Справа № 289/1210/25
Номер провадження 2/289/897/25
25.09.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
представника позивача Олійник В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАКО-Агро Інвест» про розірвання договору оренди землі,
15.07.2025 представник позивача адвокат Олійник В.В. звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі №09/10-03 від 09.10.2022, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ТАКО-Агро Інвест», об'єктом якого є земельна ділянка площею 1,4262 га, кадастровий номер 1825084200:06:000:0467, яка розташована на території Заньківського старостинського округу Потіївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства з посиланням на систематичну несплату орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2022 по 2024 роки.
Ухвалою від 24.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 27.08.2025, проведення якого було відкладено на 25.09.2025.
27.08.2025 від представника відповідача Гонти О.А. надійшла заява про закриття провадження у справі з посиланням на те, що постановою Господарського суду Львівської області від 04.09.2024 ТОВ «ТАКО-Агро Інвест» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №914/364/24, ліквідатором Товариства призначено арбітражного керуючого Гонту О.А., а отже заявлені в цій справі позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному ГПК України, відповідно дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Просить розглянути цю заяву без участі представника відповідача (а.с.41-43).
24.09.2025 від представника позивача адвоката Олійник В.В. надійшли заперечення на заяву, в яких просить відмовити в задоволенні заяви з посиланням на те, що позовна заява про дострокове розірвання договору оренди являється вимогою немайнового характеру, бо не підлягає грошовій оцінці, спір в даній справі є немайновим, що виключає застосування до спірних правовідносин ст. 7 КУзПБ, на яку посилається заявник. Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією із сторін є фізична особа, розглядаються у порядку цивільного судочинства.
У підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Олійник В.В. підтримала викладені в письмових запереченнях на заяву про закриття провадження обставини, просить відмовити у задоволенні заяви та продовжити розгляд справи.
Відповідач участі своїх представників не забезпечив.
Згідно статті 43 ЦПК України брати участь у судових засіданнях це право, а не обов'язок. Учасники розпоряджаються таким правом на власний розсуд.
Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно положень частини 2 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд в тому числі може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Господарського суду Львівської області від 04.09.2024 у справі №914/364/24 ТОВ «ТАКО-Агро Інвест» (ідентифікаційний код 44307812) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гонту О.А. (а.с.45-30).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.
Згідно із приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.
Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
21.12.019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а в ч. 2 цієї ж статті вказано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Тобто, ч. 2 статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника. Виключень з цього правила не передбачено.
Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації в процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.
Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Крім того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди землі - це майновий спір, і він має ціну позову.
З урахуванням наведеного та норм частини п'ятої статті 93 ЗК України з змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред'явлені до боржника.
З огляду на викладене, урахувавши законодавчі зміни, пов'язані із наданням права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, суд дійшов до висновку про те, що спір підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство ТОВ «ТАКО-Агро Інвест».
Такий висновок узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду в справах з подібними правовідносинами (які зроблені з урахуванням чинного на час ухвалення судового рішення законодавства у сфері банкрутства), зокрема в постановах від 23.04.2025 у справі № 732/625/24, від 22.05.2025 у справі № 732/1220/24, від 28.07.2025 у справі № 732/1015/24, від 18.08.2025 у справі № 732/1195/24.
З урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, згідно положень якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає необхідним задовольнити заяву представника відповідача та закрити провадження у цій справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 255, 258-261 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАКО-Агро Інвест» про розірвання договору оренди землі.
Роз'яснити, що такий спір належить до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталія СІРЕНКО