Справа № 456/3125/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/705/25 Доповідач: ОСОБА_2
24 вересня 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2025 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, на підставі ст.45 КК України у зв'язку із дійовим каяттям.
Кримінальне провадження № 12025142130000137 від 08.05.2025 про обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, закрито.
Не погоджуючись з даною ухвалою прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На підтримку своїх апеляційних вимог покликається на невідповідність висновків суду, викладеним в ухвалі, фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що при звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України суд не перевірив усіх складових підстав для такого звільнення, а саме наявність у ОСОБА_7 щирого каяття.
Зазначає, що суд не надав належної оцінки та не навів своїх мотивів з приводу не врахування позиції потерпілої, яка повідомила, що ОСОБА_7 тривалий час не сплачував аліментів, а тоді, коли її колишній чоловік проходив службу у Збройних Силах України аліменти стягались з його заробітної плати, що, на думку потерпілої, не свідчить про добровільність їх сплати обвинуваченим. Також, потерпіла зазначила, що ОСОБА_7 з дітьми не спілкується, їхнім життям не цікавиться, заборгованість із сплати аліментів погасив з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а не через бажання утримувати та забезпечувати дітей. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що з потерпілою не спілкується.
Звертає увагу, що хоча обвинувачений почав погашати заборгованість ще до скерування обвинувального акту до суду, проте у нього виникала подальша заборгованість за наступні періоди, що не охоплені обвинувальним актом. Так, станом на 24.06.2025 (дата підготовчого судового засідання) та 10.07.2024 (дата судового розгляду, на який обвинувачений не з'явився) заборгованість із сплати аліментів існувала. Вважає, що ці обставини свідчать про те, що обвинувачений не прагне своєчасно виконувати свій обов'язок щодо забезпечення своїх дітей, у яких потреби існують щоденно, а не час від часу.
Стверджує про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття як обов'язкової складової дійового каяття, а відтак відсутні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України та закриття кримінального провадження.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор та потерпіла підтримали подану апеляційну скаргу та просили таку задоволити.
Обвинувачений заперечив вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників провадження, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів оскаржувана ухвала щодо ОСОБА_7 відповідає даній нормі закону.
Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025142130000137 від 08.05.2025 про обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Відповідно до оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 , згідно із рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2013 у справі №456/5727/13-ц, зобов?язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 28.10.2013 і до досягнення дітьми повноліття. Втім, ОСОБА_7 , будучи працездатним, обізнаним щодо наявності рішення суду про стягнення з нього аліментів та обов'язку виконувати дане рішення, зобов'язаний як батько утримувати малолітніх синів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у період з 01.01.2025 по 30.04.2025 злісно ухилився від сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 16 304,64 грн., що сукупно склало суму виплат більше ніж за три місяці. Зокрема, ОСОБА_7 у період з 01.01.2025 по 30.04.2025 мав змогу заробляти гроші і сплачувати аліменти, однак злісно ухилився від їх сплати, оскільки він у вказаний період на лікуванні та на обліку в центрі зайнятості не перебував, не звертався за допомогою з приводу працевлаштування, не вживав заходів для офіційного працевлаштування, будь-які кошти, які отримував за цей період, витрачав на власні потреби, не допомагав матеріально в утриманні дітей при відсутності обставин, які б свідчили про поважність причин чи вимушеність несплати аліментів. Своїми умисними діяннями (діями та бездіяльністю) ОСОБА_7 допустив заборгованість з виплати встановлених рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2013 коштів на утримання дітей, а саме: малолітніх синів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у період з 01.01.2025 по 30.04.2025 злісно ухилився від сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 16304,64 гривень, що сукупно склало суму виплат більше ніж за три місяці.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, визнав повністю при обставинах викладених в обвинувальному акті. Просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям, так як він щиро розкаюється у вчиненому, не перешкоджав розслідування вчиненого ним злочину та повністю погасив заборгованість зі сплати аліментів. Подав відповідну письмову заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
На переконання колегії суддів місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність усіх складових дійового каяття, та правильно звільнив обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України в зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо нього закрив на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Як визначено положеннями ст.44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до врахованих місцевим судом роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р. № 12, згідно яких дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК. Передбачене у ст.45 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
З наведеного слідує, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови - вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім кримінальних правопорушень щодо яких встановлено застереження в законі; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому кримінальному правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього кримінального правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
Під час судового розгляду місцевий суд обґрунтовано встановив, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України, яке згідно положень ст.12 КК України є кримінальним проступком.
Також, на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов до правильного висновку про наявність у ОСОБА_7 щирого каяття, з огляду на те, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, висловив жаль з приводу вчиненого, зазначивши, що він жалкує про вчинене, та у подальшому не буде ухилятися від сплати аліментів, а також той факт, що на час судового розгляду він повністю сплатив потерпілій суму заборгованості з аліментів, що підтверджено випискою по рахунку від 21.07.2025.
Згідно матеріалів справи ні під час судового розгляду у суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді жоден з учасників провадження не заперечили факт сплати обвинувачений у повному обсязі суми заборгованості по аліментам.
Оскільки щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється у тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, то наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у ОСОБА_7 щирого каяття.
При цьому, колегія суддів враховує, що щире каяття у винної особи може виникнути на будь якому етапі провадження у справі.
Крім цього, суд встановив, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування даного кримінального провадження активно сприяв розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, повідомляв усі обставини вчиненого, не уникав слідства.
Також, місцевим судом враховано і те, що обвинувачений ОСОБА_7 позитивно характеризується по місцю проживання та є учасником бойових дій.
Отже, за наслідками судового розгляду місцевий суд обґрунтовано визначив, що існують усі передбачені законом підстави для звільнення ОСОБА_7 на підставі ст.45 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
З приводу апеляційних доводів прокурора про те, що суд не врахував позицію потерпілої, яка заперечила звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з наведених в апеляційні скарзі прокурора підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосування ст.45 КК України вимагає існування конкретних підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям, які у даному випадку наявні, про що зазначено вище.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.288 КПК України суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
У даному випадку місцевий суд з'ясував думку потерпілої, надавши їй можливість висловити у судовому засіданні своє ставлення до заявленого обвинуваченим клопотання.
Згідно з положеннями ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд, встановивши усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 на підставі ст.45 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, прийняв законне та обґрунтоване рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення у зв'язку із дійовим каяттям, належним чином вмотивувавши свої висновки.
Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при ухваленні оскаржуваної ухвали.
Крім цього за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга прокурора не містить правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2025 щодо ОСОБА_7 слід залишити в законній силі, оскільки така є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: