Іменем України
24 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/3373/24
провадження № 22-ц/4809/230/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Дуковського О.Л.,
суддів - Єгорової С.М., Мурашка С.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жабський Дмитро Вікторович на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2024 року, у складі головуючого судді Русіна А.А. у справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за наданні послуги,-
У травні 2024 року Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (далі КП «Теплоенергетик») звернулося до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача боргу за послуги з постачання теплової енергії.
Позивач просив:
стягнути із відповідача на користь підприємства борг за послуги з постачання теплової енергії у сумі 42 698,33 грн, індексу інфляції в сумі 14 883,53 грн та 3% річних в сумі 5710,51 грн, що складає 63 292,37 грн.
КП «Теплоенергетик» в обгрунтування позову вказувало, що відповідачка є споживачкою послуг з постачання теплової енергії, що надаються КП «Теплоенергетик» до квартири АДРЕСА_1 .
За період з грудня 2014 року по березень 2024 року включно відповідачці надавалися послуги до її квартири із централізованого теплопостачання, за які сплачено не було.
Тому, станом на квітень 2024 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі - 42 698,33 грн.
Крім того позивач посилався на те, що відповідно до ст.625 та ст.549 ЦК України, відповідачу було нарахована сума основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі - 42 698,33 грн , індекс інфляції у сумі 14 883,53 грн , та 3% річних в сумі 5710,51 грн.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2024 року позов задоволено у повному обсязі ,стягнувши із відповідачки заборгованість у сумі - 66320,37 грн , яка складається із заборгованості за надані послуги в розмірі - 42698,33 грн , індексу інфляції в розмірі - 14883,53 грн , 3 % річних 5710, 51 грн .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник відповідачки оскаржив його в апеляційному порядку.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було грубо порушено норми процесуального права, а саме відповідачці не було вручено копію відкриття позовного провадження та копії позовної заяви з додатками, а як наслідок вона була позбавлена права подати відзив на позовну заяву.
Не погоджується із наданими позивачем розрахунками заборгованості.
Крім того наголошує на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому суд мав відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, саме за спливом строку позовної давності.
Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Статтею 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване опалення віднесено до комунальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача є, зокрема, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплопостачання.
Статтею 19 цього Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно ч. 1 ст. 9, п. 1 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» виконавець комунальної послуги зобов'язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Основними обов'язками споживача є, зокрема, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплопостачання.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
До квартири відповідачки надавались послуги з постачання теплової енергії на підставі «Правил надання послуг з постачання теплової енергії типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830,Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Шляхом подачі теплової енергії до квартири відповідачки, яка є її власницею сторони вступили у фактичні договірні правовідносини .
Звернувшись із цим позовом до суду позивач вказував, що у зв'язку із тим, що відповідачка належним чином не виконала зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання, чим порушила ст.. 526 ЦК України , утворилася заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з грудня 2014 по березень 2024 включно в розмірі - 42 698,33 грн , що підтверджується розрахунком заборгованості абонента .
Крім того позивачем на підставі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості відповідачки здійснено нарахування індексу інфляції в сумі 14883,53 грн та 3% річних в сумі 5710,51 грн.
Позивач просив стягнути із відповідачки заборгованість у сумі - 66320,37 грн .
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Колегією суддів встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у зв'язку з фактичними договірними відносинами щодо надання послуг з централізованого теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
В матеріалах справи відсутні докази про направлення відповідачці копії ухвали про відкриття позовного провадження у цій справі та копії позовної заяви, разом із доданими до неї документами.
Суд першої інстанції у рішенні вказав, що відповідачка повідомлена про розгляд справи, проте з таким твердженням не можна погодитися, оскільки судом першої інстанції не було повідомлено належним чином відповідачку (в порядку та у спосіб, передбачений ЦПК України) про дату, час та місце судового засідання з розгляду справи.
При цьому таке повідомлення є обов'язковим в силу приписів ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 211 ЦПК України.
Оскільки відповідачка не була присутня під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача заявлено в апеляційній скарзі про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Згідно наданого розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання, про стягнення якої ставилось питання у позовній заяві, нарахована за період з грудня 2014 року по березень 2024 року.
КП «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» звернулось до суду із цим позовом 13 травня 2024 року, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві (а.с. 1).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачці нарахований борг за послуги з централізованого теплопостачання за період з грудня 2014 року по березень 2024 року включно.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19 спричиненої коронавірусом SARS CoV-2» (із змінами і доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому, рядом постанов Кабінету Міністрів України карантин на території України продовжувався та постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім цього згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022/ затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, а також запровадження на всій території України карантину з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України продовжуються на строк дії такого карантину, а також введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року по теперішній час, а під час дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, то період заборгованості застосовується з 12 березня 2017 року.
Колегія судів дійшла висновку, що борг за послуги з централізованого теплопостачання підлягає стягненню з відповідачки за період з 12 березня 2017 року по 01 лютого 2020 року.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки у відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховуючи вищевказані обставини, вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу за послуги теплопостачання у розмірі 27642,40 грн , 3% річних у розмірі - 2401,27 грн , та індекс інфляції у розмірі - 7576,96 грн .
З розрахунку, який наданий позивачем (а.с.4-6) відсутні нарахування заборгованості за надані послуги відповідачці за період з 01.02.2020 по 01.03.2024 .
Звернувшись із позовом до суду позивач просив стягнути заборгованість з грудня 2014 по березень 2024 року.
Оскільки за період з грудня 2014 по 12 березня 2017 позивачем пропущено строк позовної давності , то в цій частині у задоволенні слід відмовити.
Щодо стягнення в період з 01.01.2020 по березень 2024 то розрахунок заборгованості за цей період - відсутній.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жабський Дмитро Вікторович - задовольнити частково.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за наданні послуги, індексу інфляції, трьох процентів річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (ідентифікаційний код юридичної особи у ЄДРПОУ 24153576) заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 01.02.2020 в сумі 27642,40 грн , індекс інфляції у розмірі - 7576,96 грн , 3 % річних в розмірі - 2401,27 грн , а всього в сумі - 37620,60 грн .
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (ідентифікаційний код юридичної особи у ЄДРПОУ 24153576) судовий збір за подання позовної заяви в сумі - 1786,50 грн
Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (ідентифікаційний код юридичної особи у ЄДРПОУ 24153576) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі - 1862,30 грн .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді С.М. Єгорова
С.І. Мурашко