Справа № 157/19/24 Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С.
Провадження № 22-ц/802/882/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
18 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області про зобов'язання вчинити дії щодо забезпечення житлом за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2025 року
У січні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кота С. І. звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що його сім'я складається з п'яти осіб, які проживають у приватизованій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири складає 43,6 кв. м, житлова - 29,9 кв. м (5,98 кв. м на одну людину). Крім нього, особи з інвалідністю ІІ групи довічно, у квартирі проживають: його дружина ОСОБА_3 , його син ОСОБА_4 , особа з інвалідністю І групи довічно, його син ОСОБА_5 та його прийомний син ОСОБА_6 , який також є особою з інвалідністю ІІ групи довічно внаслідок психічного захворювання.
Оскільки санітарно-технічні норми його жилого приміщення не відповідають встановленим нормам України, з 14 квітня 1992 року він та його сім'я перебувають на квартирному обліку у Виконавчому комітеті Камінь-Каширської міської ради Волинської області, його було внесено до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов у першочерговому порядку у черзі під № 1. Відповідач Виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради Волинської області, який взяв на себе зобов'язання поліпшити його житлові умови шляхом взяття на квартирний облік у першочерговому порядку, мав можливість виконати свої зобов'язання шляхом виділення відповідного житла у 42-ох квартирному будинку, який здавався в експлуатацію по АДРЕСА_2 . Однак, за повідомленням голови виконкому Каширця В. П. від 18 липня 1996 року виділити йому та його сім'ї квартиру не було можливості, оскільки 22 квартири у цьому будинку виділені працівникам охорони здоров'я, освіти, правоохоронних органів, культури, ліквідаторам аварії на ЧAEC, переселенцям. Решта квартир виділена сім'ям, будинки яких знесені або будуть зноситися. Таким чином, після виділення 22-ох квартир сім'ям вказаних категорій у відповідача ще була можливість виділити квартиру його сім'ї, оскільки певні будинки, адреси яких не повідомлялися, ще не зносилися і дата їх знесення ще не була визначена. Звернення членів його сім'ї з приводу поліпшення їхніх житлових умов протягом майже 20 років після отримання вказаного повідомлення ОСОБА_7 ігнорувалися.
Позивач зазначав, що протягом 2015 - 2023 років він звертався до різних інстанцій з приводу виділення коштів на придбання йому та його сім'ї благоустроєного житла, проте отримував відмови.
Вважає, що відповідач Виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради має можливість виділити фінансування на придбання житлового приміщення у приватних осіб за рахунок перевиконання власних доходів. Взявши його сім'ю на першочерговий квартирний облік під № 1, відповідач взяв на себе зобов'язання поліпшити його житлові умови ще в липні 1996 року. Однак, попри наявні можливості виконання своїх зобов'язань, зокрема у 2018 - 2023 роках, відповідач свої зобов'язання виконувати не бажає чим порушує його конституційне право на житло.
Позивач також вказував, що придбати житло за власні кошти його сім'я можливості не має, оскільки з п'яти членів сім'ї троє є особами з інвалідністю. Проживати у такій чисельній сім'ї, тим більше з психічно хворим прийомним сином, він не може.
Рішенням Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області № 92 від 14 квітня 1992 року його поставлено на пільгову чергу для одержання комунальної квартири. У Книзі обліку громадян, які перебувають на першочерговій черзі для отримання житла у Виконавчому комітеті Камінь-Каширської міської ради Волинської області, що розпочата 01 травня 2021 року, члени його сім'ї поставлені на облік громадян, що перебувають на першочерговій черзі для отримання житла у Виконавчому комітеті Камінь-Каширської міської ради Волинської області, підстава для взяття на облік - відсутність встановленого розміру житлової площі, багатодітна сім'я. На облік взято 15 серпня 1989 року № 313 Камінь-Каширською радою народних депутатів. Він у списку осіб, які перебувають у першочерговій черзі на отримання житла, є першим.
Разом з тим, протягом більше як 30 років йому, як особі з інвалідністю, та як члену багатодітної сім'ї, житло не надане. Відповідач не заперечує його право на першочергове отримання соціального житла у виконавчому комітеті міської ради. Оскільки його право на житло як особи, яка перебуває на квартирному обліку на першочергове отримання житла у виконавчому комітеті порушується, тому підлягає захисту.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради Волинської області забезпечити його благоустроєним житловим приміщенням у м. Камінь-Каширський Волинської області, яке відповідає встановленим нормам житлової площі, санітарним і технічним вимогам.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій справі. Суд першої інстанції неправильно застосував ст. 47 Конституції України, яка гарантує кожному право на житло та зобов'язує державу і органи місцевого самоврядування забезпечувати громадян, які потребують соціального захисту, житлом безоплатно або за доступну плату. Позивач як особа з інвалідністю ІІ групи довічно, батько особи з інвалідністю І групи довічно та член багатодітної сім'ї безперечно належить до категорії громадян, які потребують соціального захисту та мають конституційне право на забезпечення житлом. Суд помилково визнав правомірним рішення Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 20 червня 2024 року № 6/3 про зняття сім'ї позивача з квартирного обліку, не врахувавши, що отримання (спадщина) у власність житлового будинку не є автоматичним підтвердженням поліпшення житлових умов, якщо такий будинок непридатний для проживання (ст. 7 ЖК України, п. 1 Положення № 189). Житловий будинок у с. Осівці Камінь-Каширського району Волинської області отриманий у спадщину, перебуває в аварійному стані та непридатний для проживання, що підтверджується поясненнями позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції та долученими до провадження доказами (фото аварійного приміщення) та не було спростовано відповідачем. Суд без належного дослідження визнав наявність житлового будинку підставою для втрати статусу потребуючого житла, хоча не було проведено обстеження цього будинку згідно з вимогами чинного законодавства. Відповідач не провів належної перевірки технічного стану спадкового житла перед прийняттям рішення про зняття з обліку, що є порушенням процедурних вимог. Суд першої інстанції не врахував, що житло, яке не відповідає технічним і санітарним нормам (не має централізованого опалення, водопостачання, каналізації, знаходиться в аварійному стані тощо), не може вважатися житлом у розумінні житлового законодавства (ДБН В.2.2-15-2005, Наказ МОЗ № 173). Наявність такого житла не може вважатися покращенням житлових умов.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області Пась В. І., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові у цій справі. Рішенням Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області №6/3 від 20 червня 2024 року сім'я ОСОБА_1 знята з квартирного обліку та виключена зі списку осіб, що мають право на першочергове отримання житла у зв'язку з поліпшенням житлових умов. Вказане рішення є чинним. Крім того, у власності позивача є житловий будинок у с. Осівці Камінь-Каширського району Волинської області, про який він не повідомив виконавчий комітет, приховавши цю інформацію, та частка власності у трикімнатній квартирі. У трикімнатній квартирі проживає лише три особи з чотирьох зареєстрованих, що було встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто на одну особу, яка проживає у квартирі припадає 9,97 кв. м, що є значно більшим, аніж позивач вказував у своїх вимогах та перевищує установлену мінімальну норму жилої площі на одного члена сім'ї. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що він потребує поліпшення житлових умов, оскільки забезпечений житловою площею в достатній кількості.
Представник відповідача Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, але у поданій апеляційній скарзі просив суд розглядати справу за його відсутності.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласниками квартири є дружина позивача ОСОБА_3 та його сини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
З технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна слідує, що зазначена квартира знаходиться на другому поверсі двоповерхового будинку, має загальну площу 43,6 кв. м, житлову площу 29,9 кв.м, і складається з трьох кімнат.
Станом на час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 та його сім'я перебували на квартирному обліку під номером один як особи, що потребують поліпшення житлових умов і мають право на першочергове отримання житла.
Судом також встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 20 червня 2024 року № 6/3 сім'ю позивача ОСОБА_1 знято з квартирного обліку та виключено зі списку осіб, що мають право на першочергове отримання житла у зв'язку з поліпшенням житлових умов (прийняття у спадщину житлового будинку).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення № 6/3 від 20 червня 2024 року закрито.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом у своїх вимогах зазначав, що житлові умови в яких він проживає є неналежними, житлова площа, що припадає на кожного члена його сім'ї, значно менша встановленої законом норми житлової площі на одну особу. Він перебуває на обліку у Виконавчому комітеті Камінь-Каширської міської ради Волинської області як особа, що потребує поліпшення житлових умов у першочерговому порядку, його прізвище у відповідному сприску під номером один. Відповідач порушує його конституційне право на житло та не виконує свого обов'язку щодо забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 1 ЖК України визначено, що відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Згідно з ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Відповідно до ст. 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Потребуючими поліпшення житлових умов згідно зі ст. 34 ЖК України визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Водночас, згідно зі ст. 33 ЖК України потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.
Статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
Згідно з пунктами 2, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті: керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні ради; здійснюють управління житловим фондом місцевих рад (ч. 1 ст. 18); здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (ч. 1 ст. 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (ст. 39); приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради (ст. 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (ст. 52).
Відповідно до статей 39, 40 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 42 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами 1 і 2 ст. 54, ч. 1 ст. 90, ч. 6 ст. 101, статтями 102, 110, ч. 1 ст. 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що умовою для отримання житла першочергово з житлового фонду органу місцевого самоврядування є наявність у громадянина статусу особи, що потребує поліпшення житлових умов, та перебування такої особи на відповідному обліку. Втрата такого статусу позбавляє особу права на отримання житла безкоштовно.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив з того, що позивач на підставі рішення Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 20 червня 2024 року №6/3, яке ним оскаржувалося, однак не було скасоване, втратив статус особи, яка потребує поліпшення житлових умов, виключений зі списку таких осіб, а тому не має права вимагати від відповідача надання йому житла в порядку ст. 31 ЖК України. При цьому матеріали справи не містять відомостей про перебування ОСОБА_1 на будь-якому іншому обліку осіб, що мають право на безкоштовне отримання житла з державного житлового фонду, що свідчить про те, що право позивача на житло не порушене.
Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач не довів належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_1 .
Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: