печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40032/25-ц
24 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
при секретарі - Брачун О. О.,
вирішуючи у судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення,
До суду надійшла вказана заява, у якій заявник просив в порядку вжиття заходів забезпечення позову до його пред'явлення накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що після смерті її чоловіка відкрилась спадщина, до складу якої входила зазначена квартира, в порядку спадкування за законом спадщину прийняли сини померлого, всупереч існуючого заповіту, за яким усе майно заповідано брату померлого, із яким у ОСОБА_1 існує домовленість. Також зазначила, що вона прийняла спадщину, оскільки весь час проживала із чоловіком, і на момент смерті також. Відтак вона має намір звернутись до суду із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. Наразі ця квартира продається спадкоємцями на інтернет ресурсах, а тому на неї необхідно накласти арешт.
У відповідності до положень частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз'яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Матеріали заяви не містять доказів того, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із померлим ОСОБА_2 , а також того що вона прийняла спадщину.
Навпроти, із доданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що ОСОБА_2 залишив заповіт на брата, ОСОБА_3 , а фактично спадщину прийняв син спадкодавця ОСОБА_4 , інший син ОСОБА_5 відмовився від своєї частини на користь брата.
Наведені обставини, на переконання суду свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк