Справа № 588/1017/25
провадження № 2/588/464/25
26 вересня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
головуючий суддя Лебедь О. В.,
за участю: секретар судового засідання Ноздріна В. О.,
позивач ОСОБА_1 ,
представник відділу «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради Пальошко З.В.
розглянувши у судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини,
Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що позивач та відповідачка з 04 лютого 2012 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20 січня 2021 рішенням Тростянецького районного суду Сумської області. Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На момент подання позовної заяви до суду дитина проживає з батьком і перебуває на його самостійному утриманні. Позивач забезпечує сина усім необхідним для його повноцінного фізичного, ментального та розумового розвитку, сприяє задоволенню усіх потреб сина та створенню умов життя, що в сукупності свідчить про самостійне виховання дитини.
Позивач зазначає, що мати дитини участі у житті сина не бере, та шкільних та позашкільних заходах не з'являється, із закладом освіти не контактує, в групах батьківських чатів відсутня.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20 червня 2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 липня 2025.
Ухвалою від 14 липня 2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02 вересня 2025 та визнано участь представника відділу «Служби у справах дітей» у справі обов'язковою.
За письмовими клопотаннями позивача до справи долучено додаткові докази та викликані свідки.
Відповідачка до суду не з'явилася, хоча була належно повідомлена, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала. Повідомлення відповідачки здійснювалось за зареєстрованим місцем, але відправлення повернулись у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, також виклик здійснювався через оголошення на офіційному сайті Тростянецького районного суду Сумської області.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника третьої особи, свідків, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду
Судом установлено, що 04.02.2012 позивач зареєстрував шлюб із відповідачкою, який було розірвано 15.11.2017 рішенням Тростянецького районного суду Сумської області №588/1376/17 (а.с. 12-13).
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 27.05.2022 Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 14).
Згідно з актовим записом про шлюб серії НОМЕР_2 від 29.09.2018 виданим Ковпаківським районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Сумській області № 977 ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 змінив своє прізвище на « ОСОБА_6 ».
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12.05.2023 у цивільній справі №591/2914/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 59).
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 20.01.2021 у цивільній справі №588/915/20 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь останнього на утримання дитини ОСОБА_3 (а.с. 15-20).
За інформацією КП “Тростянецький центр первинної медичної допомоги» ТМР декларація з лікарем-педіатром на ОСОБА_3 підписана батьком ОСОБА_1 , мати не зверталась і не контактувала з медичними працівниками щодо стану здоров'я дитини (а.с. 26).
Відповідно до довідки № 217/04-03 від 02 червня 2025 виданої Ліцеєм № 2 Тростянецької міської ради Сумської області ОСОБА_2 протягом 2024-2025 навчального року не була присутня на батьківських зборах учня 7-А класу Микити Краснянського, не відвідувала шкільних заходів, не спілкувалася з педагогами (а.с. 27).
У матеріалах справи присутня характеристика надана Ліцеєм № 2 Тростянецької міської ради Сумської області, в якій зазначено, що ОСОБА_3 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, спокійний учень. Батько приділяє достатню увагу навчанню та вихованню сина. Тримає тісний зв'язок із класним керівником (а.с. 28).
Згідно з довідкою № 139 від 02 червня 2025 виданою Комунальним закладом Тростянецької міської ради «Футбольний клуб «Тростянець» ОСОБА_3 регулярно бере участь у тренуваннях, товариських і офіційних змаганнях, спортивним вихованням дитини займається виключно батько (а.с. 29).
З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 вбачається, що родина, яка складається з нього та сина ОСОБА_3 , в повному обсязі забезпечена продуктами харчування, побутовою технікою. Для дитини виділена окрема кімната (а.с. 31).
Позивачем вчасно уточнені облікові дані та оформлена відстрочка від призову за мобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 34-35).
Згідно з довідкою виданою відділом «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради від 14.07.2025 № 114/01-23 відповідачка ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 не проживає та участі у його вихованні не бере (а.с. 71 зв).
Отже, досліджені докази вказують, що інші особи, крім батька - ОСОБА_1 , вихованням та побутом ОСОБА_3 не займаються, постійного зв'язку з дитиною не мають. Це саме підтвердили опитані в судовому засіданні свідки.
Свідки ОСОБА_7 - голова вуличного комітету на АДРЕСА_1 , проживає навпроти будинку в якому мешкає позивач. Повідомила, що позивач проживає на цій АДРЕСА_2 . Тривалий час, більше ніж 5 років, сином опікується позивач. За цей час маму ОСОБА_8 не бачила. Сім'я складається з батька та сина. Друга дружина ОСОБА_9 живе в ОСОБА_10 , іноді привозить їх спільну дитину.
Свідок ОСОБА_11 , яка є сусідкою родини повідомила, що знає цю родину дуже давно, орієнтовно з 1993 року. Повідомила, що батько виховує ОСОБА_8 самостійно, його мати бачила останній раз більше ніж п'ять років тому. З другою дружиною разом вони також не проживають. Мати позивача постійно проживає за кордоном.
Свідок ОСОБА_12 , яка працює у відділі денного перебування хабу “Незламні» повідомила, що батько ОСОБА_8 протягом останнього року часто приводив його на майстер-класи та інші заняття до хабу. Інші особи дитину ніколи не приводили, як виглядає його мати свідок не знає, бо ніколи не бачила.
Позивач ОСОБА_1 пояснив, що з 2008 року зареєстрований в м. Суми в службовому житлі, син також зареєстрований там з моменту народження, але фактично весь час з 2013 року вони проживають в Тростянці, з 2020 місце проживання з батьком визначено судом. Будинок за місцем реєстрації в сумах пошкоджений внаслідок авіаційного удару. Мати дитини ОСОБА_2 участі у вихованні не бере, аліменти не сплачує, на дні народження та інші свята не з'являється.
Син проживав з матір'ю в період після розлучення з 2017 по 2020 рік. Проте були встановлені дні побачень і він забирав сина на 3-4 дні щотижня. Проте мати і тоді не забезпечувала належного догляду та виховання сина, зловживала алкоголем, тому з 2020 року син проживає з батьком. Будь які контакти як сина з матір'ю так і позивача з ОСОБА_2 з того часу відсутні. Про її місцеперебування позивачу невідомо. Проживають з сином у будинку по АДРЕСА_1 , який належить матері позивача, але вона з 2016 року постійно проживає в Ізраїлі.
Представниця відділу «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради Пальошко З.В. проти задоволення позовних вимог не заперечувала. Пояснила, що родина тривалий час знаходилась в полі зору служби через низьку соціальну відповідальність матері ОСОБА_2 в період коли дитина проживала з нею. Тривалий час відсутня інформація про неї. За час проживання дитини з батьком питань до організації навчання, розвитку, побуту дитини у Служби немає. Було обстежено умови проживання родини, встановлено, що син проживає з батьком, після розлучення батька з ОСОБА_5 інших членів родини крім батька та сина немає.
Опитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 повідомив, що має вік повних 13 років, навчається у 8 класі 2 ліцею в м. Тростянець. Проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 . Також відвідує секцію футдолу в Академії спорту, яка проводиться на стадіоні по вул. Кеніга. Заняття з футболу відвідує самостійно або з батьком. Свою матір не бачив з 2020 року. Зі святами не вітає навіть дистанційно, коштів не пересилала. З бабусею та дідусем по лінії мами теж не спілкується. Бабуся по лінії тата проживає в Ізраїлі. Має молодшу сестру, з якою спілкуються не часто, оскільки вона проживає в іншому місті зі своєю матіррю.
Судом з'ясовано питання наявності інших осіб, які опікуються (чи потенційно можуть це робити) побутом та вихованням ОСОБА_3 . Так, встановлено, що у позивача після розлучення з ОСОБА_5 збереглись з нею стосунки, вони мають спільну дитину ОСОБА_13 . Проте ОСОБА_5 зареєстрована та проживає в іншому місті, їх стосунки не мають характер сімейних, її участі у побуті ОСОБА_3 не встановлено та не підтверджено свідками.
Бабуся ОСОБА_3 - ОСОБА_14 з 2016 року постійно мешкає в Ізраїлі.
Інших близьких родичів не встановлено.
Відповідно до частини 1 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частиною 2 статті 150 СК визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За приписами статті 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законодавством встановлені права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим є інтереси дитини, вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Разом з тим, частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 участі у вихованні дитини ОСОБА_3 не бере, що підтверджується довідками приєднаними до матеріалів справи, свідками, інформацією відділу «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради має заборгованість по сплаті аліментів на утримання позивачем ОСОБА_1 дитини (а.с. 38-39).
Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Зі змісту статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Суд наголошує, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.
Також суд бере до уваги, що встановлення такого факту не позбавляє відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.
Зазначена справа впливає на наявність підстав для отримання відстрочки від мобілізації позивачем, але обставини справи виникли задовго до початку загальної мобілізації в Україні і не обумовленні питаннями військового обліку та військової служби. Так, місце проживання дитини ОСОБА_3 з батьком визначено рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 20.01.2021 у цивільній справі №588/915/20. Син постійно проживає з батьком і знаходиться на його утриманні з 2020 року.
Зважаючи на наведені обставини, які підтверджуються дослідженими доказами, суд дійшов переконання про доведеність факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , самоусунення матері ОСОБА_2 від своїх прямих батьківських обов'язків про що також переконливо свідчить байдуже ставлення останньої до наслідків розгляду справи.
Судові витрати позивач просив залишити за собою.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
На підставі статей 76, 89, 200, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;
третя особа: Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, код ЄДРПОУ 44133812, адреса місцезнаходження: вул. Благовіщенська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирського району Сумської області, 42600.
Суддя О.В. Лебедь