провадження № 2/294/556/25
справа № 294/1495/24
26 вересня 2025 року м. Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі:
секретаря Івашкевич В.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав,
06.08.2024 позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог посилається на те, що в 01.09.2016 шлюб між нею та відповідачем розірвано на підставі рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області, після чого відповідач злісно почав ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків. Відповідно до судового наказу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17.12.2019 з відповідача присуджено сплату аліментів на утримання сина, однак ОСОБА_2 добровільно їх не сплачує та станом на 03.07.2024 має заборгованість в сумі 104 757 грн 27 коп. З 2016 року втратив інтерес до сина, участі в його утриманні не приймає, життям сина не цікавиться, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. На даний час син проживає з позивачкою, яка вдруге одружилась, син ОСОБА_4 вважає батьком нового чоловіка, який приймає фактичну участь в його вихованні.
Ухвалою суду від 07.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання витребувано від Органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Ухвалою суду від 03.07.2025 у зв'язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів від 07.05.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву та повторно витребувано від Органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Ухвалою суду від 18.09.2025 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання сторін про виклик та допит свідків.
У судове засідання 18.09.2025 з'явилась позивачка, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснила, що з моменту, коли дитині ОСОБА_4 виповнилось чотири роки (вересень 2014 року), відповідач не бачив дитину, оскільки не приїжджав, хоча знав, де вони з дитиною проживають, жодного разу не привітав сина з днем народження чи з іншими визначними для дитини датами, не цікавився його здоров'ям та навчанням, коли дзвонив по телефону до позивачки, то ображав її та дитину, не цікавлячись життям дитини. Сама вона ніяких перешкод для спілкування з дитиною не чинила, навпаки, намагалась з'ясувати, чому відповідач як батько не виконує своїх батьківських обов'язків, на шо отримувала відповідь, що для цього є вона, мати дитини. Сина також просила поспілкуватись з батьком принаймні по телефону, однак таке спілкування завжди завершувалось агресією дитини та небажанням у подальшому більше спілкуватись із відповідачем, у зв'язку з чим не наполягала на їх контакті. Сам відповідач ініціативи у спілкуванні з дитиною не проявляв. З позовом звернулась до суду на прохання самої дитини, оскільки на даний час син бажає змінити прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Також додала, що напередодні судового засідання про позбавлення батьківських прав відповідач їй дзвонив та просив відмовитись від аліментів, тоді він не буде заперечувати про позбавлення його батьківських прав.
У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що з 2023 року перебуває в лавах Збройних Сил України та не має можливості піклуватись про дитину, борги по аліментах, які були до 2024 року, сплатив Зазначив, що коли закінчиться війна, тоді буде мати змогу приїхати до сина та спілкуватись з ним. Щодо довоєнного періоду зазначив, що коли розійшовся з дружиною, то почав жити окремо, не мав можливості приїжджати до дитини та спілкуватись з ним через отриману травму, однак надати докази суду щодо цієї події не має можливості, оскільки медична документація його з цього приводу втрачена. У підготовчому судовому засіданні просив викликати свідка ОСОБА_7 , однак під час розгляду справи по суті відмовився від підтримання свого клопотання про виклик та допит свідка, оскільки просив суд завершити судовий розгляд саме 18.09.2025. Під час судового розгляду також пояснив, що на даний час усвідомлює свою провину, що не приймав участі у вихованні сина, не приїжджав до сина, пояснив це злістю на позивачку. Намагався раніше поспілкуватись з дитиною по телефону, однак син не бажав з ним спілкуватись. По сьогодні не приїжджає до сина, бо не хоче травмувати психіку дитини.
Орган опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Житомирської області до суду не з'явився, подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника та висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Враховуючи думку учасників судового процесу, суд вважав за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутності представника Органу опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Житомирської області, який належним чином повідомлений про судове засідання, однак не виявив бажання прийняти участь у ньому.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників судового процесу, свідків, думку дитини, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).
Відповідно до статті 165 СК України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Зеленицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області 11.10.2010, батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько ОСОБА_2 (відповідач у справі) та мати ОСОБА_8 (позивачка у справі).
Відповідно до заочного рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 01.09.2016 у справі №277/410/16-ц шлюб між ОСОБА_9 (позивачем) та ОСОБА_2 (відповідаем) розірвано.
Судовим наказом Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17.12.2019 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 20.11.2019.
Згідно з довідкою Любарського відділу державної виконавчої служби по виконавчому провадженню №61144289, станом на 03.07.2024 сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 становить 104 757 грн 27 коп.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 12.12.2017 Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області , ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_10 , про що наявний актовий запис №278.
Довідкою Великояблунецького старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області №423 від 31.07.2024 засвідчено факт перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до акта обстеження матеріально - побутових умов проживання від 31.07.2024, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_10 проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом з трьома дітьми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Умови проживання належні, діти мають спальні місця, забезпечені одягом та харчуванням, сім'я має власне господарство, проживає за рахунок заробітної плати ОСОБА_10 та соціальної допомоги.
Згідно з довідкою Великояблунецького старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області №424 від 01.08.2024, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить свекрусі позивачки - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до характеристики учня 8 класу Яблунецького ліцею Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, ОСОБА_3 , 2010 року народження, навчається у закладі з 2016 року. Мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок зі школою та класним керівником. Батько ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере.
Довідками поліклінічного відділу КНП «Ємільчинська лікарня» від 31.07.2024 засвідчено неперебування позивачки на обліках у лікарів нарколога та психіатра, Витягом з інформаційно - аналітичної системи МВС України від 19.10.2023 - відсутність у неї судимостей.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Житомирської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету селищної ради № 170 від 30.07.2025, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 від незалежних від нього причин не має змоги бачитися і спілкуватися з сином та належним чином виконувати батьківські обов'язки, але він бере участь у фінансовому забезпеченні дитини, сплачуючи аліменти. При цьому, органом опіки та піклування з'ясовано, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, з 01.05.2023 призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_3 , а з 18.05.2024 по теперішній час перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_4 . В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомив органу опіки та піклування, що раніше неодноразово намагався поспілкуватись з сином, але мати не дозволяє, а також перешкодою у спілкуванні з дитиною були серйозні проблеми зі здоров'ям останнього. Таким чином, органом опіки та піклування зроблено висновок, що оскільки ОСОБА_2 на даний час перебуває на військовій службі, він не має змоги бачитися з дитиною та належним чином виконувати батьківські обов'язки.
Допитана в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що знає позивачку давно, приблизно з 2017 року, є кумою ОСОБА_14 , сина позивачки 2021 року народження, декілька разів на тиждень буває у позивачки удома в гостях. Данила часто бачить, оскільки працює у навчальному закладі, де останній навчається. З відповідачем особисто не знайома. З часу знайомства з позивачкою вона не бачила, щоб відповідач ОСОБА_2 приїжджав до позивачки та дітей, ОСОБА_4 з днем народження не вітав, у дні, коли ОСОБА_4 хворів, не дзвонив, від дитини не чула, щоб батько йому присилав кошти чи подарунки, сам ОСОБА_4 про відповідача жодного разу не розповідав, оскільки дитині неприємні спогади, пов'язані з ОСОБА_2 . Всі важливі для дитини події відбуваються за участі позивачки та її теперішнього чоловіка ОСОБА_10 , який виконує обов'язки батька ОСОБА_4 . Також повідомила, що вона чула розмову, яка відбулась між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 про те, що останній відмовиться від своїх батьківських прав у випадку, коли позивачка відмовиться від стягнення аліментів на утримання дитини.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що знає позивачку та ОСОБА_4 приблизно з 2017 року, є сусідом, бачить їх досить часто, буває у позивачки вдома в гостях. З відповідачем особисто не знайомий. З часу знайомства з позивачкою він не бачив, щоб відповідач ОСОБА_2 приїжджав до позивачки та ОСОБА_4 , з днем народження ОСОБА_4 не вітав, у дні, коли ОСОБА_4 хворів, не дзвонив, від дитини не чув, щоб батько йому присилав кошти чи подарунки. Коли дитина зламала ногу, то свідок ОСОБА_13 особисто возив його в лікарню, оскільки позивачка потребувала допомоги, а теперішній чоловік був на роботі. Від дитини жодних згадок про відповідача не чув.
Опитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 повідомив, що відповідача ОСОБА_2 взагалі не пам'ятає, пам'ятає лише про випадок, коли якось відповідач подзвонив мамі, почав її ображати, тому він вихопив телефон у матері та почув у свою адресу також образи від відповідача. Жодного разу відповідач не дзвонив йому особисто та не цікавився його життям, хоча особистий телефон в дитини є з 4 класу. Додав, що знати відповідача не бажає, оскільки у нього є батько ОСОБА_10 і у випадку незадоволення позову судом має намір у 16 років змінити прізвище на « ОСОБА_6 ». При цьому зазначив, що з боку матері жодних перешкод у спілкуванні з батьком не чинилось, навпаки, були неодноразові спроби налагодити контакт між ним та відповідачем, однак він не бажає відповідача знати, що є особисто його рішенням.
Згідно з ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 759/99995/16-ц).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, тому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини (пункт 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, думку дитини, суд приходить до такого висновку.
Починаючи з 2016 року, тобто фактично з часу розлучення позивача та відповідача, ОСОБА_2 проживає окремо від дитини та її матері, з цього часу не виконує своїх батьківських обов'язків з виховання дитини, не спілкується із сином, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні сина, тобто фактично батько свідомо самоусунувся (ухилився) від виховання сина, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.
Зазначені обставини підтверджено частково як самим відповідачем, який зазначив, що жалкує про те, що не цікавився сином з 2016 року, так і свідками, які підтвердили факт відсутності батька в житті дитини з 2016 року, а також підтверджено самим неповнолітнім ОСОБА_3 .
За майже дев'ять років відсутності спілкування з батьком дитина встановила міцні родинні зв'язки зі своєю матір'ю та вітчимом ОСОБА_10 . Для дитини це і є сім'я, а біологічного батька дитина не пам'ятає. Будь - якого бажання відновити зв'язок зі своїм біологічним батьком у дитини немає.
Оцінюючи висновок органу опіки та піклування, суд звертає увагу на те, що відповідним органом зроблено висновок про неможливість через об'єктивні причини виконувати ОСОБА_2 свої батьківські обов'язки, які виникли періоду з травня 2023 року і тривають до цього часу, тобто стосуються періоду перебування відповідача на військовій службі.
Разом з тим, суд оцінює взаємовідносини між відповідачем та дитиною, починаючи з 2016 року, тобто з моменту розлучення позивачки та відповідача, однак такий період висновком органу опіки та піклування не охоплювався.
Таким чином, у судовому засіданні позивачем надало беззаперечні докази, які свідчать про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини, та які в силу приписів ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. При цьому, такі дії відповідача вказують на відсутність у нього батьківських почуттів до дитини та бажання приймати бодай якусь участь у її житті протягом тривалого часу.
Більше того, відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів того, що, перебуваючи на службі в лавах ЗСУ, він був залучений чи залучений на даний час до бойових дій, що об'єктивно позбавляло чи позбавляє його можливості спілкуватись чи відвідувати сина за місцем його проживання. Твердження відповідача про те, що він налагодить зв'язок із сином після завершення війни є, на думку суду, виправданням своєї свідомої бездіяльності та свідченням про відсутність дійсного інтересу до дитини та реального бажання змінити свою поведінку на краще.
Не приймається до уваги судом висновок органу опіки і піклування про те, що позивачка ОСОБА_1 не дозволяла відповідачу спілкуватися з дитиною раніше, оскільки такий висновок ґрунтується лише на словах самого відповідача, водночас у судовому засіданні зазначений факт не доведено жодними належними та допустимими доказами, дослідженими судом. Більше того, таке твердження відповідача спростовано самим неповнолітнім ОСОБА_3 , який у своєму віці здатний надати об'єктивну оцінку обставинам, та в судовому засіданні зазначив, що мама навпаки намагалась налагодити контакт між ним та батьком.
Безпідставно, на думку суду, органом опіки та піклування прийнято до уваги слова відповідача ОСОБА_2 про те, що перешкодою йому у спілкуванні з дитиною були проблеми зі здоров'ям, оскільки будь - яких підтверджуючих документів щодо такого факту зібрано не було, а також такі обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Зважаючи на викладені вище обставини, оцінивши висновок органу піки та піклування в сукупності та взаємозв'язку з іншими належними, достовірними та допустимими доказами у справі, суд не погоджується з висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , оскільки такий висновок є необґрунтованим, зробленим без наведення будь - яких доказів, та суперечить якнайкращим інтересам самої дитини.
З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидним є той факт, що дитині краще залишатися в сім'ї, з якою у неї вже склався сталий емоційний зв'язок, при цьому будь - яких бажань відновити такий зв'язок з біологічним батьком дитина не проявляє. При цьому, суд вважає, що тривале свідоме невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків, нехтування ними протягом тривалого часу носили безпідставний характер, та мали наслідком залишення дитини без піклування, контролю та допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності чи неможливості виконувати ним батьківські обов'язки на даний час неможливо усунути.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Так, положення ч. 1 ст. 169 СК України надають можливість матері, батькові, які позбавлені батьківських прав, поновити свої батьківські права шляхом звернення до суду із відповідним позовом.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,12,13,76,81,141,211,223,258-259,263-265,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення проголошено 26.09.2025
Суддя Ірина БІЛЕРА