СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16016/25
пр. № 2/759/7023/25
17 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,
І. Позиції учасників справи
Аргументи позивачки
17 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокаткою Неродою А.І., до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі також - Товариство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.
Позов обґрунтований тим, що:
- на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни перебуває виконавче провадження № 61871217 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 12.02.2020 за р. № 5300 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості в сумі 38 291,53 гривень;
- на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни перебуває виконавче провадження № 32564136 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 09.06.2020 за р. № 20557 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості в сумі 21 148,70 гривень;
- зазначені виконавчі написи не підлягають виконанню, оскільки:
а) заборгованість позивачки перед Товариством не є безспірною;
б) вони вчинені з порушенням вимог законодавства, на договорі, що не є нотаріально посвідченим.
У судове засідання позивачка та її представник позивач не з'явилися.
15 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника позивачки, в якій вона просила розглядати справу без її участі та участі позивачки. Позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.
Позиція відповідача
Товариство проти позову заперечило.
17 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява, подана представником Товариства, адвокатом Панченком Д.В., в якій він зазначив, що:
- нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права і обов'язки учасників правовідносин; безспірність заборгованості підтверджена поданими Товариством документами;
- позивачка не надала доказів на спростування безспірності заборгованості;
- позивачка пропустила позовну давність.
З урахуванням наведеного, просив у позові відмовити.
У судове засідання представник Товариства не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки до електронного кабінету (а.с. 100).
ІІ. Процесуальні дії суду
28 липня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 17 вересня 2025 року.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення цього позову шляхом зупинення стягнення за вказаними виконавчими написами.
22 липня 2025 року суд постановив ухвалу про повернення вказаної заяви без розгляду у зв'язку з несплатою позивачкою судового збору за її подання.
24 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заяву про забезпечення цього позову шляхом зупинення стягнення за вказаними виконавчими написами та повернення помилково сплаченого судового збору в сумі 484,48 грн.
25 липня 2025 року суд постановив ухвалу, якою вказану заяву задовольнив частково: вжив заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за вказаними виконавчими написами; в іншій частині заяви відмовив.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Обставини, які встановив суд
12 лютого 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. учинила виконавчий напис р. № 5300, відповідно до якого запропонувала звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за кредитним договором № 630557374 від 02.02.2017 за період 03.07.2019 до 22.11.2019 у сумі 37 641,53 гривень (а.с. 21).
17 квітня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. відкрила виконавче провадження № 61871217 про примусове виконання зазначеного виконавчого напису про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором, про що ухвалила відповідну постанову (а.с. 22).
09 червня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. учинила виконавчий напис р. № 20557, відповідно до якого запропонувала звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за кредитним договором № 630352640 від 15.01.2016 за період 15.09.2019 до 29.01.2020 у сумі 20 498,70 гривень (а.с. 17).
14 липня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. відкрила виконавче провадження № 62564136 про примусове виконання зазначеного виконавчого напису про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором, про що ухвалила відповідну постанову (а.с. 18).
ІV. Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При цьому для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Порядок вчинення виконавчих написів визначений у ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 (далі - Закон) та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Указаний перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 (далі - Постанова № 662), Перелік доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Водночас постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 Постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Указане судове рішення набрало законної сили 22.02.2017.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Тобто нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, Постанова Кабінету Міністрів України № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10374/17 від 21.09.2021, у постанові Верховного Суду в справі № 461/3407/24 від 23.07.2025.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, натомість, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, і триває дотепер.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 903/602/24 від 02 липня 2025 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14 травня 2025 року (далі - Закон № 4434-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключений. Закон № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.
Наведене дозволяє виснувати, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку був продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року - зупинений.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
V. Оцінка і висновки суду
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просила визнати виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з неї на користь Товариства заборгованості за кредитними договорами, такими, що не підлягають виконанню.
Суд акцентує, що можливість учинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів була передбачена Постановою № 662, яка з 22 лютого 2017 року втратила чинність на підставі судового рішення.
Спірні виконавчі написи були вчинені після 22 лютого 2017 року, що свідчить про відсутність правових підстав для їх вчинення.
За таких обставин, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем (Товариством) документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначена обставина є самостійною підставою для задоволення позову, тому оцінку іншим аргументам позивачки суд не надає.
Доводи представника Товариства про пропуск позивачкою позовної давності суд відхиляє з огляду на таке.
Виконавчі провадження з примусового виконання спірних виконавчих написів були відкриті 17 квітня 2020 року і 14 липня 2020 року. З урахуванням принципу розумності позивачка не могла дізнатися про порушення її прав раніше вказаних дат.
Законами № 540-IX, № 2120-ІХ, № 3450-ІХ, 4434-IX був змінений порядок обчислення позовної давності (строк звернення до суду спочатку був продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року - зупинений). До суду позивачка звернулася 17 липня 2025 року.
Отже, перебіг строку звернення до суду з вимогами про визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, станом на день подання позову не розпочався, тому позовну давність позивачка не могла пропустити апріорі.
Норми Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 за № 20/5, на які посилається представник Товариства не підлягають застосуванню, позаяк на час вчинення спірних виконавчих написів вона втратила чинність.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов повністю.
VІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачка при поданні позову сплатила судовий збір в сумі 1 937,92 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 4386-9433-1138-3009 від 17.07.2025 (а.с. 30).
Окрім того, за подання заяви про забезпечення позову позивачка сплатила судовий збір у сумі 968,96 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 5978-8314-7092-9521 від 17.07.2025 (а.с. 90).
Доказів понесення інших витрат сторони не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 2 906,88 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис, вчинений Харою Н.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 12.02.2020 за р. № 5300, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (після зміни найменування - Акціонерного товариства «Сенс Банк») заборгованості в сумі 38 291,53 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Визнати виконавчий напис, вчинений Харою Н.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 09.06.2020 за р. № 20557, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (після зміни найменування - Акціонерного товариства «Сенс Банк») заборгованості в сумі 21 148,70 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 906,88 гривень.
Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 2-Б, секція 3, приміщення 250А/2).
Повне рішення суду складене 22 вересня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко