печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42051/25-к
26.09.2025 м. Київ
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши в м. Києві в порядку провадження кримінальне провадження № 12025105120000176 від 10.07.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, розлученого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
30.11.2017 ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , власноруч гелевою ручкою продовжив термін дії посвідчення «Державна соціальна допомога» серії НОМЕР_1 групи інвалідності загального захворювання, видане 30.03.2016 року Солом'янським УПСЗН м.Києва терміном дії з 30.11.2017 до 30.11.2027, тим самим підробив дане посвідчення. Згідно відповіді Державної адміністрації управління соціальної та ветеранської політики від 11.08.2025 ОСОБА_5 перебував на обліку в управлінні як інвалід 2 групи загального захворювання з 11.11.2015 по 30.11.2017. Після закінчення довідки МСЕК 30.11.2017 документи на продовження інвалідності не надходили.
Крім того, 10.07.2025 приблизно о 10 годині 45 хвилин, ОСОБА_5 , проходячи через контрольний пропускний пункт на станції метро «Палац України» КП «Київський метрополітен» у м. Києві з метою безкоштовного проїзду в громадському транспорті, пред'явив працівнику поліції завідомо підроблене посвідчення «Державна соціальна допомога» серії ААГ №113907 ІІ групи інвалідності загального захворювання, видане 30.03.2016 року Солом'янським УПСЗН м. Києва, тим самим використав завідомо підроблений документ.
ОСОБА_5 в судовому засіданні провину визнав, суду показав, що мав 2 групу інвалідності через захворювання на туберкульоз, стверджує, що вилікувався, проте бажав і надалі використовувати посвідчення з метою безкоштовного проїзду у громадському транспорті. 10.07.2025 при спробі скористатися підробленим посвідченням був зупинений працівниками поліції. Щиро розкаюється, п росить суворо не карати, оскільки винні дії були вчиненні через скрутний матеріальний стан.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Отже, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_5 підробив посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ і який надає права, з метою його використання, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.358 КК України; та використав завідомо відроблений документ, а тому його дії кваліфікує за ч.4 ст. 358 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.
Згідно з ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке згідно зі ст.12 КК України є кримінальними проступками, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він офіційно не працевлаштований, проте виконує роботу доставщика за цивільно-правовими угодами, має на утриманні неповнолітнього сина інваліда- дитинства, раніше не судимий.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 358 КК України та у виді штрафу у межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України.
В свою чергу, як вбачається з обвинувального акту, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, було вчинене ОСОБА_5 у 2017 році. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України на момент вчинення діяння відповідно до ст. 12 КК України було злочином невеликої тяжкості та на момент розгляду справи судом є проступком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Таким чином, враховуючи, що на час постановлення вироку, минуло більше трьох років з дня вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, суд, керуючись ч. 5 ст. 74 КК України дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, згідно положень ст. 49 КК України.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Також суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/43286-ДД від 10.07.2025 у розмірі 3565грн. 60 коп., що підтверджується довідкою її вартості.
Керуючись ч. 9 ст. 100, ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді одного року обмеження волі, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят), 00 грн.
Речові докази: посвідчення «Державна соціальна допомога» серії ААГ №113907 2 групи загальне захворювання, видане 30.03.2016 року Солом'янським УПСЗН м. Києва - знищити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/43286-ДД від 10.07.2025 у розмірі 3565грн. 60коп.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1