печерський районний суд міста києва
Справа № 758/10629/25-ц
пр. 2-8595/25
18 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко О.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», у якому просить встановити наявності чи відсутність заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 949,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є малим приватним споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , постачальниками якої є: ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та ТОВ «ЯСНО». Між ними виникли розбіжності щодо взаєморозрахунків за спожиту електроенергію, невідомо з яких показників лічильників та за який період нарахували йому борг у розмірі 949,24 грн. Вказує, що його неодноразові звернення до постачальників не вирішили порушених питань щодо вказаної заборгованості, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року цивільну справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалою судді від 14 серпня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
2 вересня 2025 року від представника відповідача ТОВ «Київські енергетичні послуги» - Жовтун О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання вказує, що предметом спору виступає встановлення юридичних фактів, а саме визначення факту наявності/відсутності боргу. Однак, з огляду на викладені положення, така вимога не може бути предметом окремого позову, оскільки не стосується будь-яких прав чи обов'язків, тобто, її задоволення не призведе до поновлення чи захисту порушених прав і інтересів позивача, у той час, як суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких знаходиться спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин, а не встановлення юридичних фактів. Вимога щодо встановлення певних фактів (у даному випадку відсутності/наявності боргу) не може бути самостійним предметом розгляду в суді. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Отже, підтвердження у суді відсутності/наявності боргу позивача за отриману електричну енергію не може бути самостійним предметом розгляду, такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
18 вересня 2025 року від представника відповідача ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» - Сапсая О.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
10 вересня 2025 року від позивача надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів - відмовлено.
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про призначення справи до судового розгляду в порядку загального позовного провадження - відмовлено.
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи - відмовлено.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , постачальником якої є ТОВ «Київські енергетичні послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що між сторонами виникли розбіжності щодо взаєморозрахунків за спожиту електроенергію, у зв'язку з цим, просить суд встановити наявність чи відсутність заборгованості у розмірі 949,24 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що така вимога не може бути предметом окремого позову, оскільки не стосується будь-яких прав чи обов'язків, тобто, її задоволення не призведе до поновлення чи захисту порушених прав і інтересів позивача, у той час, як суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких знаходиться спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Вимога щодо встановлення певних фактів (у даному випадку відсутності/наявності боргу) не може бути самостійним предметом розгляду в суді. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Отже, підтвердження у суді відсутності/наявності боргу позивача за отриману електричну енергію не може бути самостійним предметом розгляду, такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, який не відповідає визначеному ст. 16 ЦК України способу захисту та є неефективним.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі № 723/2196/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 25 вересня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик