Справа № 758/10241/25
/заочне/
23 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,
учасники справи не з'явились,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 80 079,77 грн.
В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 17.06.2024 о 16:10 год. у м. Києві по просп. Литовський, у районі будинку № 20-а сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:
- «FORD» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) (автомобіль потерпілого), яким керував ОСОБА_1 ;
- «DACIA» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) (автомобіль Потерпілого), яким керував ОСОБА_2 , та що належить ОСОБА_3 .
Зазначається, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 756/8465/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, без конфіскації транспортного засобу.
Разом з тим, зауважується, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
У позові звертається увага на те, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Також вказується, що цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № ЕР-215593947).
Як наголошується у позові, водій пошкодженого транспортного засобу своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про ДТП від 19.06.2024 та з Заявою про виплату страхового відшкодування від 24.06.2024.
Акцентується, що загальний розмір витрат МТСБУ складає: 80 079,77 грн, які позивач відшкодував потерпілій стороні.
Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки на момент завдання шкоди потерпілому, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то згідно приписів ст. 37 Закону у позивача після здійснення регламентної виплати потерпілому, виникло право зворотної вимоги до відповідача у розмірі 80 079,77 грн.
Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на позов.
25 липня 2025 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Учасники провадження у судове засідання, призначене на 23.09.2025 не з'явились, повідомлялись належним чином про судове засідання.
Разом з тим, суд враховує, що від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
В матеріалах справи міститься копія постанови Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 756/8465/24 (а.с. 8-10; https://reyestr.court.gov.ua/Review/123509888), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: «17.06.2024 о 16:10 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Ford», моделі «Sierra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у м. Києві по просп. Литовський, у районі будинку № 20-а, не обрав безпечної швидкості для руху, під час виконання маневру не впевнився що це не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, пересік подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, унаслідок чого здійснив виїзд на смугу призначену для зустрічного руху та скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Dacia», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Унаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Отже, ОСОБА_1 порушив пункти 12.1, 10.1, 11.4, розділ 34 п. 1.3 Правил дорожнього руху, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Крім того, 17.06.2024 о 16:10 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки «Ford», моделі «Sierra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у місті Києві по просп. Литовський, у районі будинку № 20-а, у стані алкогольного сп'яніння. Після учинення дорожньо-транспортної події, було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці, за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager», ARHK - 0543, з кінцевим показником 2,05 проміле алкоголю в крові, через те, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння.
Отже, ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що учинене двічі протягом року».
Вказаною постановою суду від 19.11.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 824386 від 17.06.2024 у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
До матеріалів справи долучено поліс № ЕР-215593947: страхувальник - ОСОБА_2 ; забезпечений транспортний засіб - «Dacia», реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 15).
19.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 17.06.2024 (а.с. 12-13).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2024 ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 14).
В матеріалах справи міститься копія звіту № 14/07/24 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ); об'єкт оцінки: автомобіль Dacia Duster, номерний знак НОМЕР_4 ; дата оцінки: 04.07.2024; замовник - МТСБУ; за висновками якого: вартість матеріального збитку складає 93 706,53 грн.
МТСБУ відшкодувало 78 079,77 грн ОСОБА_3 , що підтверджується Наказом МТСБУ про виплату від 08.01.2025 (а.с. 18), довідкою МТСБУ № 1 від 07.01.2025 про розмір відшкодування шкоди з захисту потерпілих (зворотній бік а.с. 18), платіжною інструкцією № 286217 від 10.01.2025 на суму 78 079,77 грн з призначенням платежу «виплата по справі № 104541, згідно наказу № 3.1/637 від 08.01.2025р., т.з. НОМЕР_4 » (а.с. 19).
Також в матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 914139 від 10.07.2024 (а.с. 20), з якої вбачається, що МТСБУ здійснило переказ 2 000,00 грн отримувачу ФОП ОСОБА_4 ; призначення платежу: «оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 104541 згідно рах. № 14/07/24 від 09.07.2024р., т.з. НОМЕР_4 ».
Згідно ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як вбачається з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 756/8465/24 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні ДТП 17.06.2024, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 824386 від 17.06.2024 у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з ст. 29 наведеного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 зазначеного Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» встановлено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).
За таких обставин, керуючись принципом «балансу вірогідностей», у суду відсутні сумніви в тому, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на дату ДТП не була застрахована, зворотнього відповідачем не доведено.
З огляду на такі обставини, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП не була застрахована і позивач виконав покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 22, п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням вимог п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 цього Закону, ст. 1191 ЦК України, за відсутності доказів про наявність пільг, передбачених п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону, а також доказів про сплату відповідачем розміру завданої шкоди, на користь позивача в порядку регресу належить стягнути 80 079,77 грн.
У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 7).
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, ЦПК України, суд
позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 80 079 (вісімдесят тисяч сімдесят дев'ять) гривень 77 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження - місто Київ, бульвар Русанівський, будинок 8, код ЄДРПОУ 21647131;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя О. І. Якимець