Номер провадження: 11-кп/813/2502/25
Справа № 495/7417/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.09.2025 року м. Одеса
Суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , проаналізувавши апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 26.08.2025, якою було відмовлено в задоволенні її клопотання про арешт майна під час судового розгляду к/п №12017160240001060 від 30.04.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ст. 356 КК України
установив:
Вищезазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції в процесі судового розгляду к/п №12017160240001060 від 30.04.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ст. 356 КК України було відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 , в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, 02.09.2025 представником потерпілого ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» було подано апеляційну скаргу на зазначену вище ухвалу суду 1-ої інстанції від 26.08.2025, в якій остання, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість на невмотивованість, просить скасувати та постановити нову ухвалу, якою забезпечити позов ОСОБА_4 у к/п №12017160240001060 шляхом накладення арешту на вищезазначену належну ОСОБА_5 квартиру в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, позбавивши права на її відчуження.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Водночас, згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами 1-ої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що Овідіопольським районним судом Одеської обл. в процесі судового розгляду к/п №12017160240001060 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ст. 356 КК України було постановлено ухвалу від 26.08.2025, якою було відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову.
З урахуванням вищевикладених положень кримінального процесуального закону, суддя-доповідач доходить переконання про те, що вищезазначена ухвала суду, постановлена на стадії судового розгляду кримінального провадження, якою було відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_5 з метою забезпечення цивільного позову, окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, не зважаючи на зазначення судом 1-ої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про можливість такого апеляційного оскарження.
Окрім того, в контексті оцінки можливості оскарження в апеляційному порядку вищевказаної ухвали суду про відмову в арешті майна колегія суддів зауважує на правовій позиції, викладеній в постанові ККС у складі ВС від 24.10.2022 у справі №456/3303/21 (провадження №51-5257кмо21), відповідно до якої ухвала суду про накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, не підлягає окремому апеляційному оскарженню. Така ухвала може бути переглянута під час апеляційного оскарження вироку у відповідному кримінальному провадженні, а також скасована в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.
На підставі системного аналізу положень кримінального процесуального закону, зокрема, вищевикладеної ст. 392 КПК України, а також судової практики, можливо дійти висновку про те, що ухвала, постановлена судом 1-ої інстанції на стадії судового розгляду кримінального провадження, про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна або відмова у ньому, окремому апеляційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Враховуючи те, що в апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_3 оскаржує ухвалу, яка не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, то вважаю, що необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого та повернути її останній.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 392, 399, 419, 532 КПК України, суддя - доповідач
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 26.08.2025, якою було відмовлено в задоволенні її клопотання про арешт майна під час судового розгляду к/п №12017160240001060 від 30.04.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ст. 356 КК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати представнику потерпілого ОСОБА_3 разом із апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Одеського апеляційного суду: ОСОБА_2