Єдиний унікальний номер 599/1495/25
Номер провадження 3/599/408/2025
Іменем України
"26" вересня 2025 р. суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурський В. В., розглянувши у м. Зборові матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Тернопіль, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
за ч.2 ст.172- 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЛВТ №90 від 11 вересня 2025 року, підполковник ОСОБА_1 , будучи начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , не забезпечив здійснення обліку, зберігання та видачі інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вини не визнав та пояснив, що централізовано камерами та обладнанням очолюваний ним підрозділ на момент перевірки забезпечений не був. Централізоване вивантаження та збереження інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів (нагрудних камер) не здійснювалося, оскільки відсутні технічні можливості здійснювати такі заходи (відсутнє відповідне обладнання).
На даний час відповідне обладнання придбане власними силами та поставлене на облік як благодійна допомога.
Диспозиція ч.2 ст.172-15 КУпАП предбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Разом з тим, вказана норма закону є бланкетною, тому при провадженні у справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Протокол про військове адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов'язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину, відсутні посилання на норми спеціального закону.
В описовій частині протоколу наявні посилання на ст.ст.4,16 , 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст.1-3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, недотримання яких ставиться у провину ОСОБА_1 .
Однак зазначені норми статутів носять загальний характер і їх мають дотримуватись всі військовослужбовці.
Ст.ст.4,16 , 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст.ст.1-3 Дисциплінарного статуту ЗСУ містить у собі цілий ряд обов'язків, проте у протоколі не зазначено, які саме обов'язки були не виконані або неналежно виконані ОСОБА_1 та з яких причин.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним і достатнім доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно - господарської діяльності) №381агд від 23 червня 2025 року «Про порядок застосування технічних приладів та технічних засобів фото - та відео фіксації, їх облік, зберігання та видачу відеозаписів у ІНФОРМАЦІЯ_3 », введено в дію Інструкцію із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затверджену Наказом Міністерства оборони України №532 від 06 серпня 2024 року.
Відповідальним за зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів; зберігання, видачу та приймання карт пам'яті; облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів; належне ведення відповідної документації; неможливість зміни системної дати та часу, у ІНФОРМАЦІЯ_3 призначено діловода групи документації, забезпечення відділу старшого сержанта ОСОБА_2 .
Разом з тим будь - які терміни і порядок виконання наказу не визначені.
Як зазначив у своїх поясненнях ОСОБА_1 централізоване вивантаження та збереження інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів (нагрудних камер) не здійснювалося, оскільки відсутні технічні можливості здійснювати такі заходи (відсутнє відповідне обладання).
У протоколі наявне посилання на п.1 розділу 4 Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації, згідно якого вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником цього сервера. Сервер зберігання відеозаписів повинен розміщуватися в межах контрольованої зони та не мати з'єднань з будь-якими глобальними мережами.
Проте відсутні будь - які докази того, хто саме і в який термін був зобов'язаний забезпечити ІНФОРМАЦІЯ_3 обладнанням та програмами для забезпечення відповідного функціонування відеореєстраторів, в який термін відповідальні особи ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов'язані були звернутися за отриманням такого обладнання і чи було таке обладнання в наявності взагалі.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Отже не надано доказів того, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконати свої обов'язки належним чином, однак ухилявся від їх виконання чи недбало поставився до їх виконання.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Михайлова проти України», п.64), оскільки це буде прямим порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо безсторонності.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Отже вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП не доведена, а відтак склад правопорушення відсутній.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись, ст. ст. 247, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя Зборівського
районного суду В. В. Снігурський