Справа № 643/16537/24
Провадження № 3-зв/643/6/25
26.09.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану в особі захисника - адвоката Савченка В'ячеслава Анатолійовича про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова Власенка Михайла Васильовича від розгляду справи №643/16537/24 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У провадженні судді Салтівського районного суду міста Харкова Власенка М.В. перебуває справа про адміністративне правопорушення №643/16537/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
24 вересня 2025 року захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокатом Савченком В.А. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Власенка М.В. у справі №643/16537/24.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 вказану вище заяву про відвід судді Власенка М.В. передано на розгляд судді Семенової Я.Ю.
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Савченко В.А. посилається, що відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Посилався, що в судовому засідання 27.03.2025 судом з метою повного та всебічного розгляду справи було задоволено клопотання сторони захисту про виклик свідка ОСОБА_2 . Зазначив, що в судове засідання свідок ОСОБА_2 не з'являлася, про поважність причин неявки не повідомляла. В судове засідання, призначене на 24.09.2025, свідок ОСОБА_2 повторно не з'явилася. Судом прийнято рішення про продовження розгляду справи без допиту свідка, рішення суду мотивовано тим, що судом було вчинено всіх можливих дій щодо виклику свідка. Як на думку захисника, унаслідок таких дій суду - щодо не забезпечення допиту свідка у справі, судом не здійснюються дій щодо повного та всебічного розгляду справи, повний та всебічний розгляд справи суддею ставиться в залежність від бажання свідка прийти в судове засідання. Посилався, що свідок ОСОБА_2 свідомо та явно не виконує судове рішення від 27.03.2025, а суд не реагує жодним чином на невиконання судового рішення, тим самим підриває авторитет судової влади. Вказане свідчить, як на думку захисника, про обмеження в доступі до правосуддя стороні захисту. Зазначив, що суд до розгляду справи вже має наперед сформоване рішення у даній справі. Посилався, що поведінка судді, яка спрямована на порушення прав та свобод учасників справи, порушення суддею приписів чинного законодавства та, зокрема, принципу правової визначеності, є грубим нехтуванням гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Посилався, що вказані ним відомості є тими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді по даній справі. Така поведінка судді Власенка М.В., на думку захисника, перешкоджає належному та справедливому розгляду даної справи незалежним і безстороннім судом, як це гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і громадянина, прийнятою 04.11.1950, та викликає сумнів в об'єктивності та неупередженості особи, яка здійснює правосуддя. Зважаючи на порушення суддею прав ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, вважав, що не забезпечивши достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу безсторонності судді, неможливо досягти дієвості судового розгляду при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, через що наявні обґрунтовані підстави для відводу судді по даній справі.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Савченко В.А. та Турчак М.В. не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду заяви про відвід судді від учасників справи не надходило, їх неявка не перешкоджає розглядові заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про таке.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід, а також не передбачає видалення судді до нарадчої кімнати для вирішення клопотання.
Водночас, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
За правилами Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в спірних питаннях, або які не врегульовані національним законодавством, суди застосовують міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Крім того, Рада суддів України в пункті 4 рішення №34 від 08.06.2017 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Оскільки забезпечення права на справедливий суд є основним завданням суду та прямо гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою забезпечення виконання положень ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вирішуючи питання про відвід судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд застосовує принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме, кримінального процесуального права, і керується положеннями ст. ст. 75, 80, 81 Кримінального процесуального кодексу України.
Правила ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України унормовують обставини, які виключають участь судді в кримінальному провадженні та підстави для його відводу.
Так, вимогами ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч. 5 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді Власенка М.В., особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в особі захисника зауважує на тому, що 27.03.2025 суддею Власенком М.В. було задоволено клопотання сторони захисту про виклик свідка ОСОБА_2 , яка в судові засідання не з'являлася, про поважність причин неявки суду не повідомляла. У подальшому суддею, у зв'язку з черговою неявкою свідка в судове засідання, було прийнято рішення про продовження розгляду справи без участі свідка, що, як на думку сторони захисту, свідчить про те, що суд не реагує на невиконання свідком судового рішення, чим підриває авторитет судової влади.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, суд ураховує, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що доводи захисника в обґрунтування заяви про відвід по суті є незгодою з рішеннями та діями судді під час розгляду справи, що не є в розумінні наведених вище вимог діючого законодавства підставою для відводу судді.
Відтак, на переконання суду, зазначені захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності аргументи не є підставою для відводу судді Власенка М.В. в розумінні приписів ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, з доводів захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді Власенка М.В. Будь-яких інших, визначених законом підстав для відводу судді Власенка М.В. у ході розгляду заяви про відвід судом встановлено не було.
Таким чином, перевіривши викладені захисником доводи, суд доходить висновку, що наведені ним обставини не є підставою для відводу судді Власенка М.В. в розумінні приписів статей 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в особі захисника - адвоката Савченка В.А. про відвід судді Власенка М.В.
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , подану в особі захисника - адвоката Савченка В'ячеслава Анатолійовича про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова Власенка Михайла Васильовича від розгляду справи про адміністративне правопорушення №643/16537/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя : Я.Ю. Семенова