СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11669/25
пр. № 1-кп/759/1461/25
26 вересня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100080000959 від 14.03.2025 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України,українця, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_5 ,
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою в подальшому почав зустрічатися. В листопаді 2024 року ОСОБА_3 , під приводом сімейних проблем та з дозволу потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір'ю ОСОБА_6 , став проживати у її квартирі АДРЕСА_2 .
Так, у лютому, у ОСОБА_3 виникли проблеми з працевлаштуванням та не маючи офіційного місця роботи та інших джерел доходів, вирішив заволодіти майном ОСОБА_5 , з метою подальшого обернення його на свою користь та особистого збагачення.
З цією метою, 14.02.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, продовжуючи знаходитись у квартирі АДРЕСА_2 , користуючись відсутністю мешканців квартири та вільним доступом до всіх приміщень, зайшов до кімнати ОСОБА_5 , де взяв із скриньки, що стояла на столі, належні їй золоті вироби, вартість яких, згідно розпорядження Національного банку України «Про закупівельні ціни на банківські та дорогоцінні метали в брухті» станом на 14.02.2025 становить 2 248 грн. 36 коп. за 1 г., а саме:
- браслет плетіння бісмарк, з жовтого та білого золота 585 проби, вагою 3,71 г, вартістю 8 341 грн. 41 коп.;
- браслет якірного плетіння з жовтого золота 585 проби, вагою 3,5 г, вартістю 7 869 грн. 26 коп.;
- ланцюжок панцирного плетіння з жовтого золота 585 проби, вагою 2,82 г, вартістю 6 340 грн. 37 коп.;
- кулон з жовтого золота 585 проби, з вставкою червоного каменю «Гранат» та білими фіанітами, вагою 1,55 г, вартістю 3 484 грн. 96 коп.;
- каблучка у вигляді лаврового листа з жовтого золота 585 проби, з вставкою одного фіаніту, вагою 3,2 г, вартістю 7 194 грн. 75 коп.;
- каблучка з жовтого золота 585 проби, з вставкою - білими фіанітами всипані доріжкою, вагою 3,4 г, вартістю 7 644 грн. 42 коп.;
- каблучка-перстень з жовтого золота 585 проби, з вставкою - білими всипані доріжкою, вагою 3,3 г, вартістю 7 419 грн. 59 коп.;
- сережки-підвіски з червоного золота 585 проби з чорною емаллю, вагою 3,23 г, вартістю 7 262 грн. 20 коп., а також з папки на столі 100 доларів США однією купюрою, що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 14.02.2025 становить 4 179 грн. 96 коп., а всього майна на загальну суму 59 736 грн. 92 коп.
В подальшому, ОСОБА_3 розпорядився вказаним чужим майном на власний розсуд, заклавши золоті вироби до ломбардних відділень на території Святошинського району м. Києва, отримавши грошові кошти, які витратив на особисті потреби, тим самим спричинив ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 59 736 грн. 92 коп.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і надав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення (найменування, кількість та вартість викраденого майна підтвердив). Зазначив, що грошові кошти, отримані за ювелірні прикраси, витратив на утримання своїх малолітніх дітей. Свої дії оцінив негативно, повідомив, що на даний час частково відшкодував потерпілій завдані збитки, сплативши 5970 грн., та запевнив, що в подальшому не допускатиме протиправної поведінки та в повному обсязі компенсує потерпілій матеріальну та моральну шкоду.
Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження всіх доказів по справі та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують його особу, та дослідженням цивільного позову. При цьому судом роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , показання якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за встановлених вище обставин, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлював, що посягає на чужі речі, таємно вилучив з корисливим мотивом для себе чуже майно, на яке він не має ніякого права, передбачав спричинення матеріальної шкоди потерпілій і бажав завдати шкоду.
При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався та який діє на даний момент, тобто правовий режим воєнного стану діяв на час вчинення вказаного вище діяння.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, 2019, 2022 та 2025 року народження, офіційно не працевлаштований, підробляє таксистом, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
Також суд бере до уваги думку потерпілої ОСОБА_5 , яка в судових дебатах наполягала на призначенні обвинуваченому покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, без застосування ст.ст.69,75 КК України. Разом з тим, слід зауважити, що думка потерпілої не має для суду обов'язкового характеру, а враховується судом поруч з іншими обставинами кримінального провадження під час вирішення питання про покарання.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення, та часткове відшкодування завданих збитків.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, наявність по справі обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні запевнив, що в подальшому не допускатиме протиправної поведінки, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства у зв'язку з чим призначає покарання в межах санкцій статті за якою він визнається винуватим у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов'язків.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 59 736,92 грн. в рахунок матеріальних збитків та 60 000 грн. матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначила про те, що викрадене майно ОСОБА_3 здав до ломбардних відділень на території Святошинського району м. Києва, отримавши грошові кошти, якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав їй матеріальних збитків на загальну суму 59 736,92 грн. Внаслідок кримінального правопорушення їй було завдано також моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях через позбавлення її особистого майна, яке неможливо повернути, ані викупити, та яке було подарунками дорогих їй людей, ювелірні прикраси були для неї пам'ятними, несли в собі спогади про близьких, які ОСОБА_3 спаплюжив, та її втрата є незворотною. Окрім того, унаслідок крадіжки, вчиненої ОСОБА_3 , вона була змушена звертатись до органів поліції, витрачаючи на це свій власний час та моральні сили.
Обвинувачений /цивільний відповідач ОСОБА_3 цивільний позов визнав в повному обсязі.
Вислухавши доводи цивільного позивача та відповідача, а також вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільній позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За загальним правилом, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1, п.2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як установлено в ході судового розгляду, злочинними діями ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 59 736 гривень 90 копійок.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 05.06.2025 року сплатив потерпілій в рахунок компенсації завданої шкоди 5970 грн., що також підтвердила остання. Відтак, розмір завданої матеріальної шкоди слід зменшити на вказану суму (59736,92 грн.-5970 грн.=53766,92 грн.)
Крім цього, враховуючи, що позивач ОСОБА_5 зазнала душевних страждань та переживань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї з боку ОСОБА_3 , суд, беручи до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за необхідне та достатнє стягнути з на користь позивача 30 000 грн. на відшкодування завданої останній моральної шкоди.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження судом не застосовано.
Керуючись ч.4 ст.185, ст.75,76 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.
Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 26 вересня 2025 року.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 53 766 ( п'ятдесят три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 92 коп. заподіяних кримінальним правопорушенням матеріальних збитків.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Речові докази: DVD - R диски з відеозаписами з камер відеоспостереження, зберігати при матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон «RealmeC21-4» в корпусі бірюзового кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , - повернути за належністю потерпілій ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1