Справа № 732/549/25 Головуючий у 1 інстанції Бойко А. О.
Провадження № 33/4823/543/25
Категорія - ч. 3 ст. 173-2 КУпАП
25 вересня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд
у складі: головуючого судді Салая Г.А.,
за участю: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Савицького І.О., потерпілої ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн.
Направлено ОСОБА_1 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці до Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області згідно із порядком, передбаченим Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», контролю за виконанням покладено на ВП № 3 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Стягнуто з нього на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2025 року близько 15:25 хв., ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози нецензурною лайкою, погрожував завданням тілесних ушкоджень своїй матері, ОСОБА_2 , 1963 року народження, яка проживає разом з ним, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілої та вчинив домашнє насильство стосовно своєї матері.
Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки 25.02.2025 притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд в основу висновку про його винуватість поклав протокол про адміністративне правопорушення, рапорт чергового та пояснення ОСОБА_2 , тоді як протокол згідно з практикою ВС, сам по собі не може бути самостійним доказом винуватості, так само рапорт чергового ВП не є належним та допустимим доказом, оскільки містить в собі лише відомості про фіксацію звернення на лінію «102» про те, що «син вчинив сварку та просить направити наряд поліції». При цьому по приїзду працівників поліції немає записів з їх нагрудних камер, які б зафіксували пояснення учасників, свідків чи інших осіб. Самі пояснення потерпілої за відсутності інших доказів не можуть бути покладені в основу рішення про винуватість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити із викладених підстав, потерпілу, вважала рішення суду законним та обгрунтованим, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
За диспозицією ст. 173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. За ч. 3 ст. 173-2 КУпАП настає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ст. 1 вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ст. 1 зазначеного Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі нецензурні висловлювання, діяння фізичного характеру, у тому числі штовхання, формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному та фізичному здоров'ю особи.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечив факт вчинення домашнього насильства, зазначаючи, що між ним та матір'ю постійно виникають словесні конфлікти зі спільними образами один-одного.
Однак, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП потворно протягом року, тобто за ч. 3, відповідає фактичним обставинам справи, є законним, обґрунтованим та узгодженим із наявними у матеріалах справи доказами в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 09.04.2025; даними рапорту чергового ВП № 3 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Кирилюк від 09.04.2025, яким зафіксовано, телефонне повідомлення на лінію «102» ОСОБА_2 про вчинення щодо неї сімейного насильства з боку сина, яка повідомила, що останній, вчинив сварку та просить направити наряд поліції.
Таке у повній мірі узгоджується з її письмовими поясненнями, наданими працівникам поліції, які прибули за викликом, про те, що син, ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, плювався, вимагав у неї гроші, оскільки перебуває у кредитних боргах, ніде не працює та вживає спиртні напої, тому знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
В суді апеляційної інстанції потерпіла показала, що постійно потерпає від дії сина, просила відгородити її від таких дій сина, який вживає алкогольні та наркотичні речовини, внаслідок чого виникають сварки. 09.04.2025 року о 15 годині син вживав алкогольні напої з її братом, коли вона зробила зауваження та хотіла виправити брата з дому, син почав сваритися, виражатися нецензурною лайкою, намагався вдарити її, махав руками та ногами.
Такі її пояснення у суді та письмові пояснення у певній мірі узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими як працівникам поліції, так і в суді, де останній не заперечував, що конфліктні ситуації виникають не вперше.
Захисником у судовому надано флеш-носій, із відеозаписами з місця події від 09.04.2025, здійснені ОСОБА_1 , переглядом яких не спростовуються висновки суду, оскільки відеозапис зроблений самим ОСОБА_1 епізодично і не відтворює усю обстановку та обставини події, а лише епізоди виклику потерпілою поліції.
Повторність правопорушення протягом року підтверджується відповідною копією постанови, яка знаходиться у матеріалах справи.
Наведені докази у своїй сукупності вказують на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї матері, що вчинено повторно протягом року, що вказує на склад правопорушення ч. 3 ст. 173-2 КУпАП в його діях.
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б спростовували обставини, зафіксовані у вказаних документах. А позиція особи, яка притягається до відповідальності підлягає критичній оцінці, яка направлена на уникнення відповідальності.
При накладенні адміністративного стягнення судом належним чином виконані вимоги ст. 33 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай