вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2240/25
369/2149/25
Заочне Рішення
Іменем України
25 вересня 2025 року Фатівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
В лютому 2025 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області представницею товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позовну заяву до ОСОБА_1 (далі, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що шляхом створення заявки на отримання кредиту, подальшого проходження верифікації та надання сканованих копій документів, отримання рішення кредитора щодо можливості надання кредиту, отримання клієнтом доступу до «особистого кабінету», отримання оферти на укладення договору та подальшого внесення клієнтом номеру власної банківської картки для перерахування коштів, отримання та використання одноразового ідентифікатора та підписання договору за допомогою цього ідентифікатора, 01.01.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником та боржником, було укладеного договір про відкриття кредитної лінії № 1324-8277 (далі по тексту - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту - 4 800 гривень, строк кредитування - 300 днів, базовий період користування коштами - 21 день, % ставка стандартна - 2,5 % в день.
Позивачем, як кредитором, виконані умови щодо надання грошових коштів у строкове платне володіння у сумі, зазначеній в договорі, однак відповідач, як позичальник і боржник, грошові кошти в обумовлений договором строк не повернув, нараховані проценти не сплатив.
Станом на 17.12.2024 року розмір заборгованості за кредитним договором становить - 4 800 гривень - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 36 000 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Однак позивачем, як кредитодавцем в односторонньому порядку було прийнято рішення про зменшення загального розміру нарахованих процентів до 19 200 гривень.
З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свою представницю, просить стягнути суму заборгованості з відповідача, однак у зменшеному розмірі, зокрема, заявлений до стягнення розмір заборгованості становить 24 000 гривень, з них - 4 800 гривень - заборгованість за кредитом, 19 200 гривень - заборгованість за відсотками.
Також позивач просить судові витрати у справі покласти на відповідача.
30 липня 2025 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області вищевказану справу направлено за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
12.08.2025 року за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана на розгляд слідчому судді Самусі В.О.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 23 вересня 2025 року на 16.00.
В судове засідання представниця позивача, будучи повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання не з'явилася, разом з позовною заявою подала клопотання про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують, проти винесення заочного рішення не заперечують (а. с. 47).
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.
В судове засідання відповідач, будучи повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з'явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою, що був відправленим за останньою адресою реєстрації, повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», також відповідач повідомлявся про час і дату проведення судового засідання відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується розміщеним оголошенням на офіційному веб-порталі Фастівського міськрайонного суду Київської області про його виклик до суду.
Відповідач про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом використано всі можливі засоби повідомлення відповідача про час і дату проведення судового засідання, в тому числі, опубліковано повідомлення щодо розгляду справи на офіційному сайті суду.
В даному випадку подальші відкладення судового розгляду з причин неможливості інформування відповідача можуть негативно вплинути на дотримання розумних строків судового розгляду та, як наслідок, призвести до порушення гарантованих конвенційних прав та справедливий суд та на ефективний юридичних захист, що гарантовані статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод.
Отже, відповідач вважається таким, що був повідомленим про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає проведенню судового розгляду.
З урахуванням належного повідомлення учасників судового розгляду про час і дату проведення судового засідання, суд, керуючись приписами частини 1 статті 233 ЦПК України, вирішив проводити судовий розгляд без участі представниці позивача, відповідача.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові матеріали справи та закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 25 вересня 2025 року до 09 години 15 хвилин.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
01.01.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1324-8277 (а. с. 11-18).
Цей договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Порядок укладення договору та алгоритм дій позичальнику для підтвердження волевиявлення на укладення договору встановлений у пункті 3.2 договору.
Згідно п. 4.1, 4.2 договору загальний розмір кредиту становить 4 800 гривень, дата видачі кредиту - 01.01.2024 року.
Порядок сплати процентів за користування кредитом та їх розмір визначені в пунктах 4.9 та 4.10 кредитного договору.
Згідно пункту 4.10 стандартна процентна ставка становить 2,5 % за кожен день користування кредитом.
Згідно пункту 4.12 договору, строк кредитування - 300 (триста) днів, дата повернення кредиту - 26.10.2024 року.
Кредитором до матеріалів справи долучені докази перерахування грошових коштів позичальнику у сумі 4 0800 гривень (а. с. 27, 16-ій рядок зведеної таблиці зверху).
Відповідач, як позичальник, факт укладення кредитного договору не заперечував, також не заперечував факт перерахування йому грошових коштів у сумі, зазначеній в кредитному договорі.
Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок кредитної заборгованості, який не спростований відповідачем, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів повного виконання зобов'язань за договором відповідач не надав.
За змістом вказаного розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить - 4 800 гривень, за відсотками - 36 000 гривень (а. с. 34-36).
При цьому, позивач просить стягнути заборгованість за відсотками (процентами) у меншому розмірі - у сумі 19 200 гривень (а. с. 6).
У відповідності до приписів статі 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в позовній заяві.
Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їх нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений та він є регулятором спірних правовідносин сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору позичальником та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.
При цьому, як зазначалось вище, суд, керуючись приписами статті 13 ЦПК України не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в прохальній частині позовної заяви.
Суд, перевіривши правильність зазначеного розрахунку, вважає, що розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом виходить з наступного.
Згідно приписів статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 1056-1 ЦК України, розмір процентної ставки визначається умовами договору.
Далі, згідно приписів частини 2 статті 4, частини 1 статті 5 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
При цьому, згідно приписів частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції Закону України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки становить 1 %.
Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-IX), з моменту набрання ним чинності встановлено граничний розмір денної процентної ставки для всіх діючих правовідносин за договорами споживчого кредиту, незалежно від дати їх укладення. При цьому протягом перших 120 днів з 24.12.2023 застосовується ставка, що не перевищує 2,5 % на день, а в наступні 120 днів не більше 1,5 % на день.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.
Суд не приймає до уваги позицію, висловлену в Листі НБУ від 19 лютого 2024 року № 14-004/12907 в частині висновків щодо незмінності максимального розміру денної процентної ставки за кредитними договорами, укладеними в перехідний період, визначений пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-IX).
В цьому випадку суд звертає увагу на те, що в силу приписів частини 5 статті 4 ЦК України, НБУ не належить до органів державної влади, що можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Крім цього, лист за своєю природою не є регуляторним нормативно-правовим актом у сфері цивільно-правових відносин.
Позиція щодо необхідності застосування положень 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-IX) кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року та не можливості застосування роз'яснень, викладених в Листі НБУ від 19 лютого 2024 року № 14-004/12907 наведена Постанові Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року по справі № 606/419/25 та в Постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 05 червня 2025 року по справі № 349/2181/24, в постанові Тернопільського апеляційного суду від 02 липня 2025 року по справі № 606/2257/24, в Постанові Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2025 року № 149/4082/24.
В цій цивільній справі суд не вбачає підстав для відступу від зазначених вище релевантних правових позицій.
Отже, нарахування процентів за користування кредитом повинно бути здійсненим у розмірі не більшому, ніж максимальний розмір денної процентної ставки, що визначений законом для відповідного періоду нарахування.
За період з 01 січня 2024 року до 22 квітня 2024 року проценти нараховуються за ставкою 2,5 % щоденно, суд погоджується, що сума нарахованих процентів за цей період визначена у розрахунку заборгованості правильно і становить 13 560 гривень (а. с. 34, зворот).
В період часу з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року проценти нараховуються за ставкою 1,5 % щоденно, розмір нарахованих процентів складає 8 640 гривень.
За період з 21 серпня 2024 року до 26 жовтня 2024 року проценти нараховуються за ставкою 1,5 % щоденно, розмір нарахованих процентів складає 3 216 гривень.
Загальний розмір нарахованих процентів становить 25 416 гривень.
Однак, в силу приписів статті 13 ЦПК України суд стягує відсотки у розмірі, зазначеному у позовній заяві.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 24 000 гривень, що включає: 4 800 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 19 200 гривень - заборгованість за процентами.
Далі, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1324-8277 від 01.01.2024 року у сумі 24 000 гривень, що складається з 4 800 гривень - заборгованість за кредитом, 19 200 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 гривні.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.