Справа № 573/817/25
Номер провадження 2/573/274/25
25 вересня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді: Черкашиної М.С.
за участю секретаря: Терещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Річківської сільської ради Сумського району Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
28 квітня 2025 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Стислий виклад позиції позивача.
Вимоги мотивовані тим, що з 2011 року ОСОБА_3 спільно проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого у свідоцтві про народження дитини записаний позивач у порядку положень ст. 135 СК України. У перший клас ОСОБА_5 пішов навчатись у ЗОШ м. Суми № 2, а влітку 2019 року батьки прийняли рішення про окреме проживання, син ОСОБА_5 залишився проживати із позивачем у с. Барило та ходив до школи в селі Річки Білопільського району Сумської області. ОСОБА_4 із 2019 року проживала окремо в м. Суми, іноді відвідувала сина, купувала йому речі, але бажання жити разом з позивачем та сином не виявляла. Навесні 2023 року ОСОБА_4 переїхала жити у м. Дніпро, та повідомила позивачу, що не збирається до них із сином повертатись, оскільки має нові стосунки з іншим чоловіком, тому повністю самоусунулась від виховання дитини. Останні 4 роки син проживає тільки з батьком без матері. Весь час з народження заявник любить, виховує та утримує сина, має з ним психологічний зв'язок, і той відповідає йому взаємністю, піклується про сина, відвідує школу, займається розвитком дитини. Хлопчик за місцем мешкання з татом має друзів, відвідує і спілкується зі своїми бабусею та дідусем (батьками заявника), має певне оточення, в кругу сім'ї батька відчуває себе безпечно і захищено. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06.06.2024 р. у справі № 573/73/24, яке вступило в законну силу, суд визначив місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком.
Зазначає, що він як громадянин України, військовозобов'язаний, підпадає під дії Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і тому, отримавши повістку, звернувся до районного ТЦК та СП за місцем проживання, де став на облік, пройшов ВЛК, але в зв'язку з тим, що самостійно виховує та утримує малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він звернувся до ТЦК та СП з заявою про відстрочку на підставі п.4 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловік, який має дитину віком до 18 років та самостійно її виховує та утримує, але в ТЦК та СП в усній формі йому повідомили про необхідність надання судового рішення про самостійне виховання та утримання малолітнього сина, якого батько самостійно виховує та утримує. На момент звернення до ТЦК та СП з заявою про відстрочку відповіді про відмову заявник ще не отримав, але у випадку відмови заявник підлягає мобілізації, а син фактично залишається сам на сам.
Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить ухвалити рішення, яким встановити факт самостійного виховання та утримання ним малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2019 року.
Заяви (клопотання) учасників справи.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Бондар В.М. не з"явилися, позивач подав заяву про підтримання позову та розгляду справи без їх участі ( а.с. 95).
У минулих судових засіданнях позивач просив позов задовольнити та винести рішення про самостійне виховання та утримання малолітнього сина, яке необхідно пред"явити до ТЦК та СП для отримання відстрочки.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явилась, направила заяву про розгляд справи бех її участі, проти задоволення позову не заперечує (а. с. 31-32).
Представник Служби у справах дітей Річківської сільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з'явились, надіслала лист про розгляд справи без її участі (а. с. 58).
У судовому засіданні 25.07.2025 року представник зазначила про те, що проти задоволення позову не заперечує.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з'явився, надіславши лист про розгляд справи без участі представника (а. с. 84).
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Інші клопотання та заяви, пов'язані з розглядом справи, від учасників судового процесу не надходили.
За письмової згоди позивача, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомленим про місце, дату і час судового засідання, суд ухвалює рішення без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Процесуальні дії в справі.
Ухвалою від 01 травня 2025 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням її до підготовчого засідання за правилами загального провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 22-23).
25 червня 2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті (а. с. 37).
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а. с. 6).
Згідно довідки, виданої депутатом Річківської сільської ради Цимбал О.О. сам займається вихованням сина ОСОБА_6 , 2012 р.н., починаючи з 2019, з яким проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).
З довідки-характеристики вбачається, що ОСОБА_3 , 1989 р.н. проживає в АДРЕСА_1 , характеризується позитивно, скарг з боку сусідів та односельців на його поведінку не надходило, компрометуючих даних відносно нього також не має. Довідкою депутата сільської ради підтверджено фактичне проживання ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_5 , 2012 р.н., за вказаною адресою (а. с. 8).
За даними Річківської гімназії Річківської сільської ради Сумського району Сумської області - ОСОБА_7 , 2012 р.н. дійсно навчається у 6 класі гімназії на змішаній формі навчання. Батько ОСОБА_3 здійснював відвіз дитини до навчального закладу, допомагає сину у підготовці і виконанні домашніх робіт, батько самостійно займається вихованням дитини, підтримує постійний зв'язок з навчальним закладом. Мама не бере участі у навчанні та вихованні дитини (а. с. 9).
З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що за вказаною адресою проживає ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_7 , 2012 р.н. В будинку створені належні умови для проживання неповнолітньої дитини, забезпечений одягом, кімната дитини облаштована всім необхідним, санітарно-гігієнічні умови не порушені (а. с. 10).
Із заяв позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що позивач звертався із заявами про надання відстрочки як батько, який самостійно виховує та утримує сина, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ( а.с. 76, 76 зворотня сторона).
У судовому засіданні 25.07.2025 було допитано свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що ОСОБА_3 проживає в с. Барило разом із своїм сином ОСОБА_5 , 2012 р.н. Він як батько здійснює всі обов'язки щодо піклування та виховання дитини, займається розвитком дитини, має певне оточення, батько забезпечує дитину матеріально, хлопчик має все необхідне для його розвитку. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
У справі, яка є предметом розгляду, позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини для можливості отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд керується наступним.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання та утримання дитини.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У справі, яка розглядається, позивач просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Також, вимогами ч. 1 ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З урахуванням викладеного, враховуючи що норами СК України закріплений обов'язок батьків виховувати та утримувати дитину, відсутні підстави для додаткового встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні позивача малолітньої дитини сторін, тому суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є безпідставні, відтак, задоволенню не підлягають.
За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки останнє суперечить закону, зокрема вимогам СК України, та порушує права, свободи та інтереси малолітньої дитини сторін.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, у силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у справі з відповідача стягненню не підлягає.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, а також вимоги вищевикладеного чинного законодавства та судової практики, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі вищезазначеного, керуючись статтями 10, 81, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Річківської сільської ради Сумського району Сумської області (місце знаходження: с. Річки, вул. Центральна, буд. 6 Сумського району Сумської області), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя