Єдиний унікальний номер: 379/959/25
Провадження № 1-кп/379/83/25
26 вересня 2025 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження №12025111290000116, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2025, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Узин Білоцерківського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який має неповну середню освіту, не депутата, розлученого, не працюючого, особи з інвалідністю другої групи, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
В грудні 2024 року (більшої точної дати та часу не встановлено), ОСОБА_4 перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де в нього виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, шляхом зриву замка до господарського приміщення, здійснив крадіжку мікрохвильової печі марки «GRUNHELM» моделі «23MX723-B» вартістю 2382,85 гривень та шляхом зриву замка до гаражного приміщення, здійснив крадіжку велосипеду марки «Салют» вартістю 1600,00 гривень.
Після цього, ОСОБА_4 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 3982 гривні 85 копійок.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в обсязі пред'явленого йому обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та надав показання про те, що потерпілу ОСОБА_6 він знає, оскільки з 2019 по 2023 рік проживав разом з нею в АДРЕСА_2 , при цьому шлюб вони не реєстрували. Йому відомо, що ОСОБА_6 , як і він сам, є особою з інвалідністю, після 2023 року вони стосунки між собою не підтримували. В грудні 2024 року, точну дату не пам'ятає, він з питань роботи перебував в с. Ківшовата. В темну пору доби він проходив повз будинок потерпілої та зрозумів, що її немає вдома. Він знав що у неї є велосипед та мікрохвильова піч. З незрозумілих йому причин, які він не може пояснити, він вирішив проникнути до господарської будівлі та заволодіти велосипедом і мікрохвильовою піччю. Після цього він помістив мікрохвильову піч на багажник велосипеда та поїхав. ОСОБА_7 піч він збув в Ківшоватій, а велосипед залишив собі та поїхав на ньому до свого місця проживання в місті Узин, де продовжував ним користуватися, аж поки до нього не приїхали працівники поліції. Велосипед він передав працівникам поліції, також повернув і мікрохвильову піч. Працівники поліції їх повернули потерпілій. Яка була вартість викраденого майна він не знає. Про введення в Україна воєнного стану він знав. На той час він не вживав ліки, які йому призначав лікар-психіатр, у якого він лікується. Ліки не приймав, оскільки вважав, що вони йому не допомагають. Зараз припускає, що це сталось саме через те, що він не вживав ліки. Все викрадене повернуто потерпілій, витрати на проведення експертизи він визнає та не заперечує проти їх відшкодування. У скоєному розкаюється, запевняє, що усвідомив протиправність своїх дій та в подальшому не буде вчиняти подібне.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала письмову заяву в якій просила судовий розгляд проводити без її участі, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 вона не має, спричинена їй шкода відшкодована в повному обсязі, з приводу міри покарання покладається на розсуд суду.
Таким чином, обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав, повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та щиро розкаявся у вчиненому. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» визначено, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) «Девеер проти Бельгії» (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відтак, за погодженням з усіма учасниками судового провадження, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
3. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Кримінальний кодекс України, частина 4 стаття 185: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, на 30 діб із подальшим продовженням воєнного стану на 30 днів відповідно до Указу Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024.
Відтак, дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
4. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, а також стан його здоров'я: наявність статусу особи з інвалідністю та стан обмеженої осудності.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.
5. Мотиви призначення покарання
Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Потерпіла у письмовій заяві зазначила, що з приводу міри покарання ОСОБА_4 покладається на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнаючи себе винуватим у скоєному злочині, каявся та просив його суворо не карати.
За п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з ст. 65 КК України враховує межі, установлені санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до скоєного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд, зокрема, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; за формою вини умисним; ставлення обвинуваченого до скоєного, що полягає у повному визнанні винуватості; особу винного, який раніше не судимий, має неповну середню освіту, є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку лікаря-психіатра, офіційно не працює, розлучений. Судом враховується наявність декількох пом'якшуючих і однієї обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин. Також судом враховується повне відшкодування потерпілій завданої злочином шкоди та позиція потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні обвинуваченого.
Згідно із досудовою доповіддю про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеною Білоцерківським районним сектором №3 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 11.07.2025, ризик вчинення ОСОБА_11 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий; рівень ризику його небезпеки для суспільства - високий Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним повторних кримінальних правопорушень не можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
За змістом ч. 1 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.
Така доповідь для суду має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.
Санкцією частини 4 статті 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_9 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.
Підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69 чи 69-1 КК України суд не вбачає.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання: чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Кримінального кодексу України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Кримінального кодексу України, визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Виходячи із змісту висновку судово-психіатричного експерта № 150 від 27.05.2025, ОСОБА_4 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння з 01.12.2024 по 31.12.2024 страждав на легку розумову відсталість (F70.1 за МКХ-10); під час скоєння інкримінованих йому дій не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; на даний час страждає на легку розумову відсталість (F70.1 за МКХ-10); за своїм психічним станом на даний час не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом може брати участь у проведенні слідчих дій або в судовому засіданні. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Виходячи із змісту зазначеного висновку, оскільки обвинувачена являється обмежено осудною, суд вважає за необхідне застосувати п. 1 ч. 1 ст. 94 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 Кримінального кодексу України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, крім інших, такий примусовий захід медичного характеру, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кримінального кодексу України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 274 Кримінального процесуального кодексу України, у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою: мотиви застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 274 Кримінального процесуального кодексу України, у разі визнання особи винуватою у вироку може бути зазначено рішення про застосування примусового лікування чи примусових заходів медичного характеру щодо обмежено осудного обвинуваченого у разі їх застосування.
Враховуючи те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення в стані обмеженої осудності, є обмежено осудним і на момент винесення вироку, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, що підтверджено відповідним експертним висновком, суд вважає за можливе на підставі ст. 94 Кримінального кодексу України застосувати до обвинуваченого такі заходи.
Згідно ч. 2 п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 № 7 зазначає: «Визнати правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом'якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 15.05.2025 в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України на строк до 08.07.2025, який на даний час сплив.
Враховуючи позицію учасників кримінального провадження, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_6 завдана майнова шкода на загальну суму 3982 гривні 85 копійок, яка повністю відшкодована. Цивільний позов не заявлено.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, які складають 3565,60 грн. (за висновок експерта від 16.05.2025 № СЕ-19/111-25/30203-Д).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 50, 63, 65-67, 75, 76, 94, ч. 4 ст. 185 КК України, ст.ст. 100, 274, 318, 322, 349, 368, 371, ч.2,3 ст. 373, 374, 376, 392-395, КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не застосовувати.
На підставі ст. 94 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Речові докази мікрохвильову печі марки «GRUNHELM» моделі «23MX723-B» велосипед марки «Салют» після набрання вироком законної сили залишити власнику - потерпілій ОСОБА_12 .
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на залучення експерта у розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. на користь держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з обмеженнями, передбаченими ч. 2 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.
Вирок проголошено 26.09.2025 негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
Головуючий
суддя Таращанського районного суду
Київської області ОСОБА_13