Справа № 296/4264/25
1-кп/296/586/25
Іменем України
26 вересня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 та звернення застави в дохід держави у кримінальному провадженні № 12024060400002189 від 16.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України,
установив:
У провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою суду від 23.09.2025 було оголошено розшук обвинуваченої ОСОБА_4 , із наданням дозволу на затримання обвинуваченої з метою її приводу в суд для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 зупинено до розшуку обвинуваченої.
25.09.2025 працівниками поліції обвинувачену ОСОБА_4 затримано та 26.09.2025 доставлено до суду.
Ухвалою суду від 26.09.2025 кримінальне провадження відновлено.
В обґрунтування клопотання. про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою прокурором зазначено, що метою зміни запобіжного заходу є необхідність запобігання наявних ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що санкція ч. 3 ст. 190 КК України передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, а тому ОСОБА_4 усвідомлює те, що вона може бути засудженою до реальної міри покарання, з метою уникнення покарання може переховуватись від суду. Також існують ризики незаконного впливу з її боку до потерпілих у вказаному провадженні та можливого вчинення нею інших кримінальних правопорушень корисливого характеру. Вважає, що даний вид запобіжного заходу необхідно змінити на тримання під варту не виходячи з каральних міркувань, а лише з метою виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, оскільки у цьому кримінальному провадженні вже застосовувався запобіжний захід у вигляді застави, проте був нею порушений.
В судовому засіданні прокурор підтримала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у ньому. Щодо клопотання про звернення застави в дохід держави, прокурор просила залишити його без розгляду, оскільки відсутній у залі судового засідання заставодавець, а також відомості про належне повідомлення його про місце та час розгляду клопотання.
Адвокат ОСОБА_5 висловив думку, з якою погодилась його підзахисна ОСОБА_4 , щодо заперечення у задоволенні клопотань прокурора про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Свою позицію обґрунтував тим, що ОСОБА_4 не була повідомлена про судове засідання 22.09.2025. Обвинуваченій ОСОБА_4 та заставодавцю ОСОБА_6 не були роз'яснені обов'язки та наслідки невиконання обов'язків, покладених судом на обвинувачену при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави. Також заявив клопотання про зупинення судового провадження на час проходження ОСОБА_4 військової служби до моменту її звільнення з військової служби.
Крім того, адвокат ОСОБА_5 вказав, що, на його думку, працівниками поліції було порушено порядок затримання ОСОБА_4 та порушення її права на захист, оскільки до протоколу затримання не долучено доручення про залучення адвоката для надання безоплатної правової допомоги.
Щодо розгляду клопотання про звернення застави в дохід держави адвокат ОСОБА_5 та його підзахисна ОСОБА_4 заперечили з підстав, викладених прокурором.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд, вирішуючи клопотання прокурора виходить з наступного.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України, прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 КПК України до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний (обвинувачений) може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним (обвинуваченим) зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 190 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, є нетяжкими злочинами.
08.04.2025 слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 06.06.2025, який в подальшому неодноразово продовжено судом, востаннє 30.07.2025, строком до 27.09.2025 включно.
15.09.2025 обвинуваченій ОСОБА_4 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, з можливістю внесення застави.
18.09.2025 ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 внесено заставу в сумі 60650 гривень, визначену вказаним рішенням суду, внаслідок чого остання вважалась такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 належним чином не виконувала покладені на неї судом обов'язки при застосуванні такого запобіжного заходу, як застава, порушуючи умови застосування, а саме: прибувати до суду за першою вимогою та не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачена зареєстрована (проживає) без дозволу суду.
На думку суду, процесуальна поведінка ОСОБА_4 свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та обов'язками з метою ухилення від суду.
Вирішуючи питання прокурора про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , суд бере до уваги наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, що санкція ч. 3 ст. 190 КК України передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від суду. Вказаний ризик підтверджується також тим, що остання у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду перебувала у розшуку.
Крім того, суд звертає увагу, що на розгляді в Богунському районному суді м. Житомира та Корольовському районному суді м. Житомира перебувають обвинувальні акти про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, що вказує на ризик можливого вчинення нею інших кримінальних правопорушень корисливого характеру. Також ОСОБА_4 26.09.2025 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12024060400003070 від 01.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Також суд звертає увагу, що упродовж судового розгляду протягом червня-вересня 2025 року через неявку сторони захисту (перебування обвинуваченої на лікарняному, неможливість прибуття захисника в судове засідання через перебування у іншій справі, за сімейними обставинами тощо) не відбулося 6 судових засідань.
З наданих обвинуваченою суду копій інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров'я із зазначеними періодами непрацездатності, які не вважаються офіційним документом, не вбачається належність цих документів саме обвинуваченій. Вимоги суду щодо надання офіційних документів, які підтверджують перебування обвинуваченої на лікарняному, стороною захисту проігноровані та не виконані.
Наразі судовий розгляд кримінального провадження № 12024060400002189 від 16.07.2024 знаходиться на завершальній стадії (залишилося провести допит обвинуваченої (за її бажанням) та одного свідка сторони обвинувачення, який раніше неодноразово з'являвся в судове засідання, однак не був допитаний через неявку сторони захисту.
На думку суду, наведені обставини дають достатні підстави вважати, що поведінка обвинуваченої ОСОБА_4 свідчить про її намір переховуватися від суду, створити по справі невиправдану тяганину, яка негативно впливає на дотримання розумних строків під час судового провадження.
Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 ухилялась від суду, перебувала у розшуку, обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, належним чином не виконувала покладені на неї судом обов'язки при застосуванні такого запобіжного заходу, як застава, своїми діями створює перешкоди для розгляду кримінального провадження, суд доходить висновку, що з метою запобігання ризикам на даному етапі кримінального провадження обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно змінити запобіжний захід з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Також суд задовольняє клопотання прокурора про залишення без розгляду клопотання про звернення застави в дохід держави, у зв'язку з оскільки відсутністю в судовому засіданні заставодавеця, а також відомостей про належне повідомлення його про місце та час розгляду клопотання, що передбачено ч. 9 ст. 182 КПК України.
Доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 не була повідомлена про судове засідання 22.09.2025 суд відкидає, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.
Так, ОСОБА_4 приймала участь у попередньому судовому засіданні 15.09.2025 в режимі відеоконференції, у той час як адвокат ОСОБА_5 безпосередньо був присутній у залі суду. У вказаному судовому засіданні судом була винесена ухвала про зміну запобіжного заходу, обраного ОСОБА_4 , з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави та доведено до учасників судового провадження про призначення наступного судового засідання 22.09.2025.
Прокурор ОСОБА_3 , на яку ухвалою суду від 15.09.2025 було покладено обов'язок здійснення контролю за її виконанням, в судовому засіданні 22.09.2025 пояснила, що працівниками поліції не представилося за можливе виконати вказану ухвалу суду через відсутність ОСОБА_4 за місцем проживання.
Водночас 18.09.2025 до суду з клопотанням звернувся адвокат ОСОБА_5 , констатувавши, що ОСОБА_4 змушена була залишити місце проживання для проходження військової служби та долучив копії квитанцій про сплату заставодавцем ОСОБА_6 за ОСОБА_4 застави.
Наведені обставини, а також факт надходження 22.09.2025 на електронну адресу суду заяви від імені ОСОБА_4 , свідчать про обізнаність останньої про судове засідання 22.09.2025, що не звільняє її від обов'язку щодо прибуття до суду.
На думку суду, процесуальна поведінка ОСОБА_4 навпаки свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та обов'язками з метою ухилення від суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.09.2025 ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застава визначалась, як альтернативний запобіжний захід.
Тобто в даному випадку обов'язок роз'яснення обвинуваченому та заставодавцю у разі внесення застави покладається на уповноважених службових осіб місця ув'язнення.
Проте через неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_4 ухвала суду від 15.09.2025 в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не була виконана. Відомості про повідомлення стороною захисту установу попереднього ув'язнення про факт сплати застави за ОСОБА_4 та анкетні дані заставодавця в матеріалах провадження відсутні.
Таким чином, доводи адвоката ОСОБА_5 про порушення прав ОСОБА_4 та заставодавця ОСОБА_6 в частині роз'яснення їх обов'язків після внесення застави, є безпідставними.
Суд також відкидає за безпідставністю ствердження адвоката ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 не виконала обов'язки, зокрема щодо заборони залишати місце проживання без дозволу суду, покладені ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.09.2025 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, та не з'явилась у судове засідання 22.09.2025 через необхідність виконання ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2025 щодо прибуття у військову частину НОМЕР_1 .
Так, зі змісту ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2025 вбачається, що у ході розгляду клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не вирішувалось питання щодо можливості виконання обвинуваченою цієї ухвали в частині з'явлення до в/ч НОМЕР_1 у зв'язку із застосуванням до неї на той момент запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у іншому кримінальному провадженні.
Також стороною захисту не надано доказів щодо неможливості своєчасного звернення обвинуваченою ОСОБА_4 до Корольовського районного суду м. Житомира з відповідним клопотанням про надання дозволу на залишення місця проживання.
Як встановлено судом, з відповідним клопотанням адвокат ОСОБА_5 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира 18.09.2025, констатувавши, що ОСОБА_4 вже залишила місце проживання для проходження військової служби.
Так само ОСОБА_4 не була звільнена від виконання обов'язків, покладених ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.09.2025 при застосуванні до неї запобіжного заходу у вигляді застави.
Крім того, упродовж судового розгляду в кримінальному провадженні № 12024060400002189 від 16.07.2024 обвинувачена ОСОБА_4 неодноразово використовувала своє право щодо прийняття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів. Водночас у судове засідання 22.09.2025 ОСОБА_4 як не прибула особисто, так і не виявляла наміру прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Щодо вирішення клопотання адвоката ОСОБА_5 про зупинення судового провадження на час проходження ОСОБА_4 військової служби до моменту її звільнення з військової служби, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
На думку суду, положення ст. 335 КПК України у частині зупинення судового провадження у зв'язку з мобілізацією не є імперативними. На відміну від інших підстав для зупинення судового провадження, при зупиненні у зв'язку з мобілізацією обвинуваченого необхідно враховувати реальну можливість його участі у судових засіданнях.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Cилах України», проходження особою військової служби в Збройних Силах України не є перешкодою для участі в судовому провадженні.
Згідно з пунктом 8.15 Інструкції також передбачено, що військовослужбовцям, щодо яких проводиться кримінальне провадження або стосовно яких справа розглядається судом, відпустка надається за погодженням з відповідними органами досудового розслідування чи судом.
Стороною захисту не надано доказів щодо наявності обставин, які позбавляють обвинувачену можливості брати участь у судових засіданнях, зокрема щодо перебування обвинуваченої в зоні бойових дій.
За таких обставин, клопотання адвоката ОСОБА_5 про зупинення судового провадження не підлягає задоволенню.
Щодо заперечення адвоката ОСОБА_5 про порушення, на його думку, порядку затримання ОСОБА_4 , та, як наслідок, порушення її права на захист через не долучення до протоколу затримання доручення про залучення адвоката для надання безоплатної правової допомоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з протоколом затримання особи від 25.09.2025, при затриманні ОСОБА_4 був присутній адвокат ОСОБА_7 , про що свідчить його підпис у протоколі.
Крім того, інтереси затриманої ОСОБА_4 в судовому засіданні захищав адвокат ОСОБА_8 . Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави, які б свідчили порушення ОСОБА_4 права на захист.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зупинення судового провадження на час проходження ОСОБА_4 військової служби до моменту її звільнення з військової служби, відмовити.
Клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити.
Змінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 24 листопада 2025 року (включно), взявши під варту в залі суду, без визначення застави.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання, тобто з 25.09.2025.
Копію даної ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» для виконання.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про залишення без розгляду клопотання про звернення застави в дохід держави, задовольнити.
Ухвала суду в частині зміни запобіжного заходу з застави на тримання під вартою може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1