 01 листопада 2025 року включно - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4