Справа № 947/7464/25
Провадження № 2/947/2028/25
26.09.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Солтановської Ю.О.,
представника позивача - адвоката Кравець І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» про визнання недійсними договорів та поділ спільного сумісного майна,
25 лютого 2025 року до канцелярії суду звернулася з позовною заявою представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та просила визнати недійсною додаткову угоду №3 від 18.11.2024 року до договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 року про зміну сторони, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест Плюс», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Просила також визнати недійним договір про передачу прав на торгову марку LIOR BOUTIQUE, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Здійснити поділ спільного сумісного майна, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках , по частині за кожним, право власності на: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м.кв. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 3048752451100); транспортний засіб марки LEXUS, Модель ТЗ: RX 350, рік виробництва ТЗ: 2016 р., VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 ; на знаки для товарів та послуг, торгову марку LIOR BOUTIQUE, право власності на яку було засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_3 від 11 січня 2023 року.
Ухвалою судді від 27.02.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 27.03.2025 року о 10 год. 30 хв.
Одночасно з подачею позовної заяви, представник позивача надала заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 117,7 кв.м, житлова 52 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3048752451100, що на праві власності належить ОСОБА_3 ; транспортний засіб: марки LEXUS, модель ТЗ: RX 350, рік виробництва ТЗ: 2016 р., VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_5 ; торгову марку LIOR BOUTIQUE, право власності на яку було засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_3 від 11 січня 2023 року, зареєстровану на ОСОБА_3 від 22.01.2025 року.
Ухвалою суду від 28.02.2025 року вжито по справі заходи забезпечення позову. Накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 117,7 кв.м, житлова 52 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3048752451100, що на праві власності належить ОСОБА_3 ; транспортний засіб: марки LEXUS, модель ТЗ: RX 350, рік виробництва ТЗ: 2016 р., VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_5 ; торгову марку LIOR BOUTIQUE, право власності на яку було засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_3 від 11 січня 2023 року, зареєстровану на ОСОБА_3 від 22.01.2025 року.
04 березня 2025 року через систему «Електронний суд» (зареєстровано 4.03. 2025року) від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петрова Євгена Володимировича надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
18 березня 2025 року до канцелярії Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петрова Євгена Володимировича про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву.
18 березня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника Відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про залучення її в якості представника відповідача, надання доступу до електронної справи та ознайомлення з матеріалами справи.
19 березня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петрова Євгена Володимировича про припинення повноважень представника у справі.
19 березня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 продовження строку для надання відзиву на позовну заяву по справі.
25 березня 2025 року до канцелярії Київського районного суду м. Одеси надійшов Відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , в якому заперечувались вимоги позивача ОСОБА_1 та просили надати додатковий строк для подання всіх доказів по справі.
Підготовче судове засідання, призначене на 27.03.2025 року було відкладено до 23.04.2025 року до 14.00 год. у зв'язку з неявкою відповідачів.
27 березня 2025 року засобами поштового зв'язку надійшов Відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_3 , в якому вона заперечувала доводи та вимоги позивача ОСОБА_1 та просила надати додатковий строк для уточнення відзиву на позовну заяву та подання додаткових доказів.
31 березня 2025 року через систему «Електронний суд» (зареєстровано 01.04.2025року) позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .
31 березня 2025 року через систему «Електронний суд» (зареєстровано 02.04.2025 року) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравець Інна Григорівна надіслала Відповідь на відзив на позовну заяву, поданий ОСОБА_3
11 квітня 2025 року, засобами поштового зв'язку, надійшли Заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , в яких вона просила у задоволенні позову відмовити.
14 квітня 2025 року, засобами поштового зв'язку, від відповідачки ОСОБА_3 надійшли Заперечення проти відповіді на відзив по справі.
22 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_1 надійшли заяви про відкладення підготовчого засідання, що призначалось на 23.04.2025 року о 14:00 год. у зв'язку з проведення переговорів між сторонами та можливості укладення мирової угоди.
У зв'язку з неявкою сторін, підготовче судове засідання, призначене на 23.04.2025 року було відкладено до 02.06.2025 року до 10.00 год.
У зв'язку з неявкою відповідачів, підготовче судове засідання, призначене на 02.06.2025 року було відкладено до 13.06.2025 року до 10.00 год.
13 червня 2025 року в підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 подав заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо поділу спільного сумісного майна, а саме: транспортного засобу марки LEXUS, Модель ТЗ: RX 350, рік виробництва ТЗ: 2016 р., НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_4 ,та торгової марки LIOR BOUTIQUE, право власності на яку було засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_3 від 11 січня 2023 року.
Для уточнення позовних вимог та можливості врегулювання спору мирним шляхом, підготовче судове засідання було відкладено до 22.07.2025 року до 10.00 год.
11 липня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_7 надійшла заява про визнання позову в якій відповідачка визнає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поділу спільного сумісного майна, а саме спірної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м.кв. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 3048752451100), а інші вимоги не визнає, та просила розглядати справу без її участі.
14 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравець І.Г. надіслала заяву про зміну предмету позову, в які просила розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест Плюс» про визнання недійсними договорів та поділ спільного сумісного майна з урахуванням змін, а саме: визнати недійсною додаткову угоду №3 від 18.11.2024 року до договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 року про зміну сторони, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС», ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 22.11.2024 р. індексний номер:76226800 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 117,70 м.кв. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 3048752451100); поділити спільне сумісне майно, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в рівних частках , по частині за кожним, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м.кв. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 3048752451100).
22 липня 2025 року в підготовчому засіданні по справі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравець І.Г. підтримала заяву про зміну предмету позову, просила її задовольнити. Розгляд справи для повідомлення інших учасників справи було відкладено до 17.09.2025 року до 14.00 год.
11 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову в якій відповідачка визнає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поділу спільного сумісного майна між ОСОБА_2 , а саме спірної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м.кв. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 3048752451100), а інші вимоги не визнає, та просила розглядати справу без її участі.
17 вересня 2025 року в підготовчому судовому засіданні по справі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравець І.Г. просила закрити підготовче засідання та розпочати справу слухати по суті в судовому засіданні, просила задовольнити вимоги в повному обсязі.
Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Протокольною ухвалою суду від 17 вересня 2025 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва по цивільній справі №761/1160/21 від 03.03.2021 року позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу задоволено.
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_5 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 розірвано, про що 06.08.2021 року складено відповідний актовий запис №224.
Відповідачкою ОСОБА_2 не заперечується факт спільного проживання з позивачем - ОСОБА_1 з серпня 2021 року до 28 червня 2024 року. Таким чином, встановлено, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж зазначеного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_6 . Батьками записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
До правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , застосовуються положення ст. 74 СК України, якою передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Спільне проживання жінки та чоловіка породжує спільну сумісну власність лише при наявності сім'ї, а сім'ю згідно із ст. 3 СК України складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В той же час стаття 57 СК України, визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Аналіз зазначених норм, вказує на те, що придбане майно особами під час їх зареєстрованого шлюбу презюмується його належністю дружині та чоловікові в рівних частках, якщо інше не буде доведено в судовому порядку (ч.1 ст. 57 СК України). Тобто, у випадку наявності спору між подружжя щодо належності майна на праві особистої власності, придбаного під час шлюбу, тягар доведеності такого факту покладається на сторону, яка не визнає факту його належності подружжю.
Відповідно до вимог ст.ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання. Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Позивач звернувся до суду з метою поділу рухомого (транспортного засобу) та нерухомого (квартиру АДРЕСА_3 , що розташована в житловому корпусі апартаментів спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом « ОСОБА_13 » за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 117,70 м.кв,) майна, та майнових прав на торгову марку LIOR BOUTIQUE, набутого у шлюбі. Спір щодо поділу рухомого майна та майнових прав на торгову марку був вичерпаний в суді під час підготовчого засідання по справі, оскільки позивачем подавалась заява про залишення без розгляду вимог щодо поділу транспортного засобу та майнових прав на торгову марку. Крім того, судом задоволено заяву позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив поділити спільне сумісне майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м.кв.
Відповідачі - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у поданих заявах до суду не заперечували щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу спірної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м.кв. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відомості про наявність у сторін інших спорів щодо поділу набутого у шлюбі спільного сумісного майна відсутні.
За період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на ім'я останньої було придбане нерухоме майно, а саме: майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , що розташована в житловому корпусі апартаментів сімейного відпочинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та підземним паркінгом « ОСОБА_13 » за будівельною за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 117,70 м.кв, згідно додаткової угоди №2 від 20.01.2023 р. до Договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., що укладався з ТОВ «Благо-Інвест Плюс» та ОСОБА_14 .
На дату укладання додатку до договору була сплачена сума продавцю еквівалентна 178507,44 доларів США, в гривнях за курсом міжбанку. Та за умовами основного Договору ОСОБА_5 до січня 2024 року зобов'язувалась сплатити повну вартість нерухомого майна.
Матеріалами підтверджено, що ОСОБА_5 станом на 6 грудня 2023 року виконала зобов'язання за Договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., довідка видана ТОВ Благо-Інвест Плюс».
18.11.2024 року згідно Додаткової угоди №3 до Договору купівлі продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., що укладався з ТОВ «Благо-Інвест Плюс», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , змінено сторону за договором на ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 до Договору купівлі продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., встановлено, що сума еквівалентна 458507 дол США 44 центи, в гривнях за курсом Міжбанку в тому числі ПДВ - 20% сплачені ОСОБА_15 відповідно до умов Договору №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., та зараховуються як оплата по виконанню договірних зобов'язань ОСОБА_3 . Пункт 3 вказаної додаткової угоди встановлює, що розрахунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і пов'язані з ними наслідки по оподаткуванню визначаються окремим договором між ними.
18 листопада 2024 року між ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» та ОСОБА_3 був складений акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_4 ) згідно Договору №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., відповідно до якого ОСОБА_3 прийняла квартиру АДРЕСА_3 в житловому корпусі апартаментів сімейного відпочинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та підземним паркінгом « ОСОБА_13 » за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 117,70 м.кв.
В той же час, ОСОБА_2 подала до суду заяву від 11.07.2025 року, в якій зазначає, що вона повернула ОСОБА_3 грошові кошти за продаж квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м.кв.
ОСОБА_3 своєю заявою від 14.08.2025 року підтвердила отримання від ОСОБА_2 грошових коштів за купівлю квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 117,70 м. кв.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не надавав згоду ОСОБА_5 на укладення додаткової угоди №3 від 18.11.2024 року до договору купівлі продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 року.
Згідно ч. 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
За вимогами ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.
Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до ч. 4 ст. 369, ст. 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов'язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, необхідно визнати недійсною додаткову угоду №3 до Договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., яка була укладена 18 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС», ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , оскільки вона була укладена в порушення вимог ч. 4 ст. 369 ЦК України, ч.2 ст. 65 СК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта 3048752451100) зареєстровано за ОСОБА_3 . Вказану реєстрацію було проведено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець Оксаною Ігорівною на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., Додаткової угоди №1 від 20.01.2023 р., Додаткової угоди №2 від 20.01.2023 р., Додаткової угоди №3 від 18.11.2024 р., акта приймання-передачі від 18.11.2024 року.
Оскільки підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 була угода №3 до договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4 - 3/28-Н від 22.03.2021, яка була укладена 18 листопада 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , яку суд визнає недійсною, то необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №76226800 від 22.11.2024 року та запис про право власності №57679527 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки дана вимога є похідною вимогою від первісних позовних вимог щодо недійсності угоди № 3.
Відповідно до ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 70 СК України, квартира АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вони спільно набули права та обов'язки за Додатковою угодою №2 від 20.01.2023 р. до договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 під час оформлення додаткової угоди № 3 від 18.11.2024 р. до договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р. та акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р. не сплачувала додаткових коштів на користь ТОВ «БЛАГО-ІНВЕС ПЛЮС».
На підставі викладеного суд вважає, що необхідно поділити спільне сумісне майно та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3048752451100, загальною площею 117,7 кв.м., житловою - 52 кв.м.; за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3048752451100, загальною площею 117,7 кв.м., житловою - 52 кв.м.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 28.02.2025 року вжито по справі заходи забезпечення позову. Накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 117,7 кв.м, житлова 52 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3048752451100, що на праві власності належить ОСОБА_3 ; транспортний засіб: марки LEXUS, модель ТЗ: RX 350, рік виробництва ТЗ: 2016 р., VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_5 ; торгову марку LIOR BOUTIQUE, право власності на яку було засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_3 від 11 січня 2023 року, зареєстровану на ОСОБА_3 від 22.01.2025 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11.06.2025 року Ухвалу Київського райсуду м.Одеси від 28.02.2025 року залишено без змін.
У разі набрання рішенням законної сили, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2025 року.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 57, 60, 65, 70, 74 СК України, ст.ст. 31, 203, 215, 369 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» про визнання недійсними договорів та поділ спільного сумісного майна, - задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 18.11.2024 р. до договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №6-4-3/28-Н від 22.03.2021 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС», ОСОБА_5 , РНКОПП: НОМЕР_7 , та ОСОБА_3 , РНКОПП: НОМЕР_8 .
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження №76226800 від 22.11.2024 р. та запис про право власності №57679527 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 3048752451100.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_7 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3048752451100, загальною площею: 117,7 кв.м., житловою: 52 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3048752451100, загальною площею: 117,7 кв.м., житловою: 52 кв.м.
У разі набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2025 року по справі № 947/7464/25 за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» про визнання недійсними договорів та поділ спільного сумісного майна.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 117,7 кв.м, житлова 52 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3048752451100, що на праві власності належить ОСОБА_3 .
Зняти арешт з транспортного засобу марки LEXUS, модель ТЗ: RX 350, рік виробництва ТЗ: 2016 р., VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_5 .
Зняти арешт з торгової марку LIOR BOUTIQUE, право власності на яку було засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_3 від 11 січня 2023 року, зареєстровану на ОСОБА_3 від 22.01.2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. М. Куриленко