Справа № 947/28942/24
Провадження № 2/947/478/25
26.09.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
за участю:
представника позивачки за зустрічним позовом - адвоката Ворошилової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
13.09.2024 року ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Петрушко Ірини Сергіївни, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з батьком.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 27 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 72. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у подружжя народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження додається). 26.06.2023 року ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб, укладений між ними. Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 947/20434/23 від 28.07.2023 шлюб було розірвано. Вказане Рішення суду набрало законної сили 29.08.2023 року. Відтак, враховуючи те, що 28.07.2023 року Київським районним судом м. Одеси було винесено рішення про розірвання шлюбу між сторонами наразі виникла необхідність у визначенні місця проживання дитини - малолітньої ОСОБА_3 , що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою. Наголошуємо на тому, що матір дитини не піклується про неї та не утримує її. ОСОБА_4 проживає за кошти, які надаються батьком. Усі витрати стосовно утримання дитини, оплати навчання, додаткових занять, лікування та інших витрат наразі сплачуються Позивачем. Загалом, Відповідачка жодним чином не сприяє вихованню та розвитку дитини, незважаючи на те, що кожен з батьків має дбати про те, щоб дитина була забезпечена необхідним харчуванням, одягом, відвідувала школу, а також проводити час з дитиною, займатися її вихованням та розвитком. ОСОБА_2 просить суд визначити місце проживання дочки саме з батьком, оскільки мати дитини ОСОБА_3 не здійснює належного піклування про дитину. З осені 2023 р. дитина проживає з бабою і дідом. Мати фактичного піклування про дитину не здійснює. Мати дитини ухиляється від виконання своїх обов'язків, оскільки вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення через відстань та проживання в різних містах. ОСОБА_1 проживає у м. Одеса та не має можливості приділити дочці стільки часу та уваги, скільки потребує дочка. Мати не в змозі надати дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Мати не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Баба чи дід не в змозі надати усе вищезгадане, оскільки вони є особами похилого віку, та самі можливо потребують відповідної уваги чи догляду, зважаючи на їх вік та стан здоров'я. Враховуючи інтереси та вік дитини, проживання з бабусею та дідусем не може задовольнити всі її потреби та позбавляє дитину можливості на нормальний розвиток. Саме батьки мають здійснювати виховання та піклування над дитиною. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини. Наразі дитина потребує постійного медичного обстеження та лікування, оскільки ОСОБА_3 захворіла на інсулінорезистентність, субклінічний гіпотериоз, еутиреоз, АІТ, складний міопічний астигматизм. Зазначаємо, що зазначені хвороби виникли у дитини після розлучення батьків. Під час зростання у повноцінній сім'ї в ОСОБА_5 не було проблем зі здоров'ям. Можна зробити висновок, що хвилювання через розлучення батьків та відсутність батьків в житті дівчинки дуже негативно вплинули на неї. Дитина пережила багато труднощів, тому зараз вона особливо потребує догляду батька. Наголошуємо, що після розлучення ОСОБА_2 неодноразово намагався контактувати з колишньою дружиною з приводу стану їхньої дочки та пропонував укласти договір про участь у вихованні дитини та добровільну сплату аліментів (докази надіслання договору додаємо). Проте колишня дружина відмовилась від підписання. ОСОБА_5 любить батька, любить проводити з ним час, відчуває поряд з ним спокій та безпеку. ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_5 завжди цікавився та проявляв турботу до шкільного життя дочки, сприяв регулярному відвідуванню школи, спілкувався з класним керівником з приводу навчального процесу, успіхів та здібностей дочки, відповідно до інформації наданою Одеським ліцеєм №80. Між батьком та ОСОБА_5 завжди були теплі та довірливі стосунки, він активно брав участь у її житті, підтримував, допомагав розвивати таланти та здібності дочки, сприяв відвідуванню додаткових занять. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 ухиляється від спілкування з приводу стану дитини ОСОБА_7 , та не відповідає на постійні дзвінки та повідомлення щодо стану дитини ОСОБА_7 . Швидше за все, контакт просто заблокований. На даний час у провадженні Київського районного суду знаходиться Справа №: 947/35328/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою. Впродовж усього часу і по сьогоднішній день ОСОБА_2 турбується про дочку, надсилає кошти на утримання дитини, дбає про її здоров'я, а також відправляє їй поштовим відправленням предмети повсякденного вжитку дитини, одяг, смаколики за вподобаннями дочки іграшки, або оплачує її замовлення одягу та інших товарів(докази додаємо). Треба сказати, що ОСОБА_2 оформив банківську картку на ім'я, відправив її поштовим відправленням та надсилає на її рахунок грошові кошти. Постановою Одеського апеляційного суду у справі № 947/35328/23 від 08.04.2024 року апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу було задоволено частково та постановлено до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною - зобов'язати матір дитини ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_2 з дочокою ОСОБА_3 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку: Viber, Telegram, WhatsApp, Zoom тощо, кожну середу, п'ятницю та суботу протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дочки, із врахуванням думки та бажання дочки. Однак, колишня дружина продовжує перешкоджати спілкуванню дочки з батьком, ігноруючи дзвінки та повідомлення та ймовірно заблокувавши телефонний номер Позивача. Зазначаємо, що Позивач ОСОБА_2 систематично сплачує аліменти на утримання своєї дочки ОСОБА_7 . З дати розірвання шлюбу Позивач не має заборгованості зі сплати аліментів та сплачував їх у добровільному порядку з дати подання заяви про розірвання шлюбу. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.02.2024 по справі № 947/3146/24 було стягнуто аліменти на утримання доньки, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи стягнення з 23.01.2024 року та до досягнення дитиною повноліття. З підстави того, що дитина не проживає з матір'ю, Позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеса від 20.02.2024 по справі № 947/3146/24, проте діючи в інтересах своєї дочки та для забезпечення її потреб, ОСОБА_2 добровільно сплачує аліменти на утримання ОСОБА_3 . Враховуючи усе вищевикладене вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 з батьком - ОСОБА_2 , оскільки незважаючи на свої обов'язки, закріплені у сімейному законодавстві України, мати дитини своєї частини обов'язків належним чином не виконує та перешкоджає виконанню своїх обов'язків батьком дитини. Наразі дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_9 не проживає зі своєю матір'ю, дитина проживає у м. Хмельницький разом з дідом та бабою, які також відмовляються від спілкування з батьком дитини та перешкоджають її спілкуванню зі своїм батьком. Відповідачка без згоди або повідомлення батька про зміну місця проживання дочки перевезла дочку ОСОБА_3 проживати до м. Хмельницького. Переконатися в тому де і з ким проживає дочка Позивач зміг лише 15.12.2023 року, коли перебував у відпустці. Проте, така спроба побачитися з дочкою не обійшлася без перешкоджання з боку батька Відповідачки, лише після попередження щодо виклику поліції батько Відповідачки дозволив Позивачу побачитися з дочкою. За вказаних обставин він хвилюється про безпеку дочки. ОСОБА_1 відмовляється повідомляти де, з ким і в яких умовах перебуває його дочка в той час коли перебуває на службі, і такою своєї поведінкою нехтує безпекою дочки. ОСОБА_1 категорично не бажає спілкуватись з ОСОБА_2 з приводу його участі у вихованні дочки та створює дочці разом з бабусею дівчинки всі умови, для створення хибного уявлення у дитини, що батько не бажає спілкуватися з нею. Позивач у справі - ОСОБА_2 перебуває у лавах Державної прикордонної служби України, стабільно отримує достатні для утримання дитини доходи, яких вистачає на покриття усіх потреб у вихованні дитини. Адже вже більше року Позивач повністю забезпечує гідний рівень життя своїй дочці. Наразі, ОСОБА_2 тимчасово дислокується в м. Черкаси. За його місцем проживання було проведено перевірку Службою у справах дітей. Умови проживання в житлі ОСОБА_2 є придатними та сприятливими для виховання та розвитку дитини, відповідно до Акту обстеження умов проживання. Як свідчить характеристика з ОДЕСЬКОГО ЛІЦЕЮ № 80 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ та інформація стосовно ОСОБА_7 , батько брав активну участь у вихованні дитини, цікавився її успіхами, сприяв відвідинам неї навчального закладу та цікавився шкільним життям. Заявник займає високу посаду та користується авторитетом серед військовослужбовців, що підтверджується характеристикою з місця служби. На службі характеризується позитивно. У разі визначення місця проживання ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_2 рішенням суду, батько може залучатися до заходів по стримуванню збройної агресії держави-агресора у зоні активного ведення бойових дій лише за згодою ОСОБА_2 в силу вимог законодавства. Від моменту розлучення Відповідачка та її батьки перешкоджають спілкуванню батьку з дочкою, незважаючи на неодноразові спроби налагодити контакт. Це негативно впливає на емоційний стан дитини. Участь батька у вихованні дитини є надзвичайно важливою для гармонійного розвитку дитини. Батько відіграє важливу роль у формуванні самооцінки дитини, її почуття безпеки та емоційної стабільності. Регулярне спілкування з батьком допоможе дитині відчувати підтримку, увагу та любов, що позитивно вплине на її психологічний стан, особливо під час такої складної та небезпечної ситуації в нашій країні зараз. З огляду на те, що матір дитини не може забезпечити належне батьківське виховання та догляд за дитиною, підтримку її фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини, а також беручи до уваги, що ОСОБА_2 як батько має можливість забезпечити належні умови для її проживання, виховання і розвитку, вважаємо за доцільне визначити місце проживання нашої дочки з Позивачем. ОСОБА_2 має стабільний дохід, належні умови проживання і може повністю забезпечити всі потреби дитини. Крім того, батько готовий продовжувати підтримувати її емоційний та психологічний розвиток, що є необхідним для її повноцінного зростання і буде відповідати якнайкращим інтересам дитини ОСОБА_2 всіма силами прагне та робить все можливе, щоб забезпечити дочці постійну батьківську підтримку та турботу. Тому Позивач звертається до суду для визначення місця проживання дочки ОСОБА_3 з батьком. Зазначаємо, що ОСОБА_2 займає посаду підполковника в Головному відділі внутрішньої та власної безпеки Державної прикордонної служби України та отримує постійний дохід, не перебуває на наркологічному та психіатричному обліку, не має проблем зі здоров'ям, ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності та не має судимості. Сторона позивача вважає наведені обставини достатніми для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_7 разом зі своїм батьком - ОСОБА_2 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.
Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Підготовче засідання, призначене на 23.10.2024, не відбулось через перебування з справи в Одеському апеляційному суді. Підготовче засідання, проведення якого призначено на 23.01.2025, не відбулось у зв'язку з неявкою сторін, а призначене на 20.02.2025 - відкладено за клопотанням представника відповідача.
Від сторони відповідача 05.11.2025 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2023 року по справі 947/20434/23 шлюб між ОСОБА_6 (до шлюбу « ОСОБА_1 ») та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.04.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 72, які від шлюбу мають дитину розірвано.
При цьому, в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2023 у справі 947/20434/23 вказано про те, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначила про те, що спір з приводу проживання дитини відсутній. У рішенні Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2023 у справі №947/20434/23 зазначено, що Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, якою позовні вимоги визнав, просив розглянути справу за його відсутності. Сторона позивача за зустрічним позовом зауважує, що Позивач і Відповідач при розірванні шлюбу спільно дійшли згоди стосовно того, що дитина проживатиме разом із матір'ю. Позивач і Відповідач у цій справі є військовослужбовцями Державної прикордонної служби України. Також ОСОБА_1 є учасником бойових дій з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. ОСОБА_1 постійно опікується про свою дитину, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, створює необхідні умови для отримання нею освіти, відвідування гуртків, забезпечує дитину всім необхідним. Позивачка як тільки в неї видається така можливість через несення відповідної служби в Державній прикордонній службі України, численних командирувань, приїздить до дитини в м. Хмельницький, де дитина тимчасово перебуває у батьків ОСОБА_1 , їздить з дитиною у відпустки або приїздить разом із дитиною до м. Одеса з м. Хмельницький, коли у ОСОБА_5 канікули або дистанційне навчання, так само батьки Відповідача також приїздять разом із дитиною до м. Одеса. У дитини з матір'ю тісний психологічний зв'язок. ОСОБА_1 , як підполковник Державної прикордонної служби України має певні доходи, які необхідні для утримання дитини. При цьому, вона також залучається до виконання заходів по стримуванню збройної агресії держави-агресора. Позивачка за зустрічним позовом не перебуває ані на наркологічному, ані на психіатрічному обліку, ніколи не притягувалась до кримінальної відповідальності та немає судимості. Визначення місця проживання дитини з матір'ю ніяким чином не зменшуватиме прав батька та можливості його участі у вихованні дитини, при цьому не звільняє його від обов'язків по вихованню доньки та участі в її житті. Крім того у зустрічному позові вказано, що у провадженні Київського районного суду м. Одеси також перебуває справа № 947/35328/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньої донькою. Просить суд задовольнити зустрічну позовну заяву та визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18.03.2025 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено об'єднати вимоги з первісним позовом та розглядати разом із первісним позовом.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради як орган опіки та піклування 15.01.2025 надійшло клопотання про виключення її як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з цієї справи.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, зобов'язано надати висновок про місця проживання дитини по справі.
27.11.2024 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_2 про зупинення провадження у даній справі, у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України та знаходженням його у зоні бойових дій.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання про зупинення провадження у справі. По справі оголошено перерву до 21.04.2025.
03.04.2025 від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - адвоката Петрушко І.С. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача за зустрічним позовом заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вимоги є безпідставними, а наведена в позові аргументація нічим необґрунтована. При цьому сторона відповідача за зустрічним позовом зазначила, що вказані вимоги не відповідають найкращим інтересам дитини, а також порушує його батьківські права. Позивачка зазначає, що на момент розірвання шлюбу між нею та Відповідачем не було спору щодо місця проживання дитини, однак це не означає, що це питання вирішене остаточно та батько не має права подати позов про визначення місця проживання дитини з ним через деякий час. Оскільки на момент розлучення між Позивачкою та Відповідачем були інші відносини та існували зовсім інші обставини, дитина не проживала з бабусею та дідусем, Відповідач розраховував на можливість рівноправного спілкування та участі у вихованні доньки. Однак через деякий час після розлучення зіткнувся із перешкодами у спілкуванні з дитиною та іншими обставинами, що змусили звернутися до суду. Позивачка намагається фактично позбавити Відповідача можливості виховувати дитину, обмеживши його участь у її житті до відсутності зустрічей взагалі. Її спосіб життя та робота не перешкоджають повноцінному вихованню доньки, однак при цьому вона визнає, що через проходження служби та численні відрядження дитина значну частину часу проживає не з нею, а з її батьками в іншому місті. В зустрічному позові Позивачка вказує, що вона постійно опікується про свою дитину, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, проте ці твердження не відповідають дійсності. Насправді вона не може забезпечити безперервний догляд за донькою, оскільки фактично не проживає з нею. Дитина на постійній основі проживає в м. Хмельницький, що підтверджується довідкою зі школи. Невідомо, хто саме і в який спосіб здійснює її виховання під час несення служби ОСОБА_1 . Позивачка проводить час з донькою вкрай рідко, оскільки їхні зустрічі обмежуються рідкісними відпустками. Це свідчить про те, що фактичною опікою над дитиною займаються треті особи, а не сама Позивачка та навіть фотографіями, які надає сама Позивачка в додатках до зустрічного позову. У той же час, Відповідач має можливість забезпечити дитині стабільне місце проживання, відповідні житлові умови, а також брати безпосередню участь у її повсякденному житті, вихованні та навчанні. В зустрічному позові ОСОБА_1 містяться копії консультативних висновків ендокринолога, в яких йдеться про діагнози дитини, такі як: ожиріння, інсулінорезистентність, субклінічний гіпотиреоз і тд. Інсулінорезистентність з'являється у випадках, коли клітини організму перестають нормально реагувати на інсулін та не засвоюють глюкозу. Основними причинами інсулінорезистентності є: малорухливий спосіб життя, адже недостатня фізична активність призводить до того, що м'язові клітини менш ефективно використовують глюкозу; вживання шкідливої їжі, що призводить до перевантаження системи регуляції глюкози та зниження чутливості до інсуліну. Враховуючи вищезазначені загальновідомі факти, виникають сумніви щодо умов виховання доньки Відповідача, способу її життя під час проживання з третіми особами, що спричинили такі наслідки, на які мати дівчинки та її батьки не зважають та продовжують прививати дитині спосіб життя, що викликає погіршення її здоров'я. Основою лікування є зміни способу життя: контроль ваги, регулярна фізична активність, дотримання правильного харчування та здоровий сон. Все спрямовується на покращення здатності клітин реагувати на інсулін та зниження рівня цукру в крові, щоб запобігти розвитку діабету та інших ускладнень. Щоб знизити інсулінорезистентність, необхідно змінити спосіб життя, а саме дотримуватись правильного харчування, займатись різними видами фізичної активності тощо. Однак, враховуючи спосіб життя Позивачки, її часті відрядження та неможливість постійного догляду за донькою, виникають обґрунтовані сумніви щодо її здатності забезпечити належний контроль за дотриманням необхідного режиму. У батька дитини велике занепокоєння щодо подальшого стану здоров'я його дочки. Батько має змогу забезпечити доньці належні умови для контрольованого, якісного та здорового харчування, залучення до фізичної активності та регулярним медичним супроводом, що є критично важливим для її здоров'я та профілактики подальших ускладнень. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не відповідають найкращим інтересам дитини. Відповідач, ОСОБА_2 , як батько дитини, має всі необхідні умови для її належного виховання, забезпечення стабільного середовища, контролю за її здоров'ям та навчанням. Неможливість позивачки здійснювати безпосередній догляд за донькою свідчать про відсутність у неї реальної можливості забезпечити постійне виховання та контроль за здоров'ям дитини. Водночас Відповідач здатний створити всі необхідні умови для гармонійного розвитку доньки, її фізичного та психологічного благополуччя. Зважаючи на це сторона відповідача за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 у повному обсязі та визначити місце проживання дитини разом із батьком, ОСОБА_2 . Відповідач не має наміру перешкоджати позивачці чи її батькам у спілкуванні з донькою. Навпаки, підтримуватиме її право на участь у вихованні. Проте вважаємо, що найкращим варіантом для дитини буде проживання з батьком, з можливістю регулярного та вільного спілкування з матір'ю.
У підготовчому засіданні долучені докази, подані стороною відповідача (позивачем за зустрічною позовною заявою), зокрема копію консультативного висновку психолога.
Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.05.2025, яке відкладене через відсутність інформації про можливість надання висновку органу опіки та піклування на 02.06.2025.
У підготовче засідання 02.06.2025 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Петрушко І.С. та позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 не з'явились, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили.
Суд з урахуванням думки представника відповідачки (позивачки за зустрічним позовом), дослідивши та оцінивши докази, що підтверджують факт належного повідомлення сторони позивача (сторони відповідача за зустрічним позовом), дійшов висновку про можливість проводити підготовче засідання за відсутності сторони позивача (відповідача за зустрічним позовом).
02.06.2025 ухвалою суду, постановленою із занесенням до протоколу судових засідань (протокольна ухвала), підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті, призначено судовий розгляд на 03.07.2025.
У судове засідання 03.07.2025 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Петрушко І.С. та позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 не з'явились, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили.
У зв'язку з першою неявкою сторони позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання без повідомлення причин такої неявки, судове засідання відкладене на 16.07.2025, із зобов'язанням сторони позивач (відповідача за зустрічним позовом) повідомити про причини такої неявки.
У судове засідання 16.07.2025 позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 не з'явився, його представник - адвокат Петрушко І.С. також не з'явилась, про причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань до суду не надходило, у тому числі щодо припинення дії договору про надання правничої допомоги адвокатом Петрушко І.С. позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.07.2025 року клопотання представника відповідача (позивача за зустрічною позовною заявою) - адвоката Ворошилової Д.Ю. про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з батьком залишено без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Продовжено розгляд цивільної справи за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
У судове засідання відповідач за зустрічним позовом та його представник не з'явились, про дату, час і місце повідомлялись належним чином, заяви та клопотання до суду не надходили, про причини неявки суду не повідомили.
Від третьої особи Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, у вирішенні всіх питань покладається на розсуд суду з урахуванням законних прав та інтересів дитини.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомленої сторони відповідача про розгляд справи, а також за відсутності третьої особи. Підстави для відкладення судового засідання відсутні.
У судовому засіданні позивачка за зустрічним позовом та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, акцентуючи увагу на психоемоційному стані дитини, зафіксованому відповідними фахівцями у цій галузі, який пов'язаний із поведінкою батька під час спільного проживання. Окрім того позивачка за зустрічним позовом надала пояснення суду, що донька через воєнний стан тимчасово проживає із її батьками (дідусем та бабусею дитини) у м. Хмельницькому. Це рішення було прийнято спільно із відповідачем за зустрічним позовом на початку війни, оскільки вони проживають на території військової частини, що є небезпечним для дитини, а сторони у справі є військовослужбовцями.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши аргументи сторони позивача за зустрічним позовом, дійшов таких висновків.
27 квітня 2012 року між сторонами був зареєстрований шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 72. Від цього шлюбу народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №165 від 19.12.2012, місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2023 по справі № 947/20434/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 розірвано. Вказане рішення суду 28.08.2023 набрало законної сили.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2024 року по справі № 947/3146/24, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08.10.2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи стягнення з 23 січня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.04.2025 року по справі №947/35328/23 зобов'язано матір дитини ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку: Viber, Telegram, WhatsApp, Zoom тощо, кожну середу, п'ятницю та суботу протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дочки, із врахуванням думки та бажання дочки.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що після припинення шлюбних відносин, в яких перебували сторони, малолітня дитина ОСОБА_3 залишилась проживати з матір'ю.
Як вбчається з матеріалів справи та з встановлених судом в інших справах обставин, ОСОБА_1 (під час шлюбу ОСОБА_6 ) є учасником бойових дій з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, не перебуває ані на наркологічному, ані на психіатричному обліку, ніколи не притягувалась до кримінальної відповідальності та немає судимості. Також вказано, що ОСОБА_1 має дохід, необхідний для утримання дитини, те що, остання постійно опікується про свою дитину, створює необхідні умови для отримання нею освіти, відвідування гуртків, забезпечує дитину всім необхідним, виявляє інтерес до її внутрішнього світу. У дитини з матір'ю тісний психологічний зв'язок.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування висновок про визначення місця проживання дитини до суду не надавала, в заявах повідомляла про неможливість надання відповідного висновку, через фактичне місце проживання дитини у м. Хмельницькому.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 Об'єднана палата Касаційного цивільного суду висловила такий висновок про застосування норм права: «Передбачена частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов'язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв'язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 активно бере участь у житті дитини. Докази, досліджені в судовому засіданні, а також її власні свідчення підтверджують, що вона регулярно проводить з дитиною час, у тому числі під час спільних поїздок у відпустку.
Водночас, скріншоти листування між дитиною та батьком, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що наразі дитина не має прихильності до батька.
Відповідно до консультативного висновку психолога, лікаря-психолога, психотерапевта ОСОБА_11 від 04.04.2025 року діагностичний висновок ОСОБА_3 є таким, що дівчина перебуває у стані хронічної тривоги, пов'язаної з конфліктною ситуацією розлучення батьків. Вона відчуває психологічний тиск через намір батька забрати її до себе, при цьому категорично не бажає змінювати місце проживання. Зафіксовані чітко виражені ознаки тривожного розладу: постійне відчуття загрози та очікування катастрофи; підвищена пильність, емоційна напруга; уникнення контактів із батьком через страх; симптом гіперактивної реакції на стрес (можливі порушення сну, тривожні думки, соматичні реакції). Дівчинка була свідком фізичного насильства над матір'ю, що посилило її тривожний стан та привело до страху перед можливими майбутніми загрозами. Висновок: Наявні прояви свідчать про тривожний розлад, зумовлений психологічною травмою. Високий рівень стресу, страх перед батьком та уникнення контакту з ним є захисною реакцією на пережитий негативний досвід; генерелізований тривожний розлад; несуїцидальнасамоушкоджуюча поведінка.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).
Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Частинами 1, 2 ст. 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст. 12 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (надалі - Конвенція), в якій зазначено, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини (див постанову Верховного Суду від 02 липня 2025 року в справі N 490/3580/21).
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року по справі № 759/119/18 зазначив, що врахування думки дитини, якщо вона відповідно до віку здатна формулювати власні погляди, є значущим для вирішення справи, що стосується життя дитини.
Під час заслуховування думки дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання підтвердила своє бажання і надалі проживати з матір'ю. На питання, пов'язані з батьком дитина починала відчувати емоційну напругу: голос починав тремтіти, проступали сльози.
Ураховуючи вік дитини, якій на час розгляду справи виповнилося 12 років, психологічний стан та її думку і бажання проживати з матір'ю, врахувавши норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов'язками батьків, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, суд виснував, що визначення місця проживання дитини з матір'ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
З огляду на те, що дитина висловила бажання жити з матір'ю, суд не може не врахувати цю думку дитини при вирішенні спору.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).
При цьому суд звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не позбавляє права ОСОБА_2 спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "RuizTorija v. Spain", заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
В іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості(обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, "Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України" та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Керуючись ст. ст. 5, 10,12,13,76,81,141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з матір'ю задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ЄДРПОУ 26303241, м. Одеса, вулиця Ак. Корольова, 9.
Рішення проголошене та підписане 26.09.2025.
Суддя Ю. А. Скриль