Номер провадження 1-кп/754/561/25
Справа № 754/994/25
Іменем України
23 вересня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12021010000000065 від 13.05.2021 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Російської Федерації, уродженки СРСР, Ростовської області, Неклиновського району, с. Новобезсергенівка, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілих: не з'явились,
сторони захисту: захисника ОСОБА_5 ,
В провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12021010000000065 від 13.05.2021 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Також подав до суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти здійснення спеціального судового провадження. Зауважував, що обвинувачена не має доступу до офіційних засобів масової інформації України, а тому, незважаючи на формальне дотримання вимог КПК щодо її повідомлення про судове провадження, не може вважатися повідомленою належним чином.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином. До суду потерпілі надали заяви про проведення судового розгляду без їх участі. Вислухавши думки учасників судового провадження, які вважали за можливе проводити підготовче судове засідання за відсутності потерпілих, з огляду на положення ст. 325 КПК України, суд визнав за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності потерпілих.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, обговоривши заявлене прокурором клопотання, суд дійшов до таких висновків.
Щодо клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
У свою чергу, злочини, передбачені ст. 438 КК України, включені до переліку злочинів, кримінальні провадження щодо яких можуть здійснюватися за відсутності обвинуваченого (ч.2 ст. 297-1 КПК України).
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури іnabsentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Прокурор подав до суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження із додатками.
Клопотання мотивовано тим, що обвинувачена ОСОБА_3 , діючи в умовах міжнародного збройного конфлікту та у зв'язку з ним, а саме окупації частини території України - Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію, шляхом видворення осіб, які перебувають під захистом, постановивши рішення про видворення громадян України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, допустивши порушення вимог ст.ст. 3, 47, 49 та 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.
29 листопада 2024 року ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, яку також вручено захиснику ОСОБА_5 .
Повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено у порядку, визначеному ст.ст. 111, 278 КПК України, а саме 25.11.2024 у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» № 242, також розміщено оголошення щодо виклику ОСОБА_3 для отримання повідомлення про підозру та участі у інших процесуальних та слідчих діях у кримінальному провадженні №12021010000000065 від 13.05.2021 року на 27.11.2024, 28.11.2024, та 29.11.2024 на 09 год. 00 хв. (газета «Урядовий кур'єр» № 238). Аналогічні повістки публікувались на веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Наведені дані підтверджуються матеріалами, які прокурором долучено до свого клопотання про здійснення спеціального судового провадження.
30.10.2020 року постановою слідчого 2 відділення (з дислокацією в м. Києві) СВ ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією в м. Херсон) ОСОБА_10 ОСОБА_3 оголошено у розшук.
17.07.2024 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_11 ОСОБА_3 оголошено у державний розшук.
Відповідно до рапорту старшого о/у в ОВС 2-го відділу УСР в Київській області ДСР НП України від 05.12.2024 ОСОБА_3 станом на 2024 рік мешкає у АР Крим, а саме у місті Євпаторія.
Таким чином, обвинувачена проживає на тимчасово окупованій території України, знала та повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, тобто про розслідування СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі.
На підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року у цьому кримінальному провадженні проведено спеціальне досудове розслідування, за результатами досудового розслідування складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності...». Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, але суд у будь-якому випадку має здійснити ретельну перевірку наведеної обставини.
Відповідні права та можливості обвинуваченого визначені ст. 42 КПК України.
Ключове значення в цьому випадку має відігравати повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії»).
Суд вважає, що подальший розгляд кримінального провадження №12021010000000065 шляхом здійснення спеціального судового провадження не порушуватиме права обвинуваченої на справедливий суд, з огляду на таке.
Під час розгляду цього кримінального провадження наявні всі засоби і можливості дотримання стандартів судового розгляду, викладені у Резолюції 11 комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, проведений за відсутності обвинуваченого», якою визначено наступне:
1. Справу жодної особи не може бути розглянуто, якщо до цього її ефективно протягом часу, що дозволяє їй з'явитися в суд і підготувати свій захист, не було оповіщено повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
2. Повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на розгляд.
3. Коли суд встановить, що обвинуваченому, який не з'явився на розгляд, була вручена (atteint) повістка, він повинен розпорядитися про відкладення розгляду, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов'язковою, або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки.
4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність, якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.
5. Коли справа обвинуваченого розглядається в його відсутність, докази повинні збиратися звичайними способами, а захист повинен мати право втручатися в цей процес.
6. Судове рішення, прийняте за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
7. Кожен, чия справа розглядалася в його відсутність, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній.
8. Особа, справу якої було розглянуто в її відсутність, і якій не була належним чином і в належній формі вручена повістка, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє їй анулювати судове рішення.
9. Особа, справу якої розглянуто в її відсутність, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суддю у справі, були викликані обставинами, що знаходяться за межами її контролю.
Європейський Суд з прав людини з особливою увагою ставиться до судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого. У рішенні ЄСПЛ «Медєніца проти Швейцарії» суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Кримінальний процесуальний закон України надає обвинуваченим всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia), висловлюється у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченим за бажанням бути присутніми при розгляді кримінального провадження, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Згідно з ч.3 ст. 12 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Загалом судом від призначення обвинувального акта до підготовчого судового засідання до завершення проведення підготовчих дій призначено дев'ять судових засідання: 06 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 28 квітня 2025 року, 28 травня 2025 року, 23 червня 2025 року, 29 липня 2025 року, 26 серпня 2025 року та 23 вересня 2029 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
За змістом ч.8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою, сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
Так, судом надсилались повістки для опублікування та були 7 разів опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур'єр» від 29 січня 2025 року №22 (7947), від 21 лютого 2025 року №39 (7964), від 27 березня 2025 року №64 (7989), від 01 квітня 2025 року №67(7992), від 22 квітня 2025 року № 82 (8007), від 22 липня 2025 року № 147 (8072), від 17 вересня 2025 року № 190 (8115).
При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченої у засідання на 06 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 28 квітня 2025 року, 28 травня 2025 року, 23 червня 2025 року, 29 липня 2025 року, 26 серпня 2025 року та 23 вересня 2029 року.
Крім того, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 були опубліковані на офіційному веб-сайті судової влади України та Деснянського районного суду м. Києва.
Також судом було вжито заходів для доставки повістки про виклик ОСОБА_3 в судове засідання шляхом направлення на офіційну електронну адресу «Євпаторійського міського суду Республіки Крим» evpatoriya.krm@sudrf.ru за місцем роботи ОСОБА_3 , однак повістку не було відправлено у зв'язку із блокуванням в Україні російських інтернет-ресурсів.
Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов обвинуваченого від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати відповідні заходи у конкретних обставинах.
Наведене питання неодноразово висвітлювалося у рішеннях ЄСПЛ по відношенню до України, зокрема, в рішенні по справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року (заява N 45783/05) було зазначено: «25. Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду (див. рішення у справі «Кресс проти Франції» (Kress v. France) [ВП], № 39594/98, пункти 72 та 74, ECHR 2001-VI). 26. Крім того, стаття 6 Конвенції в цілому гарантує, що особа, обвинувачена у вчиненні правопорушення, повинна за загальним правилом мати право бути присутньою та безпосередньо брати участь у судовому засіданні стосовно встановлення обґрунтованості кримінального обвинувачення щодо неї. Це право презюмується самим поняттям змагального провадження та також може походити з гарантій, встановлених підпунктами (с), (d) та (e) пункту 3 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі «Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy) [GC], № 56581/00, пункт 81, ECHR 2006-II з подальшими посиланнями). 27. У цьому контексті особливе значення має бути надано явності справедливого здійснення правосуддя, а також підвищеній чутливості суспільства до цього (див. рішення у справі «Боргерс проти Бельгії» (Borger v. Belgium), від 30 жовтня 1991 року, пункт 24 in fine, Серія A №214-B)».
Під час формування принципових підходів у питанні дотримання балансу інтересів ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним» (рішення ЄСПЛ по справі «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.).
Як зазначалося у рішенні ЄСПЛ по справі «Эліазер проти Нідерландів» від 16 жовтня 2001 року, право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійсненню права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права. Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Загалом неможливо зробити висновок, що процедура, яка прагне збалансувати «конкретні інтереси сторін, які приймають участь» (particular interests involved) є несправедливою.
Як зазначив ЄСПЛ у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).
Повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження має бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії» від 01 березня 2006року).
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року (провадження № 5-1кс15), «під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо)… Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство... При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку».
Наведена позиція була додатково підтверджена постановами Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 659/234/16-к та 30 травня 2019 року по справі №639/793/17.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року (провадження №51-9040км18) на підставі аналізу положень ч.1 ст. 281 КПК колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження».
У постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 242/3982/16-к зазначено, що «за таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, відповідно до яких органом досудового розслідування вичерпано всі можливі заходи для повідомлення особи про підозру, та належним чином виконані вимоги закону щодо вручення письмового повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Виходячи з тих заходів, які були вжиті органом досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру особі, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що останній не був повідомлений про наявність кримінального провадження відносно нього. У зв'язку з цим він мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади. Він також мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Поряд з цим, для захисту інтересів особи державою був залучений захисник, касаційна скарга якого є предметом розгляду суду касаційної інстанції».
Аналіз загального змісту наведеної судової практики, з урахуванням конкретних обставини цього провадження, дозволяє дійти висновку про можливість здійснювати подальший розгляд у формі спеціального судового провадження з дотриманням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, у тому числі наведеної практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, та що такий розгляд не призводить до порушення ст. 6 Конвенції, положень Конституції України, та положень КПК України.
Право людини і громадянина на судовий захист належить до громадянських прав, причому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля з боку як держави, так і окремих осіб. Держава має забезпечувати захист прав особи, у тому числі шляхом реалізації завдань кримінального судочинства.
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Тобто, забезпечення гарантії того, що особа, якій у встановленому порядку висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, має постати перед судом, спрямоване на захист не тільки інтересів усього суспільства, але й кожного окремого громадянина держави.
Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства. Необхідні критерії для такого розгляду закріплені у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого» та Рекомендаціях № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства».
Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійсненню права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.
Наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021010000000065 висунуте щодо злочину, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч.2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачена ОСОБА_3 повідомлена про розгляд судом кримінального провадження стосовно неї шляхом опублікування викликів до суду у засобах масової інформації, на сайті Офісу Генерального прокурора та суду, тому очевидно обізнана про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження. Натомість, обвинувачена переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання прокурора відносно обвинуваченої ОСОБА_3 .
Суд звертає увагу, що обвинувачена у подальшому має можливість у будь-який момент протягом судового провадження з'явитися до суду для особистої участі у розгляді кримінального провадження та має усі законні можливості для оскарження рішень, прийнятих судом у кримінальному провадженні №12021010000000065 і на перегляд остаточного рішення суду у цьому провадженні.
Зазначене кримінальне провадження підсудне Деснянському районному суду м. Києва (розпорядження Голови Верховного Суду від 05.07.2022 № 36/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)»), обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито, одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і щодо злочинів вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, обвинувачену, захисника, потерпілих.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021010000000065 від 13.05.2021 року, а також інформацію про процесуальні документи, надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 297-1, 314, 315, 316, 323, 369-372, ч.2 ст. 376 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021010000000065 від 13.05.2021 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України на 12 годину 00 хвилин 03 жовтня 2025 року.
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 - задовольнити.
Здійснювати Деснянським районним судом м. Києва спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №12021010000000065 від 13.05.2021 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і щодо злочинів вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, обвинувачену, захисника, потерпілих.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021010000000065 від 13.05.2021 року, а також інформацію про процесуальні документи, надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 26 вересня 2025 року о 09 годині 30 хвилин.
Головуючий: ОСОБА_1