Справа № 650/3159/25
провадження № 2/650/2144/25
22 вересня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікора О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить: зменшити розмір аліментів, а саме - стягувати зі ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/3 до 1/9 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення їх повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за судовим рішенням з позивача на користь відповідача, стягуються аліменти на утримання спільних дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26.12.2017 року і до їх повноліття.
Позивач проходе військову службу, утримує дівчину з дитиною з якою перебуває в цивільному шлюбі, при наявній заробітній платі з нього стягують 30-35 тис грн аліментів, може сплачувати аліменти в розмірі 1/6, вказав, що більший розмір аліментів, лягає тяжким фінансовим тягарем та створює суттєве матеріальне навантаження на нього тому просить стягувати аліменти в розмірі 1/9 частини усіх видів заробітку (доходу).
У відзиві на позовну заяву, поданому 26 червня 2025 року, відповідач ОСОБА_3 заперечує проти задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів, вказуючи на їх необґрунтованість. Вона зазначає, що позивач, посилаючись на проходження військової служби у складі Збройних Сил України, має стабільний та значний дохід у вигляді грошового забезпечення. Сам позивач у позові вказує, що відрахування на аліменти складають 30-35 тисяч гривень на місяць, що відповідає приблизному щомісячному доходу у розмірі 100-120 тисяч гривень, і, на переконання відповідача, свідчить про суттєве покращення його матеріального становища.
Також відповідач звертає увагу, що позивач посилається на необхідність утримання жінки, з якою перебуває у цивільному шлюбі, та її дитини, проте жодних доказів на підтвердження таких тверджень не надано. При цьому позивач не зазначає, чи отримує цивільна дружина дохід або соціальну допомогу (щомісячну допомогу по догляду за дитиною, державну допомогу малозабезпеченим сім'ям тощо), що може свідчити про додаткові джерела фінансування цієї сім'ї. Крім того, відповідач вказує, що позивач не визначився зі своїм відношенням до батьківства дитини цивільної дружини, що може свідчити про наявність біологічного батька, який і зобов'язаний утримувати дитину, зокрема шляхом сплати аліментів.
Окремо відповідач наголошує, що позивач у позові вказує про виїзд з окупованої території та втрату майна, проте сам він не цікавився станом своїх дітей, які разом з матір'ю також втратили житло, набули статусу внутрішньо переміщених осіб та нині проживають у місцях тимчасового розміщення. Відповідач підкреслює, що це негативно вплинуло на психологічний стан дітей, які пережили окупацію та вимушене переселення.
Крім того, відповідач зазначає, що доводи позивача про нібито надмірність відрахувань у розмірі 1/3 доходу є необґрунтованими, оскільки жодного детального розрахунку доходів він не надав. При цьому позивач у позові сам визнає можливість сплати 1/6 доходу, але водночас просить зменшити розмір аліментів до 1/9, що, на думку відповідача, свідчить про невизначеність його позиції. Вона також вказує, що до винесення постанови державного виконавця від 01 березня 2023 року у виконавчому провадженні № 55906627 позивач мав заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджує його неналежне виконання батьківських обов'язків.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на норми Закону України «Про охорону дитинства», статті 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України та постанову Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року, відповідно до яких обов'язок батьків утримувати дітей є безумовним, а зменшення розміру аліментів можливе лише за наявності доведених обставин, що істотно впливають на матеріальне чи сімейне становище сторін.
На судове засідання представник відповідача не з'явився, надав заяву про розгляд справи беї її участі.
На судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без її участі.
За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Суд встановив, що 23.01.2018 року рішенням Бериславського районного суду Херсонської області шлюб між сторонами було розірвано та ухвалено стягувати з Позивача на користь Відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26.12.2017 р., і до їх повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз норми ст. 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Верховний суд в постанові від 10.10.2023 у справі № 682/2454/22-ц зазначає, що вищевказана обставина відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року): «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини».
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та пояснення сторін, вважає, що підстав для зменшення розміру аліментів не встановлено.
Згідно з рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 23 січня 2018 року з позивача стягуються аліменти на користь відповідача у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) на утримання двох неповнолітніх дітей. Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів можлива лише у разі доведеної зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків, або інших обставин, визначених законом.
Позивач посилався на необхідність утримання жінки та її дитини, з якою він проживає у цивільному шлюбі, а також на значне навантаження від сплати аліментів. Разом з тим жодних належних доказів фактичного чи юридичного обов'язку утримувати зазначених осіб до суду не подано. Не надано також доказів відсутності у цих осіб власних доходів чи соціальних виплат, які б обґрунтовували істотні зміни у матеріальному становищі позивача.
Щодо доводів про надмірність аліментних відрахувань, то із змісту позовної заяви вбачається, що позивач щомісяця отримує грошове забезпечення військовослужбовця у значному розмірі. Сам факт відрахувань на аліменти у сумі 30-35 тисяч гривень свідчить про те, що його загальний дохід перевищує 100 тисяч гривень на місяць. Таким чином, зменшення аліментів не може бути обґрунтоване погіршенням матеріального становища позивача, оскільки навпаки - його фінансові можливості дозволяють належним чином виконувати батьківські обов'язки.
Крім того, позивач не подав жодних документів, які б підтверджували істотне збільшення його витрат або обставини, що унеможливлюють сплату аліментів у визначеному розмірі. Наведені твердження про можливість сплачувати 1/6 доходу, при одночасному проханні зменшити розмір до 1/9, є суперечливими та не свідчать про наявність чітких підстав для зміни встановленого судом розміру аліментів.
Суд також враховує, що діти сторін є внутрішньо переміщеними особами, разом з матір'ю втратили житло та перебувають у складних умовах проживання. Це об'єктивно обумовлює зростання потреб у їх належному утриманні. За змістом ст. 180 та 182 СК України, а також положень Конвенції про права дитини, батьки зобов'язані забезпечити дітям рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального та соціального розвитку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, які б відповідали вимогам ст. 192 СК України і могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів. Збереження визначеного розміру аліментів у частці 1/3 від усіх видів доходу відповідає інтересам дітей та відповідає принципу пріоритетності їхнього захисту.
Таким чином, позовні вимоги про зменшення розміру аліментів задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, ст.ст. 180, 192 СК України та керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 вересня 2025 року.
Суддя: О.О. Сікора