760/21121/19
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
26 вересня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Лопатюк А.В.,
представника позивача Задорожного А.Г.,
представника відповідачів: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
У липні 2019 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що складається з 3 кімнат, загальною площею 88,90 кв.м., жилою площею 45,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки від 14 вересня 2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною у висновку про вартість майна у розмірі 1995100,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 14 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитні договори №003-2902/840-0151 та №003-2902/840-0156, також додаткову угоду №2 від 06 грудня 2007 року до кредитного договору 003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року. Відповідно до умов вказаних договорів, банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 32493,00 дол США та 172506,00 дол США з цільовим призначенням на споживчі потреби. 14.09.2007 між банком та позичальником укладено договір іпотеки, за умовами якого останній в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Позивач умови договору виконав та надав позичальнику кредитні кошти. Однак, третьою особою ОСОБА_4 порушувались умови кредитних договорів та не здійснював погашення кредитів, не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість. Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року задоволено позов банку та стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року у розмірі 49921,15 дол США, заборгованість за кредитним договором №003-2902/840-0151 від 14 вересня 2007 року у розмірі 18047,41 дол США та заборгованість за додатковою угодою №2 від 06 грудня 2007 року до кредитного договору №003-2902/840-0156 у розмірі 41231,44 дол США. Однак, ОСОБА_4 рішення суду не виконано, заборгованість не погашена. 19.06.2018 позивач, перевіряючи стан іпотечного майна, отримав інформаційну довідку №128119054, відповідно до якої іпотечне майно ОСОБА_4 не належить, а іпотека та обтяження відсутні. Запис про іпотеку №5667967 від 14 вересня 2007 року та запис про обтяження №5667955 від 14 вересня 2007 року припинені державним реєстратором УДР ГТУЮ у м. Києві Глобою А.П. 22 грудня 2015 року на підставі рішень №27384132, №27383093. Крім того, іпотечне майно належить не ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2016 року, а іпотека та обтяження припинені на підставі повідомлень №1627/12-к, №1627/13к-15 від 18 грудня 2015 року. За вказаними обставинами банк звернувся до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві та відкрито кримінальне провадження. Оскільки банк не давав жодних повідомлень позичальнику для виключення записів про обтяження та іпотеку з Державного реєстру, відтак дія договору іпотеки не припинилась на дату продажу предмету іпотеки, банк коштів від реалізації не отримував, відтак банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Станом на 22 липня 2019 за кредитним договором №003-2902/840-0151 від 14 вересня 2007 року наявна заборгованість у розмірі 63712,93 дол США, за кредитним договором №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року у розмірі 204994,78 дол США, за додатковою угодою №2 до кредитного договору №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року у розмірі 140758,66 дол США (Т.1 а.с.1-97).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2019 року визначено головуючого суддю ОСОБА_11 (Т.1 а.с.98).
24.07.2019 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову (Т.1 а.с.99-105).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року задоволено заяву представника позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру загальною площею (кв.м.): 88,9, житловою площею (кв.м.): 45,5, що складається з трьох жилих кімнат і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 840744780000, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер 243, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. 04.02.2016 р. (Т.1 а.с.108-111).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження (Т.1 а.с.112).
20.11.2019 до суду надійшов відзив, у якому представник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності. В обґрунтування зазначає, що відповідач не знає про договірні зобов'язання між позивачем та третьою особою, зокрема відповідачу невідомо щодо стану заборгованості третьої особи. Дійсно, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , право власності набув 04 лютого 2016 року на підставі договору купівлі-продажу, на час придбання квартири жодних перешкод та заборон щодо розпорядженням майном чи інших обтяжень на майно не було. Крім того, на момент набуття відповідачем права власності на спірну квартиру, іпотека щодо неї була припинена. Також, сплив строк позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (Т.1 а.с.132-159).
10.12.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що відповідачу відомо про існування договірних відносин та спору між банком та третьою особою. Щодо державної реєстрації, то під час укладення іпотечного договору здійснена державна реєстрація обтяження. Звертає увагу, що задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разу, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. Щодо строку позовної давності, то позивач дізнався про перехід права власності на предмет іпотеки до відповідача лише 19 червня 2018 року під час перевірки стану іпотечного майна, відтак строк позовної давності не сплив (Т.1 а.с.160-177).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.1 а.с.178-179).
03.02.2020 до суду надійшли заперечення, у яких представник відповідача зазначає, що про зобов'язання третьої особи перед позивачем відповідач дізнався з матеріалів судової справи. Повідомлення банку, що стали підставами для припинення іпотеки та скасування обтяження зі спірного майна є чинними та ніким не оспорюються, а для встановлення факту підроблення повідомлень самого лише посилання позивача недостатньо (Т.1 а.с.182-196).
04.06.2020 до суду надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив, у яких представник позивача зазначає, що під час укладення іпотечного договору здійснена державна реєстрація обтяження, саме ж обтяження припинено на підставі повідомлень, яка банк ніколи не надавав, за даними обставинами відкрито кримінальне провадження (Т.1 а.с.197-211).
01.10.2020 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, які дублюють попередні пояснення на заперечення на відповідь на відзив (Т.1 а.с.222-230).
19.07.2021 до суду надійшла заява представника позивача про долучення доказів (Т.2 а.с.12-41).
02.08.2021 до суду надійшла заява представника позивача про долучення доказів (Т.2 а.с.42-104).
01.08.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення матеріалів справи з приводу строків позовної давності (Т.2 а.с.135-153).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року задоволено клопотання представника відповідача про залучення третьої особи ЦМУМЮ (м. Київ) (Т.2 а.с.176-177).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів (Т.2 а.с.196-197).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування справи для огляду в судовому засіданні (Т.2 а.с.228-230).
05.02.2024 до суду надійшла заява представника позивача про долучення доказів (Т.3 а.с.1-19).
06.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про приєднання тексту судових дебатів (Т.3 а.с.20-36).
08.03.2024 до суду надійшла промова представника позивача у судових дебатах (Т.3 а.с.37-42).
11.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшли судові дебати представника відповідача (Т.3 а.с.44-49).
13.03.2024 до суду надійшла уточнена промова представника позивача у судових дебатах (Т.3 а.с.50-55).
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року №1471, призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із неможливістю продовжувати розгляд справи суддею ОСОБА_11 у зв'язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року №797/0/15-24 (Т.3 а.с.58).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року визначено головуючого суддю Кицюк В.С. (Т.3 а.с.59-60).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження (Т.3 а.с.62).
13.05.2024 до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмета позову, у якій просив: визнати за АТ «Універсал Банк» на підставі договору іпотеки від 14 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №1761, право іпотеко держателя першої черги на нерухоме майно - квартиру, що складається з 3 кімнат, загальною площею 88,90 кв.м., жилою площею 45,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Манойло Н.Г.; в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Універсал Банк»: за кредитним договором №003-2902/840-0150 від 14 вересня 2007 року, що станом на 22 липня 2019 року становить 63712,93 дол США, за кредитним договором №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року, що станом на 22 липня 2019 року становить 204994,78 дол США, за додатковою угодою №2 від 06 грудня 2007 року до кредитного договору №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року, що станом на 22 липня 2019 року становить 140758,66 дол США, - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що складається з 3 кімнат, загальною площею 88,90 кв.м., жилою площею 45,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки від 14 вересня 2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною у висновку про вартість майна у розмірі 1995100,00 грн (Т.3 а.с.71-86).
13.05.2024 до суду надійшли доповнення представника позивача підстав позову новими обставинами та додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом, також іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у державному реєстрі. Зауважує, що у добросовісного набувача, виходячи з нещодавніх дій про припинення іпотечного обтяження, об'єктивно міг виникнути сумнів щодо добросовісності продавця квартири відразу після припинення її обтяження на предмет пов'язаних із цим ризиків. Крім того, боржники здійснили відчуження майна під час провадження у справі про стягнення кредитної заборгованості. Щодо строку позовної давності, то зазначає, що відбулось переривання строку позовної давності у зв'язку із зверненням до суду, разом із тим заявляє клопотання про поновлення строку позовної давності (Т.3 а.с.87-94).
28.11.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідача ОСОБА_3 (Т.3 а.с.134-138).
28.11.2024 13.05.2024 до суду надійшли другі доповнення представника позивача підстав позову новими обставинами щодо добросовісності ОСОБА_2 та додаткові пояснення у справі (Т.3 а.с.139-161).
13.01.2025 до суду надійшла заява представника позивача про долучення доказів (Т.3 а.с.177-187).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року розпочато підготовче судове засідання, залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , прийнято заяву про зміну предмету позову (Т.3 а.с.188-190).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.3 а.с.208-210).
21.02.2025 до суду надійшла заява представника позивача про долучення доказів, яка передана 19 травня 2025 року разом із доповідною запискою до керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва (Т.3 а.с.223-237).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року повернуто до стадії підготовчого провадження, задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.3 а.с.238-240).
10.06.2025 до суду надійшла заява представника позивача про долучення доказів (Т.4 а.с.1-28).
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року повернуто до стадії підготовчого провадження, задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.4 а.с.32-35).
29.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшли судові дебати від представника відповідачів.
30.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла промова представника позивача у судових дебатах.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та подальших заявах по суті справи. Додатково звернув увагу, що банк не надавав ніяких повідомлень позичальнику (третій особі у справі) для виключення записів про обтяження та іпотеку з Державного реєстру, однак виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, також іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у державному реєстрі. Зауважує , що відповідачі є недобросовісними набувачами майна, оскільки у добросовісного набувача, виходячи з нещодавніх дій про припинення іпотечного обтяження, об'єктивно міг виникнути сумнів щодо добросовісності продавця квартири відразу після припинення її обтяження на предмет пов'язаних із цим ризиків. Щодо строку позовної давності, то відбулось переривання строку позовної давності у зв'язку із зверненням до суду, разом із тим, якщо у представника відповідачів наявні сумніви щодо пропуску позивачем строку позовної давності, то представники позивача просять поновити строк позовної давності.
Представник відповідачів у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Зауважує, що відповідачі є добросовісними набувачами майна, а про наявну заборгованість третьої особи ОСОБА_4 перед банком дізнались із матеріалів цивільної справи. Крім того, повідомлення банку, що стали підставами для припинення іпотеки та скасування обтяження зі спірного майна є чинними та ніким не оспорюються, а факт звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення не спростовує факт припинення іпотеки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 14 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (кредитор) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №003-2902/840-0151, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 32493 дол США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,95% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (Т.1 а.с.13-18).
Відповідно до п.3.2 кредитного договору №003-2902/840-0151 від 14 вересня 2007 року, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, є: іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.14).
14.09.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» (кредитор) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №003-2902/840-0156, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 107506 дол США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,45% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (Т.1 а.с.25-30).
Відповідно до п.3.2 кредитного договору №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, є: іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.26).
06.12.2007 ВАТ «Універсал Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (позичальник) уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року, відповідно до умов якої банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 172506,00 дол США у порядку і на умовах, визначених цих договором (Т.1 а.с.36-43).
Відповідно до п.3.2 додаткової угоди №2 від 06 грудня 2007 року до кредитного договору №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, є: іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.38).
14.09.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» (кредитор або іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець, або боржник, або позичальник) уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: квартиру номер АДРЕСА_2 . Квартира складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 88,90 кв.м., жилою площею 45,50 кв.м. (Т.1 а.с.50-53).
Згідно з п.п.2.1.1. п.2.1. договору іпотеки від 14 вересня 2007 року, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов1язань за будь-яким з вищевказаних основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (Т.1 а.с.51).
Відповідно до п.п.2.4.1., 2.4.2. п.2.4. іпотекодавець зобов'язаний: не порушувати прав іпотекодержателя, що надані останньому Законом України «Про іпотеку», виконувати обов'язки, що покладені на іпотекодавця за Законом України «Про іпотеку» (Т.1 а.с.51).
Згідно з п.п.4.1. п.4 договору іпотеки від 14 вересня 2007 року, звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України: у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цим договором (Т.1 а.с.52).
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц, у статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за: кредитним договором №003-2902/840-0151 від 14 вересня 2007 року в сумі 18 047, 541 дол. США; кредитним договором №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року в сумі 49 921, 15 дол. США; додатковою угодою №2 від 06 грудня 2007 року до Кредитного договору №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року в сумі 41 231, 44 дол. США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за: кредитним договором №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року в сумі 49 921, 15 дол. США; додатковою угодою №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року в розмірі 41 231, 44 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3654 гривні 00 коп. у рівних частинах по 1218 гривень 00 коп. з кожного (Т.2 а.с.13-17).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року виправлено описку, допущену в заочному рішенні Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, викладено абзац перший пункту 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «….Кредитним договором №003-2902/840-0151 від 14 вересня 2007 року в сумі 18 047, 41 дол. США;» (Т.2 а.с.17 зворот-18 зворот).
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року задоволено частково апеляційну скаргу адвоката Панкова Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_4 . Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №003-2902/840-0151 від 14 вересня 2007 року (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2011 року), яка утворилась станом на 24 січня 2014 року, у розмірі 38665 доларів 65 центів США. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №003-2902/840/0156 від 14 вересня 2007 року (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2011 року), яка утворилась станом на 24 січня 2014 року, у розмірі 200063 долари 34 центи США. Солідарно за ОСОБА_4 стягнуто з ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №003-2902/840/0156 від 14 вересня 2007 року (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2011 року), яка утворилась станом на 24 січня 2014 року, у розмірі 200063 долари 34 центи США. Солідарно за ОСОБА_4 стягнуто з ОСОБА_8 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №003-2902/840/0156 від 14 вересня 2007 року (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2011 року), яка утворилась станом на 24 січня 2014 року, у розмірі 200063 долари 34 центи США. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 3654 грн - по 1 218 грн з кожного, на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору (Т.2 а.с.19-27 зворот).
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року закрито касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданою адвокатом Панковим Дмитром Володимировичем, з підстав, передбачених у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц), в справі № 760/5435/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Панковим Дмитром Володимировичем, задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий апеляційний розгляд. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року залишено без змін (Т.2 а.с.28-39).
Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу адвоката Панкова Дмитра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_4 . Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення за яким: стягнуто солідарно з ОСОБА_4 з ОСОБА_7 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2007 року №003-2902/840-0151 (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2011 року) у розмірі 1 030,94 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 з ОСОБА_7 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2007 року №003-2902/840/0156 (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2011 року) у розмірі 9 620,73 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 з ОСОБА_8 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2007 року №003-2902/840/0156 (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2011 року) у розмірі 9 620,73 доларів США. В іншій частині рішення суду залишено без змін (Т.3 а.с.2-7).
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката Терещенко Людмили Вячеславівни, на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року вважати неподаною і повернуто заявниці.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19 червня 2018 року №128119054, ОСОБА_4 не належить на праві власності об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.59-61).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02 серпня 2018 року №133017224, нерухоме майно а адресою: АДРЕСА_1 , 04 лютого 2016 року на підставі договору купівлі-продажу №243, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Манойло Н.Г., на праві власності належить ОСОБА_2 (Т.1 а.с.62-69). Відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні (Т.1 а.с.63). Відповідно до інформації про зміни обтяження, 22 грудня 2015 року УДР ГТУЮ у м. Києві Гробою А.П. внесено зміни до реєстру про припинення іпотеки, індексний номер рішення 27383093, підстава - повідомлення ПАТ «Універсал Банк», виданий 18 грудня 2015 року, серія та номер 1627/13к-15 (Т.1 а.с.65).
ПАТ «Універсал Банк» звернулось до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві із заявою від 21 червня 2018 року №5406ГО про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої 22 грудня 2015 року ОСОБА_4 без відома та дозволу банку відчужив предмет іпотеки, обтяження з предмету іпотеки зняті ОСОБА_9 державним реєстратором УДР ГТУЮ у м. Києві на підставі повідомлення 1627/13к-15 ПАТ «Універсал Банк» від 18 грудня 2015 року. Під час перевірки реєстру вихідної кореспонденції ПАТ «Універсал Банк» встановлено, що вказане повідомлення не направлялось, вихідного №1627/13к-15 не існує, тому дане повідомлення мало ознаки підробки (Т.1 а.с.70-71).
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій повідомлень від 18 грудня 2015 року вих. №1627/12к-15 та №1627/13к-15 голови правління ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_10 , станом на 18 грудня 2015 року зобов'язання за кредитними договорами №003-2902/840-56 та №003-2902/840-0151 від 14 вересня 2007 року, укладеними між банком та ОСОБА_4 вважаються такими, що виконані повністю (припинені). Враховуючи викладене, просять провести державну реєстрацію припинення іпотеки та провести державну реєстрацію припинення заборони на предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.72, 73).
Згідно з копією висновку №832928 від 14 червня 2019 року про вартість майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об'єкта оцінки без ПДВ 1995100 грн (75567 дол США); ліквідаційна вартість об'єкта оцінки без ПДВ 1596100 грн (60454 дол США) (Т.1 а.с.87).
Відповідно до копії висновку від 05 травня 2025 року №СЕ-19/111-25/27343-ДД судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Степанченко Т. у рамках кримінального провадження №12018100090007978 від 12.07.2018, відбиток круглої печатки «Україна - Публічне акціонерне товариство - м. Київ - «Універсал Банк» Ідентифікаційний код 21133352» в нижній частині аркушу посередині між друкованим текстом «Голова правління ПАТ «Універсал Банк» та « ОСОБА_10 » у повідомленні №1627/13к-15 від 18 грудня 2015 року, нанесений не печаткою «Україна - Публічне акціонерне товариство - м. Київ - «Універсал Банк» Ідентифікаційний код 21133352», зразки відбитків якої надані у якості порівняльного матеріалу. Відбиток круглої печатки «Україна - Публічне акціонерне товариство - м. Київ - «Універсал Банк» Ідентифікаційний код 21133352» в нижній частині аркушу посередині між друкованим текстом «Голова правління ПАТ «Універсал Банк» та « ОСОБА_10 » у повідомленні №1627/12к-15 від 18 грудня 2015 року, нанесений не печаткою «Україна - Публічне акціонерне товариство - м. Київ - «Універсал Банк» Ідентифікаційний код 21133352», зразки відбитків якої надані у якості порівняльного матеріалу (Т.4 а.с.3-6 зворот).
Відповідно до копії висновку від 08 травня 2025 року №СЕ-19/111-25/27308-ПЧ судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Сохи Ю. у рамках кримінального провадження №12018100090007978 від 12.07.2018, підпис від імені ОСОБА_10 на повідомленні №1627/13к-15 від 18 грудня 2015 року в нижній частині аркуша посередині між друкованим текстом «Голова правління ПАТ «Універсал Банк» та « ОСОБА_10 », - виконано не ОСОБА_10 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_10 на повідомленні №1627/12к-15 від 18 грудня 2015 року в нижній частині аркуша посередині між друкованим текстом «Голова правління ПАТ «Універсал Банк» та « ОСОБА_10 », - виконано не ОСОБА_10 , а іншою особою (Т.4 а.с.7-15).
Постановою ст. дізнавача СД ВП №1 Солом'янського УП ГУНП у м. Києві Конопацької М.В. від 09 червня 2025 року надано дозвіл на розголошення документів у кримінальному провадженні №12018100090007978 від 12.07.2018, а саме: висновку експерта №СЕ-19/111-25/27343-ДД від 05 травня 2025 року; висновку експерта №СЕ-19/111-25/27308-ПЧ від 08 травня 2025 року (Т.4 а.с.16).
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Спірні правовідносини стосуються захисту прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року №8-р/2020 у справі №3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини 1 статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання. У разі порушення боржником свого зобов'язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов'язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №922/2416/17 зроблено висновок, що: виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають; у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
У п.7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.
Згідно з п.1 ч.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» вказувало, що спірна квартира була предметом іпотеки за кредитними договорами, однак відомості про припинення обтяження спірного нерухомого майна безпідставно вилучені з Державного реєстру іпотек, договір іпотеки не припинив свою дію, основне зобов'язання не виконане, заборгованість, яка стягнута судовим рішенням - не погашена, у зв'язку з чим наявні підстави для визнати за банком право іпотекодержателя щодо спірної квартири.
Враховуючи викладене та наявні у справі докази, судом зроблено висновок, що відомості про іпотеку у державному реєстрі припинено без достатніх підстав, оскільки повідомлення №1627/13к-15 та №1627/12к-15 від 18 грудня 2015 року банком не видавались, що свідчить про порушення прав позивача як іпотекодержателя та наявності підстав для визнання права іпотеки за АТ «Універсал Банк».
У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.
При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.
У відповідності до п.25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.
Оцінюючи добросовісність ОСОБА_2 як набувача спірного нерухомого майна, необхідно виходити з того, що відчуження майна від третьої особи ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_2 відбулось у період наявності судових спорів про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою. При цьому, як слідує з пояснень представника відповідачів, третя особа ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 є сусідами, також представником позивача надавались відомості, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ще були укладені договори купівлі-продажу вже інших об'єктів нерухомого майна. При цьому, відповідач ОСОБА_2 міг перевірити інформацію щодо цього майна в Державному реєстрі заборон та відчуження майна щодо відомостей про перебування квартири під іпотекою, а також врахувати, що зняття заборони у реєстрі відбулось 22 грудня 2015 року, а договір купівлі-продажу укладено через незначний період часу 04 лютого 2016 року, у зв'язку з чим відповідач, проявивши розумну обачність, міг і повинен знати про те, що спірне майно вибуло з володіння власника з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_2 під час набуття ним спірного майна у власність.
Також, необхідно звернути увагу, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Схожі правові висновки виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі №22-ц/796/716/2014 та від 09 вересня 2014 року у справі №922/3658/13.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
На відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов'язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону.
Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону, реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що судові рішення про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитними договорами перед АТ «Універсал Банк» не виконано, заборгованість не погашена.
Велика Палата Верховного Суду у п.85 постанови від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 також зазначила, що посилання позивача на невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження не становить підставу недійсності вказаних правочинів, оскільки за змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Щодо строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №201/15310/16, слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
Так, позивач дізнався до про відчуження об'єкта нерухомості (іпотеки) та скасування у Державному реєстрі заборони відчуження майна на підставі повідомлень №1627/13к-15 та №1627/12к-15 від 18 грудня 2015 року, які банком не видавались, тільки 19 червня 2018 року, відтак банк у встановлений законом строк звернувся до суду із вимогою про визнання права іпотекодержателя.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч.2 ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц вказано, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
З позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_4 банк звернувся у квітні 2014 року. Відтак, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив у квітні 2017 року.
Разом з тим, у заявах по суті справи представником позивача АТ «Універсал Банк» подано клопотання про поновлення строку позовної давності.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).
При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18)).
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Очевидно, що перебування справи про стягнення заборгованості у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів.
Подібний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі №922/1467/19, відступати від якого правові підстави відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Визнати за Акціонерним товариством «Універсал Банк» / код ЄДРПОУ 21133352 / на підставі договору іпотеки від 14 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №1761, право іпотекодержателя на нерухоме майно - квартиру, що складається з 3 кімнат, загальною площею 88,90 кв.м., жилою площею 45,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Акціонерним товариством «Універсал Банк»: за кредитним договором №003-2902/840-0150 від 14 вересня 2007 року, що станом на 22 липня 2019 року становить 63712,93 дол США, за кредитним договором №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року, що станом на 22 липня 2019 року становить 204994,78 дол США, за додатковою угодою №2 від 06 грудня 2007 року до кредитного договору №003-2902/840-0156 від 14 вересня 2007 року, що станом на 22 липня 2019 року становить 140758,66 дол США, - звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 14 вересня 2007 року, а саме квартиру, що складається з 3 кімнат, загальною площею 88,90 кв.м., жилою площею 45,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі висновку про вартість майна у розмірі 1995100,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Вікторія КИЦЮК