24 вересня 2025 рокуСправа № 495/6167/25
Номер провадження 1-кс/495/1680/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеської області майора поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Гайворон, Кіровоградської області, громадянина України, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого, освіта: середня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді командира відділення 2-го зенітно-ракетного відділення 2-го зенітно-ракетного взводу 1-ї зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного артилерійного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України,
Старший слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старший майор поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
В клопотанні зазначено, що слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.06.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162240000207 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, щодо самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідування встановлено, що згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
В останній раз, згідно Указу Президента України від 15.01.2025 року № 12404 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
23.01.2020 року ОСОБА_4 , призвано на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку зі службовою необхідністю зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду командира відділення 2-го зенітно-ракетного відділення 2-го зенітно-ракетного взводу 1-ї зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного артилерійного дивізіону прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадами.
Відтак, з 23.01.2020, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 , з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» початком проходження військової служби для громадян, є день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовців вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проходячи військову службу, ОСОБА_4 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У відповідності до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил Українивійськовослужбовцісамостійновідрекомендовуютьсясвоємубезпосередньомуначальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Проте, старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.
Так, старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану.
Далі, 08.03.2022 року о 08.00 годині, при перевірці особового складу підрозділу в н.п. Вороново, Сєвєродонецького району, Луганської області, був відсутній молодший сержант ОСОБА_7 , який перебував у плановій відпустці і визначений відпускним листом день повернення до частини, не повернувся, тим самим не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухиляється від проходження служби по теперішній час.
Встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення підозри особі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.07.2025 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування встановлено, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи в плановій відпустці і у визначений відпускним листом день повернення до частини не повернувся, тим самим 08.03.2022 о 08:00 при перевірці особового складу підрозділу в АДРЕСА_3 , виявлено відсутність останнього, який не з'явився вчасно на службу без поважних причин в розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухиляється від проходження служби по теперішній час.
З метою встановлення місця знаходження старшого солдата ОСОБА_4 , який самовільно залишив військову частину, оперативному підрозділу Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, в порядку ст. 40 КПК України, надано доручення на проведення слідчо-розшукових заходів, де за результатами проведення заходів, місце знаходження останньогоне встановлено.
Під час досудового розслідування, слідчим слідчого відділу та співробітниками ВКП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області здійснені спроби виклику підозрюваного ОСОБА_4 ,до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, для проведення слідчо-процесуальних дій, але останній не повідомляє своє фактичне місце перебування.
Приймаючи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 ,скоїв тяжкий злочин, відомостей про своє місцезнаходження не надає, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що він переховується від органів досудового розслідування та суду, з метою запобігання ризику скоєння ним інших кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання вищезазначеного ризику застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, при проведенні досудового розслідування та з моменту повідомлення про підозру, встановити місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 не представляється можливим, він не проживає за адресою своєї реєстрації, місце можливого проживання не відоме, що свідчить про бажання підозрюваного уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, тому постановою процесуального керівника досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено та оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_4 .
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу слід звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються підозрюваному та вагомість доказів, якими обґрунтовується підозра, відомості, що характеризують його особу, репутацію вчинення тяжкого злочину, у скоєнні якого підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Беручи до уваги викладене, на теперішній час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, так як підозрюваний ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу, знаючи, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину щодо самовільного залишення місця служби, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за яке передбачене покарання, у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики: переховуватись від органів досудового розслідування, суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення - є належно обґрунтованими.
У провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому суд має оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_4 , вагомість доказів, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
На підставі наведеного слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання слідчого в повному обсязі та просила його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити. Пояснив, що під час відпустки у нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він потрапив до лікарні, де йому було проведено операцію. Усі відомості щодо стану його здоров'я він повідомив командиру військової частини, Територіальному управлінню комплектування та Службі безпеки України. Вказані органи були поінформовані про обставини, місце його перебування та надали йому вказівку перебувати вдома.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що клопотання подано з порушенням підслідності та не зрозуміло, з яких підстав у справі беруть участь поліція та прокуратура м. Білгород-Дністровський, тоді як військова частина підозрюваного дислокується в Донецькій області. Крім того, клопотання подане ще у серпні, тоді як на час розгляду вже кінець вересня, що, на думку захисту, є підставою для його повернення прокурору. Також захисник наголосив, що заявлені ризики є безпідставними та недоведеними. Окремо зазначив, що у клопотанні невірно визначено установу, де підозрюваний має перебувати: відповідно до закону він повинен утримуватися на гауптвахті, натомість у клопотанні йдеться про слідчий ізолятор, де утримуються особи, підозрювані у вчиненні інших кримінальних злочинів. У разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник просив визначити мінімальний розмір застави.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.06.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162240000207 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, щодо самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
31.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтування повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину щодо самовільного залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчення якого, передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Постановою старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеської області майора поліції ОСОБА_6 від 13.08.2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 11.02.2025 року внесено до ЄРДР № 12025162240000207 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України зупинено. Оголошено підозрюваного ОСОБА_4 в розшук.
Постановою старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеської області майора поліції ОСОБА_6 від 23.09.2025 року досудове розслідування за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України відновлено.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 є ризики того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином.
Все це свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; до підозрюваного раніше не застосовувались запобіжні заходи; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
З урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, стосовно підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».
Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Статтею 183 КПК України передбачено право суду, а не обов'язок визначити заставу як альтернативний захід забезпечення провадження.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, що характеризують підозрюваного, те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вважає за доцільне згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначати розмір застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеської області майора поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування строком на 47 діб, а саме з 23.09.2025 року (з моменту затримання) по 08.11.2025 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в розмірі 20-ти (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.), що станом на 24.09.2025 року складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання (перебування).
У разі внесення застави роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 26.09.2025 року о 10:30 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_8