Справа № 585/3961/24
Номер провадження 2/585/45/25
16 вересня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого-судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Людмила Володимирівна, приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко Анжеліка Миколаївна про визнання договору дарування недійсним,-
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л. В., приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської обл. Юрченко А. М. і просить: визнати договір дарування житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. 26 червня 2024 року, серія та номер: 3152- недійсним. Звільнити позивача ОСОБА_6 від сплати судового збору за подання даного позову. В обґрунтування позову вказала, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.08.1994, виданого виконкомом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, то ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13.08.1994 - зареєстрували шлюб. Прізвище після укладення шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_8 », дружини - « ОСОБА_8 ». Згідно свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 від 10.11.1967, виданого Андріяшівським сільським ЗАГС Роменського району Сумської області, то ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 ; матір'ю - ОСОБА_7 . Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 23.04.1988, виданого відділом ДРАЦС Роменського виконкому Сумської області, то ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та позивач - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 23.04.1988 - зареєстрували шлюб. Прізвище після укладення шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_11 », дружини - « ОСОБА_11 ». Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 10.10.2023, виданого виконавчим комітетом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, то ІНФОРМАЦІЯ_6 померла матір позивачки ( ОСОБА_2 ) - ОСОБА_7 , яка за життя залишила заповіт складений та посвідчений 02.07.2018 секретарем Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області Шелудько Н.О., за змістом якого земельну ділянку площею 03.444 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Сумська обл., Роменський р-н., Андріяшівська сільська рада, кадастровий номер 5924181100:01:005:0012 та земельну ділянку площею 0.347 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Сумська обл., Роменський р-н., Андріяшівська сільська рада, що належить на підставі Державного акту серії СМ № 022856 заповіла доньці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 3 метою оформлення та реалізацію права на спадщину після смерті матері 24.1.2023 позивач ( ОСОБА_2 ) звернулася до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В., що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 74875398 від 24.11.2023. За час спільного проживання батьками позивача, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_7 був побудований будинок за АДРЕСА_1 та оформлений на батька позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується обліковою карткою об'єкта по господарського обліку на 2021 - 2025 роки та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 386229153 від 10.07.2024, а отже в розумінні ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю. Зважаючи на те, що вищевказаний будинок був побудований у шлюбі батьками позивача (а отже є спільною сумісною власністю подружжя), у заповіті даний будинок не зазначений, а отже позивач має право на спадкування на частину будинку не охопленого заповітом в порядку спадкування за законом. 09.07.2024 позивач ОСОБА_2 отримала від приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка обґрунтована наступним чином: «08 липня 2024 року, до мене, Білашенко Л.В., приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області, звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , з проханням видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом (на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 її матері - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання якої було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 просить видати свідоцтво про право на спадщину на 1/4 (одну четверту) частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При розгляді справи та прийняття рішення щодо можливості видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, встановлено, що ОСОБА_2 своєчасно прийняла спадщину (як за законом так і за заповітом) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 матері - ОСОБА_7 ; 24 листопада 2023 року приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. на підставі її заяви про прийняття спадщини заведено спадкову справу за № 242/2023 (номер справи в Спадковому реєстрі - 71620048); 07.06.2024 за реєстровими № 1159 та № 1160 на її ім'я видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим секретарем Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області Шелудько Н.О. 02 липня 2018 року за реєстровим № 122, на майно, відмінне від вказаного в цій же постанові. Заповіт, посвідчений секретарем Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області Шелудько Н.О. 02 липня 2018 року за реєстровим №122, містить розпорядження спадкодавця - ОСОБА_7 лише щодо земельних ділянок, на відповідні частки яких, 07.06.2024 за реєстровими №1159 та № 1160 мною видані свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до матеріалів зазначеної спадкової справи ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України. Спадкоємцем першої черги спадкування за законом також є чоловік спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який спадщину в установлений статтею 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця прийняв. Іншими спадкоємцями відповідно до ч.1 ст.1266 Цивільного кодексу України є: рідний онук спадкодавця - ОСОБА_4 , так як його мати (донька спадкодавця) ОСОБА_12 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ; рідна онука спадкодавця - ОСОБА_13 , так як так як її батько (син спадкодавця) ОСОБА_14 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_4 в строки та в порядку визначеними статтями 1270, 1273, 1274 Цивільного кодексу України відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця - чоловіка спадкодавця ОСОБА_3 . ОСОБА_13 спадщини не прийняла, та відповідно до частини 1 статті 1272 Цивільного кодексу України вважається такою, що спадщини не прийняла… В ході розгляду справи встановлено, що станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_3 (чоловіком спадкодавиці) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Роменською районною державною адміністрацією 11.06.2004. - згідно інформації викладеної в довідці-характеристиці, виданій Комунальним підприємством Роменської міської ради «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» 01.07.2024 за № 768. Зазначене свідоцтво чи його копія, в тому числі засвідчена належним чином, нотаріусу а ні спадкоємцями, а ні КП «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» - не надавалися... Станом на 09.07.2024 чоловік спадкодавиці - ОСОБА_3 з питань видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на ім'я померлої дружини - ОСОБА_7 , не звертався; документи, що підтверджують право власності на таке майно ним, або іншими спадкоємцями нотаріусу не надавалися. Відповідно до інформації, отриманої мною в порядку безпосереднього доступу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 09.07.2024 (інформаційна довідка: 386132225) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване 26.06.2024 за фізичною особою, відмінною від спадкодавця - ОСОБА_7 та її чоловіка - ОСОБА_3 …». Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 386229153 від 10.07.2024, 26.06.2024 приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. було посвідчено договір дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно житлового будинку садибного типу за АДРЕСА_3 . Отже, вчинення протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме укладення договору дарування відносно нерухомого майна - житлового будинку садибного типу за АДРЕСА_3 , призвели до неможливості здійснення та реалізації права спадкування за законом після смерті своєї матері ( ОСОБА_7 ) позивачкою ОСОБА_2 , а отже у даному випадку законні права та інтереси на здійснення права спадкування за законом права позивача - порушені. Дані обставини також підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 09.07.2021, виданою приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року провадження у справі відкрито і призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.
24 жовтня 2024 року до суду надійшли пояснення від третьої особи - приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. щодо позову ОСОБА_2 в яких вона просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 , та зазначила, що 26 червня 2024 року, нею, приватним нотаріусом посвідчено договори дарування житлового будинку та земельної ділянки наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2300 (нуль цілих шістсот дев'яносто три десятитисячних) га, кадастровий номер: 5924181100:04:007:0004. При зверненні на посвідчення договору було надано документи, які посвідчують право власності дарувальника, ОСОБА_3 : Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Роменською районною державною адміністрацією Сумської області 11 червня 2004 року, зареєстроване в ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.06.2004 року за реєстровим №726 в книгу № 4, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.06.2004 року за № 3848177. Державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 00196, виданий Андріяшівською сільською радою Роменського району Сумської області 26 лютого 1998 року. При посвідченні угоди було повідомлено, що дарувальник на момент дарування є вдівцем, що підтверджується по свідоцтву про смерть ОСОБА_7 , серії НОМЕР_4 , виданому 10.10.2023 року виконавчим комітетом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, актовий запис № 123. Договір дарування - це домовленість, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України). Перелік документів, що є необхідним для посвідчення договору дарування: документи, що посвідчують особу та реєстраційні номери облікових карток платників податків обох сторін договору; оригінал правовстановлюючого документу на нерухомість (документ, який засвідчує, що дарувальник є власником майна); довідка про осіб, які зареєстровані у будинку; технічний паспорт на житловий будинок; державний акт на земельну ділянку; витяг з Державного земельного кадастру; свідоцтво про смерть, якщо, житловий будинок тощо були придбані в шлюбі, але один із подружжя помер; документи, що засвідчують родинні відносини між особами першого та другого ступеня споріднення (батьки, чоловік/дружина, діти, зокрема й усиновлені, рідні брати/сестри, бабусі, дідусі, онуки) - для звільнення від сплати податку та військового збору). Всі ці документи надані були їй для посвідчення договору дарування в повному об'ємі. Визнання договору недійсним можливе у разі недодержання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей. У разі недотримання письмової форми правочину, вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини, тощо, недійсність такого правочину також встановлюється судом. Договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Зокрема, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, укладення договору дарування без передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до пункту 4.6 глави 1 Розділ II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувану) майна на праві особистої приватної власності. Даний пункт нею дотримано при посвідченні правочину, також в справі зберігається свідоцтво про смерть дружини дарувальника, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а договір дарування посвідчено 26 червня 2024 року, після шести місяців з дати смерті. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділ II Порядку вчинений нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність податкової застави, заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Всі перевірки були зроблені 26 червня 2024 року, відповідно до яких не було заборони на відчуження майна, тобто судової справи про призупинення відчуження нерухомого майна не було. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18) наявний висновок про те, що визначення судом частки подружжя в праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки в такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв'язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності також така позиція викладена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляд цивільних справ про спадкування», визначення судами частки подружжя в праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3. 27 - 31 ЦПК України, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Під час посвідчення договору в дарувальника з'ясовувалося коло спадкоємців після померлої ОСОБА_7 .. Надаючи роз'яснення було з'ясовано, що житловий будинок ОСОБА_3 був отриманий у спадок по заповіту 1967 року, потім був знесений та побудований ним на приватизованій земельній ділянці, яка була отримана в процесі безоплатної приватизації відповідно до рішення Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області 17 листопада 1993 року за №48. (Лист Голови Верховного Суду України від 2). 10.2008 р. № 19-3767 0 8-08, зазначалося, що земельна ділянка, право власності на яку набуте шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того з подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя). Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об'єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя. Якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому у момент складання договору дарувальник підтвердив, що правочин здійснено за доброю волею, то навіть незважаючи на поважний вік дарувальника, відповідний договір є дійсним. ОСОБА_3 , чітко розумів свої дії, мав вільне волевиявлення щодо дарування належного йому майна. З його слів, вони з дружиною хотіли щоб будинок, в якому народилася покійна мати обдаровуваного, залишився їхньому онуку, ОСОБА_4 . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення що дарування здійснюється за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального. Крім того, сторони стверджували, що договір не укладається під впливом тяжких для них обставин; вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересах; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; володіють українською мовою, що дало їм можливість прочитати цей договір та правильно зрозуміти його сутність; умови договору їм зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину, не носить характеру уявного чи удаваного правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому. Розуміючи наслідки підписання договору дарування, ОСОБА_3 , не змінив свого бажання, щоб саме право власності на житловий будинок та земельну ділянку виникло та було зареєстровано за його онуком ОСОБА_4 . Відповідно до статті 27 Закону України «Про нотаріат» про те, що нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа роз'яснено (а.с.68-71).
29 жовтня 2024 року представник відповідачів - ОСОБА_15 надав відзив в якому просить: 1.Відмовити у задоволенні ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В., приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. про визнання договору дарування недійсним з підстави неправильно обраного способу захисту; 2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Свої заперечення аргументував тим, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України). Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс19). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника». Разом з тим, згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п'ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Вищевказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164 цс 12, предметом якої був спір за позовом спадкоємця про витребування від добросовісного набувача спадкового нерухомого майна, яке вибуло з володіння спадкодавця. Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (недоцільними до застосування) та зайвими. До подібних висновків саме про витребування майна за позовом спадкоємця дійшов Верховний Суд у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18, провадження № 61-8286 св 21, в якій, зокрема, зазначено, що ефективним способом захисту спадкоємця, що прийняв спадщину, є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на спірне майно. Відтак, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19). Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20). Таким чином, у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки, як спадкоємця, що прийняв спадщину померлої ОСОБА_7 , є пред'явлення віндикаційного позову. Вимога про визнання недійсним договору дарування житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , задоволенню не підлягає у зв'язку із неправильно обраним способом захисту незалежно від інших встановлених судом обставин. Попередньо суми судових витрат, які понесли і які очікують понести відповідачі в зв'язку із розглядом справи, складаються із витрат на оплату професійної правничої допомоги, розмір яких згідно п. 5 договору про надання правничої допомоги від 16 жовтня 2024 р. визначені за домовленістю сторін з урахуванням складності справи та виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, що має бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціни позову визначається за домовленістю сторін у твердій грошовій сумі в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину надання «Адвокатом» правничої допомоги, що становить 1511,50 грн. за годину, тому можлива наступна зміна гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв'язку із суттєвим зростанням обсягу допомоги, що має бути надана. Факт надання та розмір понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги від 16 жовтня 2024 р., фіскальним чеком ПРРО Каса ДПС України на суму 14000,00 грн.(а.с. 74-76).
8 травня 2025 року позивач ОСОБА_2 надала суду відповідь на відзив в якій зазначила, що вона надала достатньо доказів на обґрунтування своїх позовних вимог і тому повністю не згодна з тими запереченнями, які зазначили відповідачі у відзиві на позовну заяву. Додатково з приводу вчинення протиправних дій ОСОБА_16 та ОСОБА_4 , а саме укладення договору дарування відносно нерухомого майна житлового будинку садибного типу за АДРЕСА_4 , що призвели до неможливості здійснення та реалізації нею права спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_17 , в зв'язку з чим були порушені її законні права та інтереси на здійснення права спадкування за законом, стверджує, що приватний нотаріус повинен був з'ясувати придбання житлового будинку, час введення його в експлуатацію та коли була здійснена його державна реєстрація, чи перебував ОСОБА_16 у шлюбі з її матір'ю у вказані періоди, якщо відбулась реєстрація розірвання їхнього шлюбу, то коли саме, і якщо будівництво житлового будинку відбулось в дані періоди і взагалі в період перебування батьків в зареєстрованому шлюбі, то про яке законне посвідчення договору дарування могла йти мова, і при підтвердженні даних обставин можна з певністю заявити про недійсність договору дарування відносно нерухомого майна - житлового будинку садибного типу. В зв'язку з цим вона категорично заперечує проти відзиву на позовну заяву та його обґрунтування поняттям про право власника на витребування свого майна у відповідності до статей 328 та 387,388 ЦК України. Вона не заперечує проти норм ЦК України, та висновків, які викладені у пунктах 142,146.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/6-и (провадження № 14-208цс), але в даному випадку її позовних вимог це не стосується і на підстави позову не розповсюджується, а тому відсутні будь-які підстави для відмови у задоволенні її позову, оскільки він є обґрунтованим та доведеним (а.с. 17 зв.-18 т.2).
18 грудня 2024 року підготовче провадження у справі закрито і призначено судовий розгляд.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги і просила задоволити позов. Пояснила, що позивач намагалася реалізувати своє право на спадщину за законом, при цьому з'ясувалося, що був укладений договір дарування будинку. Будинок був набутий у шлюбі, а тому він по ст. 22 та 60 СК належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому будинок, який значився за ОСОБА_3 належав на праві спільної власності подружжя. Проте, після смерті дружини ОСОБА_3 уклав із ОСОБА_4 договір дарування. Відповідач не мав права на укладення договору дарування цього будинку, тому такий правочин може бути визнаний недійсним рішенням суду. Просить стягнути судові витрати на користь позивача в солідарному порядку. Позивачка має право на частину цього майна - вони в позові частку не визначали, тому що визначення часток у порядку спадкування покладається на нотаріуса, а позивач від нотаріуса отримала відмову і нотаріус в постанові вказав частину спадкового майна. ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері за заповітом і тоді вирішувалося питання про земельні ділянки, які були в заповіті. ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини 24.11.23 року. Вона звернулася до нотаріуса з заявою. Договір дарування оформлений 26 червня 2024 року. Рішенням № 362/2707/19 від 20.06.23 року Велика палата ВС прийняла рішення що доцільно визнавати договір дарування недійсним без витребовування майна. Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити. Суду пояснила, що 8 квітня 2024 року вона подавала заяву, а не 24.11.2023. Документи на спадкове майно вона отримала 7 червня 2024 року, були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Поки оформлялися документи на пай, нотаріус сказала, що не може оформити інше, вона ще відновлювала документи на пай. Землю вона оформила, а документи на хату відновлювали. Вона казала нотаріусу Білашенко Л.В. і про землю і про хату. На запитання представника відповідачів, чи є докази хто будував будинок повідомила, що свідоцтво про право власності на будинок було видано батькові, а хата вже була поділена коли розлучилися. Вона хотіла все оформити по черзі і тому так оформляла, спочатку одне потім друге.
В судовому засіданні 16 вересня 2025 року представник позивача ОСОБА_18 підтримала заявлені вимоги і просила задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, забезпечив явку представника.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Суду пояснив, що дід казав, що він сам будував будинок. Він сам нічого не бачив. Дід сказав, що дружина йому взагалі не допомагала. Чи жив дід коли будував будинок з дружиною він нічого не говорив. Казав лише, що не було нікого і ніхто йому не допомагав. Скільки він пам'ятає, дідусь і бабуся жили без нікого. Нотаріус ОСОБА_19 йому не говорила, щоб не оформляли будинок. Ініціатива подарувати будинок належала дідусеві, він доглядав діда й бабу 6 років і далі доглядає дідуся.
Представник відповідача ОСОБА_15 в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення і просив відмовити в задоволенні позову. Суду пояснив, що вони не згоді з позовом тому що невірно обраний спосіб захисту прав та інтересів, ВП ВС неодноразово наголошувала на тому, що неефективний спосіб захисту є підставою для відмови в задоволенні позову. За умови доведення того, що будинок є спільним майном, за законом було три спадкоємці, тому розмір частки позивачки може становити лише 1/6 частку в цьому будинку. Для того щоб реалізувати своє право позивач мала б звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1/6 частину цього майна. Саме по собі визнання договору недійсним ніяким чином не відновить право позивача. Має бути відникаційний позов до ОСОБА_4 на частку у майні позивача. Будинок зареєстрований за його довірителем, даних що визначена частка у спільному майні подружжя немає взагалі так як і даних про те, що цей будинок взагалі міг належати подружжю. Вони пропонували позивачеві мирову угоду, але не досягли домовленості. Будинок за відповідачем ОСОБА_20 був зареєстрований у 2004 році. Судові витрати становлять 14000 грн., по 7 тисяч на кожного відповідача, всі документи щодо надання правової допомоги надані суду. В договорі вказано, що один з клієнтів може сплатити суму, це не заборонено законом, так і відбулося, за обох сплатив ОСОБА_4 . Нотаріус чітко вказав, що не має даних про визначення частки у майні і не має даних про те, що матері позивача належить це майно чи його частка. Не надано доказів, що мати позивачки має право на частку в будинку. Рік побудови будинку був 1970, а шлюб укладений у 1980 році. Згодом представник відповідачів повідомив, що вони не заперечують наявність права на частину цього майна за матір'ю позивача, але позов поданий виходячи з того, що будинок це спільна сумісна власність подружжя. Але позивач сама подала суду рішення суду про поділ майна, а тому будинок є спільною частковою власністю подружжя, відповідно мають бути застосовані інші правові підстави, аніж вказав в позові, тобто позивач все рівно не вірно обрала спосіб захисту свого права. Крім цього, позов е підлягає задоволенню ще й з тих підстав, що позивач не оспорює право власності ОСОБА_3 на весь будинок і не просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказаний будинок на ОСОБА_3 , а без цього, не можливо скасувати договір дарування.
Третя особа - Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В. в судове засідання не з'явилася, повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.
Третя особа - Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. в судове засідання не з'явилася, повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Надала заяву в якій клопотала розглянути справу без участі приватного нотаріуса.
13.08.1994 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб. Після укладення шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_8 », дружини - « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 13.08.1994 (а.с.23 т.1).
Як вбачається з копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_7 від 10.11.1967, виданого Андріяшівським сільським ЗАГС Роменського району Сумської області, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і її батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 ; мати - ОСОБА_7 (а.с.24 т.1).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 23.04.1988, виданого відділом ДРАЦС Роменського виконкому Сумської області, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 23.04.1988 - зареєстрували шлюб. Прізвище після укладення шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_11 », дружини - « ОСОБА_11 » (а.с.25 т.1).
Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 від 10.10.2023, виданого виконавчим комітетом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 75 років померла ОСОБА_7 про що, зроблено відповідний актовий запис № 123 (а.с. 26 т.1).
Як вбачається з заповіту, складеного та посвідченого секретарем Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області Шелудько Н.О., 02.07.2018 року, ОСОБА_7 заповіла доньці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , земельну ділянку площею 3,444 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Сумська обл., Роменський р-н., Андріяшівська сільська рада, кадастровий номер 5924181100:01:005:0012 та земельну ділянку площею 0,347 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Сумська обл., Роменський р-н., Андріяшівська сільська рада, що належить на підставі Державного акту серії СМ № 022856 (а.с.27 т.1).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №74875398, 24.11.2023 року приватним нотаріусом Білашенко Л.В. заведена спадкова справа за номером в спадковому реєстрі 71620048, номер у нотаріуса 242/2023. Спадкодавцем у реєстрі вказано ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.28 т.1).
З облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2021 - 2023 року № 331, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , головою даного господарства є ОСОБА_3 , який проживає за даною адресою. Також за даною адресою проживала його дружина ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 А/з 123 від 10.10.2023 року (а.с. 29-32 т.1).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 534/02-31 від 09.07.2024 року приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В., ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 її матері - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відповідну частку житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 - оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2024 проведена державна реєстрація права власності на зазначене нерухоме майно (в цілому) за фізичною особою, відмінною від спадкодавця - ОСОБА_7 та/або її чоловіка - ОСОБА_3 . При цьому в постанові вказано, що станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_3 (чоловіком спадкодавці) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Роменською районною державною адміністрацією 11.06.2004 (а.с.33-34 т.1).
У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вказано, що ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування, серія та номер: 3152, виданий 26.06.2024 року приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області А.М. Юрченко (а.с. 35 т.1).
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, вартість об'єкта що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складає 31138,62 грн.; оціночна вартість поліпшень (13) становить 25182,89 грн.; оціночна вартість земельної ділянки (13) становить 5955,73 грн.; (а.с.36-38 т.1).
З договору дарування житлового будинку, який 26 червня 2024 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом Юрченко А.М., вбачається, що дарувальник (дідусь) передав, а обдарований (онук) безоплатно набув у власність по даному договору житловий будинок, з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на приватизованій земельній ділянці наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських земель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2300 (нуль цілих дві тисячі триста тисячних) га, кадастровий номер: 5924181100:04:007:0004… Даний житловий будинок належить дарувальнику на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Роменською районною державною адміністрацією Сумської області 11 червня 2004 року, зареєстрованого в ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.06.2004 року за реєстровим №726 в книгу №4, затверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.06.2004 року №3848177. В п. 3.1. вказано, що дарувальник свідчить, що на момент відчуження нерухоме майно є його особистою власністю, оскільки на момент відчуження є вдівцем, в іншому реєстрованому шлюбі не перебуває (а.с. 103-104 т.1).
Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_8 , виданого Андріяшівською сільською радою Роменського району Сумської області 17.07.1992 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , а його батьками зазначені: батько - ОСОБА_21 ; мати - ОСОБА_12 (а.с.108 т.1).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 , зареєстрованого виконкомом Андріяшівської сільської ради Роменського району, ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , 28.09.1991 року уклали шлюб. Прізвище після укладення шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_23 », дружини - « ОСОБА_23 » (запис зроблено російською мовою) (а.с.109 т.1).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 , виданого Андріяшівським відділом ЗАГС райвиконкомом Сумської області вбачається, що ОСОБА_22 народилася ІНФОРМАЦІЯ_13 та її батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 ; мати - ОСОБА_7 (запис зроблено російською мовою) (а.с.109 т.1).
Відповідно до свідоцтва про смерть, Серії НОМЕР_11 від 17.07.2019, виданого виконавчим комітетом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_14 у віці 48 років померла ОСОБА_22 про що, зроблено відповідний актовий запис № 52 (а.с. 110 т.1)
З інформації з Єдиного реєстру боржників вбачається, що на дату пошуку 26.06.2024 року відносно ОСОБА_3 інформація відсутня (а.с. 110 зв. т.1).
З інформації з Єдиного реєстру боржників вбачається, що на дату пошуку 26.06.2024 року відносно ОСОБА_21 , інформація відсутня (а.с. 111 т.1)
Згідно витягу з Державного реєстру санкцій станом на 26.06.2024 року відносно ОСОБА_3 - за вказаними параметрами санкційних дій в Державному реєстрі санкцій не знайдено (а.с. 111 зв. т.1).
Згідно витягу з Державного реєстру санкцій станом на 26.06.2024 року відносно ОСОБА_21 , - за вказаними параметрами санкційних дій в Державному реєстрі санкцій не знайдено (а.с. 112 т.1).
Відповідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (податкові застави) від 26.06.2024 року, інформація відносно ОСОБА_3 відсутня (а.с. 112 зв. т.1).
Відповідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (податкові застави) від 26.06.2024 року, інформація відносно ОСОБА_21 відсутня (а.с. 113 т.1).
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.06.2024 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 5924181100:04:007:0004 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_12 , 11.06.2004 року, Роменська райдержадміністрація (а.с. 113-114 т.1).
Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.06.2024 року, ОСОБА_3 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_12 , 11.06.2004 року, Роменська райдержадміністрація (а.с. 114 зв. т.1).
З довідки № 25/02-39 від 25.06.2024 року, виданої Андріяшівською сільською радою Роменського району Сумської області, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто, крім ОСОБА_3 не зареєстрований. В тому числі на вище вказаний будинок не мають права власності та/або права користування ним малолітні та/або неповнолітні діти, недієздатні чи обмежено дієздатні особи (а.с.115 т.1).
В свідоцтві про право власності на нерухоме майно, яке видане 11 червня 2004 року Роменською районною державною адміністрацією, вказано, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , форма власності - приватна, частка - 1/1, далі мається опис об'єкта. Підставою вказано розпорядження (а.с.115 зв. т.1).
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Роменською районною державною адміністрацією Сумської області 11 червня 2004 року, зареєстроване в ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.06.2004 року за реєстровим №726 в книгу №4, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.06.2004 року №3848177 (а.с.116 т.1).
З довідки - характеристики об'єкту нерухомого майна виданої ОСОБА_3 ФОП « ОСОБА_24 » вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 за даними технічної інвентаризації від 06.12.2023 року розташовані наступні будівлі та споруди: А - житловий будинок (розмір загальної площі 53.7 м2, розмір житлової площі 35,8м2), а - прибудова, Б - літня кухня, В - сарай, В1 - літня кухня, В2 - погріб, в - прибудова, в1 - прибудова, Г - гараж, Г1 - сарай, Д - сарай, У - вбиральня, №21 огорожа (а.с.116 зв.-117 т.1).
Заявою, адресованою приватному нотаріусу Юрченко А.М., дарувальник ОСОБА_3 повідомив, що на час дарування нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , єйого особистою власністю, оскільки на момент відчуження я є вдівцем, а тому особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване нерухоме майно чи його частку), у тому числі і відповідно до статей 65. 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні. Факт смерті дружини, ОСОБА_7 , перевірено по свідоцтву про смерть серії НОМЕР_4 , виданому 10.10.2023 року виконавчим комітетом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, актовий запис №123.Дарувальник, ОСОБА_3 , цією заявою стверджує і повідомляє, то жодний малолітній та/або неповнолітній і громадян, та/або особа дієздатність якого повністю або частково обмежена, та/або особа щодо якої встановлена опіка або піклування на момент укладання цього договору, у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 - не зареєстрований, постійно не проживає, тимчасово не перебуває. Прав у третіх осіб, які б мали право в тому числі й на користування названим житловим будинком, як в межах так і поза межами України не має. Відчуженням вказаної вище нерухомості права малолітніх, неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних осіб порушені не будуть (а.с.118 т.1).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, № 79284884 від 25.11.2024 року, виданої приватним нотаріусом Білашенко Л.В., вбачається, що після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , була відкрита спадкова справа № 71620048 та видано свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту посвідченого секретарем Андріяшівської сільської ради Шелудько Н.О. 02.07.2018 року, зареєстрованого у реєстрі №122 від 07.06.2024 року (а.с.121 т.1).
Заявою від 24 листопада 20243 року ОСОБА_2 повідомила нотаріусу, що приймає всю спадщину, що залишилася після смерті її матері - ОСОБА_7 , як за заповітом, зазначеним в цій заяві так і за законом. Спадкоємцем відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України є непрацездатний за віком чоловік спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших спадкоємців, в тому числі відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, які б мали право на отримання обов'язкової частки в спадщині (малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, та непрацездатних батьків), немає (а.с.123 т.1).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_13 , виданого Андріяшівським сіль ЗАГС Роменського району Сумської області, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_15 та її батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 ; мати - ОСОБА_7 (а.с.127 т.1).
Як вбачається з повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00042443122, 23.04.1988 року ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб. Прізвище після укладення шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_11 », дружини - « ОСОБА_11 ». Шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ромни Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумськй області, номер актового запису 107. 26.12.2011 рокурішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області №2-1463 шлюб між ОСОБА_25 та ОСОБА_10 розірвано (а.с.130-131 т.1).
Заповітом від 2 липня 2018 року ОСОБА_7 , заповіла доньці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ,земельну ділянку площею 3,444 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, Андріяшівська сільська рада, кадастровий номер 5924181100:01:005:0012, та земельну ділянку площею 0,347 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, Андріяшівська сільська рада, що належить мені на підставі державного акту серія СМ № 022856 (а.с.134 т.1).
Відповідно до довідки № 95/02-39, від 22.11.2023 року, виданої Андріяшівською сільською радою Роменського району Сумської області, ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_17 , на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені гр. ОСОБА_7 посвідчувався виконавчим комітетом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області 25.01.2005 року за реєстровим номером 31 та 02.07.2018 року за реєстровим номером 122, їх не змінено і не відмінено. На день смерті ОСОБА_7 була зареєстрована з чоловіком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_18 . Інших зареєстрованих осіб не було (а.с. 135 т.1).
Заявою від 22 листопада 2023 року ОСОБА_3 повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Ромни Роменського району Сумської області померла його дружина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на час своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 повідомив нотаріальну контору, що майно, яке залишилося після смерті його дружини являлося її особистою приватною власністю, а тому частки у праві спільної, сумісної власності подружжя він не має. Від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя він відмовляється (а.с. 136 т.1).
Заявою від 23.11.2023 року до органів нотаріату, ОСОБА_3 повідомив, що йому, ОСОБА_3 , відомо, що 25.01.2005 року за реєстровим №31 ОСОБА_26 секретарем Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області та 02.07.2018 року за реєстровим № 122 ОСОБА_27 секретарем Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області були посвідчені заповіти від імені ОСОБА_7 , які складені не на його користь. Він, ОСОБА_3 , повідомив, що він є непрацездатною особою (пенсіонер за віком) та йому секретарем роз'яснено зміст заповіту та його право на обов'язкову частку у спадщині у відповідності до ст. 1241 Цивільного кодексу України. Він, ОСОБА_3 , усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, що мають для нього істотне значення, без застосування до нього як фізичного, так і психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, повідомляє, що відмовляється від отримання обов'язкової частки в спадщині (а.с. 137 т.1).
Заявою, наданою 23.11.2023 року до органів нотаріату, ОСОБА_3 повідомив, що цією заявою він, ОСОБА_3 , діючи добровільно без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті відмовляється від спадщини, що залишилась після смерті його дружини ОСОБА_7 за законом (а.с. 138 т.1).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, № 74875241 від 24.11.2024 року, виданої приватним нотаріусом Білашенко Л.В., вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі відносно ОСОБА_3 інформація відсутня (а.с. 139 т.1).
09.07.1981 року рішенням Роменського райсуду розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , зареєстрований в с. Синівка Липоводолинського району 1 лютого 1966 року, зареєстрований № 2 (запис зроблено російською мовою) (а.с. 28-29 т.2).
Рішенням Роменського райсуду від 16.09.1981 року виділено зі спільного майна подружжя на користь ОСОБА_7 наступне майно, а саме, кімнату 1-2 пл. 10,8 м2, кімнату 1-3 пл. 15.3 м2, сіни, ганок, 1/3 частину сараю "Б", 1/2 частину огорожі, а всього на суму 2687 рб., що її складає 1/2 частина домобудівництва... Виділити на користь ОСОБА_3 кухню 12,8 м2, кімнату 1-4 пл. 8,5 м2, 2/3 частини сараю "Б", 1/2 огорожі, льох та сарай "В", що становить 1/2 частину всього домобудування, а всього на суму 2689 рб. (т. 2 а.с. 30-31).
З досліджених судом доказів встановлено, що 11.06.2004 року Роменською районною державною адміністрацією, на підставі розпорядження, за ОСОБА_3 визнано право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
26.06.2024 приватним нотаріусом Юрченко А.М., посвідчено договір дарування житлового будинку, зареєстрований в реєстрі №3152, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до якого, дарувальник (дідусь) передав, а обдарований (онук) безоплатно набув у власність по даному договору житловий будинок, з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на приватизованій земельній ділянці наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських земель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2300 (нуль цілих дві тисячі триста тисячних) га, кадастровий номер: 5924181100:04:007:0004…
В той же час, згідно рішення суду від 16 вересня 1981 року, зі спільного майна виділено на користь ОСОБА_7 частину домоволодіння та рухоме майно. Також виділено на користь ОСОБА_3 , частину домоволодіння та рухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Частиною 2 статті 719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України).
В ст. 203 ЦК України визначено: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.
Такого висновку суд дійшов з тих підстав що станом на час вирішення спору залишається не скасованим свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ОСОБА_3 , яким визначено його право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 і воно не оспорюється, а тому правові підстави для скасування договору дарування відсутні, так як не скасовано реєстрацію права власності і не визнане недійсним рішення райдержадміністрації. Тобто, до скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказане домоволодіння, підстави визнавати договір дарування недійсним відсутні, оскільки на час вчинення правочину ОСОБА_3 був титульним власником домоволодіння - він мав юридично підтверджене право власності на це домоволодіння, був його законним володільцем згідно з документами, які засвідчують це право - свідоцтво.
А тому, навіть за умови визнання договору дарування житлового будинку недійсним, як просить позивач, правові наслідки для позивача не настають, оскільки власником будинку АДРЕСА_1 залишається ОСОБА_3 .
Крім цього, позивач та її представники не довели суду існування підстав для визнання правочину недійсним, а саме того що: зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, або інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин - ОСОБА_3 на час укладення правочину не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення когось із учасників правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Також звертаючись до суду, в обґрунтування позову позивач посилався на презумпцію належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільного сумісного майна подружжя. І саме виходячи з цих міркувань наполягав на тому, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало подружжю на праві спільної сумісної власності. В той же час, після закінчення підготовчого судового засідання, сама позивач, надала суду рішення суду про поділ майна подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , в зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати що вказане домоволодіння може вважатися спільною сумісною власністю подружжя. А тому, обґрунтування щодо визнання майна спільним сумісним майном подружжя, вказані позивачем у позові, суд до уваги не бере.
З урахуванням висновку суду про необґрунтованість заявлених вимог та відсутність підстав для задоволення позову, з позивача на користь відповідачів підлягають стягнення судові витрати. Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат суд виходить з наступного: з матеріалів справи вбачається, що між відповідачами та ОСОБА_15 укладено договір про надання правничої допомоги. При розгляді справи доведено факт надання правової допомоги та оплату таких послуг, а саме квитанціями про прийняття коштів за виконані роботи згідно договору про надання правової допомоги. Крім цього представник відповідачів приймав участь у судових засіданнях при розгляді справи понад 5, 5 годин. Сторонами визначено розмір оплати правової допомоги в сумі 14000 грн. Враховуючи положення чинного законодавства, ступінь складності справи, обсяг та обґрунтування заперечень, час протягом якого представник приймав участь безпосередньо в судових засіданнях, та висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, стягненню з позивача на користь відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають понесені судові витрати в розмірі по 7000 грн. кожному.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 12,13, 18, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319,352, 354, 355 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Людмила Володимирівна, приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко Анжеліка Миколаївна про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_5 ), на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_4 , (РНОКПП: НОМЕР_14 ), по 7000 грн., на користь кожного, витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 25 вересня 2025 року.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга