Справа № 462/5523/25
25 вересня 2025 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі ЛФ ТзОВ «Газорозподільні мережі України» 23.07.2022 року звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 2415,09 грн.
Відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 19.09.2025 року боржник ОСОБА_1 з 06.07.2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а не за вказаною в заяві про видачу судового наказу адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних інформаційної довідки №445094334 від 25.09.2025 та відповіді №1806187 від 23.09.2025 року відомості щодо права власності ОСОБА_1 чи інших речових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України.
Частиною 3 ст.163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, відсутні документи, які підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 є власником або користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тобто є боржником за заявою про видачу судового наказу.
Виходячи з наведеного, вважаю, що у видачі судового наказу за заявою ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі ЛФ ТзОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості слід відмовити.
При цьому, суд роз'яснює стягувачу наслідки відмови у видачі судового наказу. А саме, згідно з ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому, відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України, внесена сума судового збору стягувачу ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі ЛФ ТзОВ «Газорозподільні мережі України» не повертається.
Керуючись ст.163-166, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд
постановив:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний