Справа № 296/8013/25
2/296/3121/25
25 вересня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі: головуючої судді Петровської М.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрушина Людмила Анатоліївна, звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення сином повноліття;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у сумі 30 000 грн, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення сином трьох років до зміни її матеріального та сімейного стану.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач є військовослужбовцем, а тому може сплачувати аліменти на утримання дитини та на її утримання до досягнення дитиною трьох років.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 27 липня 2025 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11 серпня 2025 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хмарук Ю.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно. Заперечує проти задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання позивачки у сумі 30 000 грн щомісячно. Зазначає, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження її матеріального стану, не навела обґрунтування/розрахунку розміру утримання в сумі 30 000 грн, а саме не зазначила на які саме її особисті потреби будуть використовуватись кошти та в якому розмірі. Також позовна заява є суперечливою за змістом, оскільки в її мотивувальній частині зазначено про намір позивачки стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1 000 грн, а в прохальній частині вказано суму 30 000 грн. Відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, в т.ч. в розмірі 30 000 грн, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела /суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.08.2025, ОСОБА_2 за період з січня по червень 2025 року отримував грошові виплати як військовослужбовець та його середньомісячний дохід становив 17 237,54 грн, а з липня місяця відповідач не отримує взагалі ніяких доходів, оскільки перебуває в Київській області на лікуванні від наркотичної залежності. Також просить врахувати стан здоров'я відповідача, а саме що ОСОБА_2 29.04.2022 отримав мінно-вибухову травму, має гостру двобічну сенсоневральну приглуховатість 2 ст., множинні вогнепальні осколкові поранення лівого передпліччя та правого стегна зі значним дефектом м'яких тканин, правого колінного суглобу з наявністю стороннього тіла, вогнепальне дотичне осколкове поранення латеральної поверхні в/3 правої гомілки, травматичне пошкодження серединного та ліктьового нервів на рівні с/3 лівого передпліччя - поранення, що пов'язане із захистом Батьківщини. При цьому додатково зазначаємо, що у відповідача відсутні у власності об'єкти нерухомого майна та/або транспортні засоби чи будь-яке інше цінне майно. З огляду на вищевказані обставини у відповідача відсутня можливість матеріально утримувати позивачку, а тому просимо відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.06.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачка отримала прізвище ОСОБА_5 .
У відповідності до наявного в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно акту №9, виданого головою правління ОСББ «Оселя» ОСОБА_6 09 червня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1600410 від 24.07.2025).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1600429 від 24.07.2025).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.08.2025 та довідки про доходи №7/2146 від 12.08.2025, виданої війстковою частиною НОМЕР_2 , встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та отримав заробітну плату в розмірі 103 425,25 грн за період з січня 2025 року по червень 2025 року, та 2 451,05 грн за липень 2025 року.
Згідно довідки № 04/08 від 04.08.2025, виданої заступником голови громадської організації "Твереза спільнота "Крепость", ОСОБА_2 перебуває в громадському об'єднанні з метою покращення та нормалізації стану здоров'я у зв'язку із вживанням психоактивних речовин.
У відповідності до довідки ВЛК № 1028 від 03.10.2024 та довідки про обставини травми № 1589 від 27.10.2022, ОСОБА_2 29.04.2022 отримав мінно-вбухову травму, поранення тяжкого ступеню, що пов'язане із захистом Батьківщини.
За змістом довідки №7/1/4019 від 12.08.2025, виданої начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , згідно наказу командира військової частини від 13.07.2025, було призупинено виплату грошового забезпечення у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною першою статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями статті 182 СК України закріплено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При ухваленні рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини суд бере до уваги те, що відповідач не заперечує щодо стягнення з нього на утримання сина аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, у зв'язку з чим позовна заява в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 та 4 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Згідно з частиною першою та другою статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу)другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Частиною першою статті 79 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини - матері на утримання чоловіком - батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи працює, а також незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Вирішуючи питання щодо можливості відповідача надавати позивачці матеріальну допомогу на її утримання, суд бере до уваги розмір доходів ОСОБА_2 , а також те, що:
- позивачка здійснює догляд за малолітнім сином ОСОБА_3 , який проживає разом з нею;
- відповідач є особою працездатного віку, відомості про наявність у нього інших осіб на утриманні в матеріалах справи відсутні;
- відповідач має поранення важкого ступеню;
- відповідач є діючим військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення;
- доказів лікування від наркологічної залежності відповідачем не надано, як і не надано відповідного документу про те, що він перебуває на обліку у зв'язку із відповідним діагнозом, а перебування в громадській організації не свідчить про здійснення ОСОБА_2 відповідних витрат на таке лікування та безпосередньо отримання належного лікування;
- будь-яких доказів на підтвердження позивачкою доводів щодо фінансової можливості сплати відповідачем аліментів в розмірі 30 000 грн на її утримання, суду не надано.
З урахуванням наведеного, матеріального становища відповідача, його стану здоров'я, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 , трирічного віку.
Враховуючи наведене у сукупності, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачка звернулась до суду із позовом 23 липня 2024 року, а тому аліменти підлягають присудженню саме з цієї дати.
Положеннями статті 430 ЦПК України закріплено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачка у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2 422,40 грн (за дві вимоги).
Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів,- задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 23.07.2025, та до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень) щомісячно, починаючи стягнення з 23.07.2025 та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 25 вересня 2025 року.
Суддя М. В. Петровська