Дата документу 26.09.2025
Справа № 501/4260/24
2/501/573/25
26 вересня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом представника Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» - адвоката Попова Є.В.
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,
учасники справи не з'явилися
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
Представник Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» (далі позивач) 10.10.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить стягнути з останньої на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №329RРUA210390001 від 08.02.2021 у розмірі 74 726,69 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 08.02.2021 між АТ «ПРАВЕКС-БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір №329RРUA 210390001.
Відповідно до п.3 кредитного договору кредит надається на строк з 08.02.2021 до 07.02.2026.
Пунктом 4 кредитного договору визначено розмір фіксованої процентної ставки становить 13,99 % та 24,99 % у разі настання відкладальної обставини, передбачуваної у п.1.7 загальної частини договору.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит на загальну суму 60 000,00 грн. на споживчі цілі.
Однак позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.07.2024 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 426,69 грн., яка складається з наступного:
- 55 298,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 19 127,71 грн. - заборгованість за відсотками.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд його задовольнити.
У встановлений ухвалою строк відповідач надав відзив на позов, але ухвалою суду від 23.06.2025 відмовлено у продовженні строку для подання відзиву на позов (а.с. 199-200).
В судовому засіданні відповідач пояснила, що вона згодна з предметом позову, але не має можливості сплатити заборгованість, оскільки у неї складне фінансове становище. Просила відстрочити сплату кредиту на пів року.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.8).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 03.03.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.91).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 13.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.154-155).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 08.02.2021 між АТ «ПРАВЕКС-БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір №329RРUA210390001 (а.с.12-18).
Відповідно до п.3 кредитного договору кредит надається на строк з 08.02.2021 до 07.02.2026.
Пунктом 4 кредитного договору визначено розмір фіксованої процентної ставки становить 13,99 % та 24,99 % у разі настання відкладальної обставини, передбачуваної у п.1.7 загальної частини договору.
Відповідно до п.3 кредитного договору кредит надається на строк з 08.02.2021 до 07.02.2026.
Пунктом 4 кредитного договору визначено розмір фіксованої процентної ставки становить 13,99 % та 24,99 % у разі настання відкладальної обставини, передбачуваної у п.1.7 загальної частини договору.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит на загальну суму 60 000,00 грн. на споживчі цілі.
Однак позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.07.2024 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 426,69 грн., яка складається з наступного: 55 298,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19 127,71 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.9-10).
V. Оцінка Суду.
Суд дослідивши надані до позову докази, наведені доводи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно із ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Отже, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідачем не надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень та спростування вимог позивача.
Надані суду докази свідчать, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим станом на станом на 30.07.2024 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 726,69 грн.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно платіжної інструкції №11727 від 04.10.2024 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -
Позов Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» - адвоката Попова Є.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором №329RРUA210390001 від 08.02.2021 станом на 30.07.2024 у розмірі 74 426,69 грн., з яких: 55 298,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19 127,71 грн. - заборгованість за відсотками, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко