Номер провадження: 11-п/813/415/25
Справа № 522/9118/25
Головуючий у першій інстанції
Доповідач ОСОБА_1
про задоволення самовідводів
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
заявника - ОСОБА_5
розглянувши заяви суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду подання заступника голови Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 про направлення до іншого суду матеріалів справи за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури,
встановив:
28.04.2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла для розгляду скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури, яка полягала у невнесенні до ЄРДР в порядку ст.214 КПК України відомостей про вчинення кримінальних правопорушень за його заявою від 21.04.2025 року.
18.09.2025 року заступник голови місцевого суду звернувся із поданням про направлення зазначеної скарги до іншого суду, яке мотивоване тим, що автоматизований розподіл вказаного кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 35 КПК України не відбувся, оскільки в суді не вистачає потрібної кількості суддів.
У судовому засіданні судді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили самовідводи від розгляду даного провадження, які мотивовані тим, що скарга стосується бездіяльності уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі суддями Одеського апеляційного суду.
Вирішення питань щодо відводів регулюється §6 Глави 3 КПК України (далі - КПК).
Статтею 75 КПК визначено перелік обставин, що виключають участь судді у кримінальному провадженні.
Випадки недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні закріплені в ст. 76 КПК.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що безсторонність (неупередженість) суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Мироненко і Мартенко проти України»).
Проте між суб'єктивною та об 'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надає вимога об'єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Забезпечення достатніх гарантій виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді досягається, у тому числі, шляхом вирішення відводів.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява №33949/02).
Що стосується заявлених суддями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовідводів, з мотивів того, що результати розгляду подання місцевого суду визначають подальший рух та розгляд конкретним місцевим судом заяви ОСОБА_5 про внесення до ЄРДР в порядку ст.214 КПК відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, зокрема діючими суддями Одеського апеляційного суду, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз положень ст.75 КПК вказує на те, що законодавцем встановлено підстави, які виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.75 КПК слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Колегія суддів враховує той факт, що скарга ОСОБА_5 стосується бездіяльності посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення до ЄРДР в порядку ст.214 КПК відомостей за заявою останнього про вчинення кримінальних правопорушень діючими суддями Одеського апеляційного суду: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Вказані обставини унеможливлюють участь суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даному судовому провадженні, оскільки судді вочевидь не можуть не бути неупередженими відносно своїх колег, а скарга, між іншим стосується безпосередньо судді ОСОБА_3 , який на думку заявника вчинив кримінальні правопорушення, відомості про які заявник просить зобов'язати орган прокуратури внести до ЄРДР, тому заявлені самовідводи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів, дійшовши висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених самовідводів, окрім вимог п.4 ч.1 ст.75, ст.80 КПК України, також враховує положення ст.126 Конституції України, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п.11 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.20007 року, ст.15 Кодексу суддівської етики, - відповідно до яких неупереджений розгляд справ є обов'язком судді.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є обов'язком судді. Відповідно до цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків.
Згідно з п. 2.5. застосування цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів, суддя повинен взяти самовідвід від участі від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Європейський суд з прав людини щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення критеріїв неупередженості (безсторонності): суб'єктивний та об'єктивний у рішенні у справі «Агрокомплекс» проти України» (рішення від 06.10.2011 р., заява № 23465/03) зазначив: «…незалежність та неупередженість судів, із об'єктивної точки зору, вимагає, щоб кожен окремий суддя був вільним він неналежного впливу».
Приймаючи до уваги наявні в даній справі обставини, враховуючи наведені вище вимоги законодавства України, практику Європейського суду з прав людини та Бангалорські принципи поведінки суддів, керуючись положеннями ст.ст. 75, 81 КПК, з метою дотримання, в першу чергу, прав заявника ОСОБА_5 на неупереджений розгляд справи, а також для забезпечення виконання положень ст.ст. 2, 7, 8, 9, 21, 28 КПК, якими регламентовані завдання кримінального провадження, загальні засади кримінального судочинства, зокрема: верховенство права, доступ до правосуддя та розумність строків розгляду справи, а також з метою забезпечення повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, запобігання виникненню будь-яких сумнівів у учасників процесу щодо безсторонності суду, що у подальшому може бути розцінене як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заявлені суддями самовідводи, а матеріали судової справи передати до апарату апеляційного суду, для виконання положень ст.35 КПК України.
Керуючись ст.ст. 75, 81, 82, 376, 419 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Задовольнити заявлені самовідводи суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від розгляду подання заступника голови Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 про направлення до іншого суду матеріалів справи за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури (справа №522/2922/25).
Матеріали справи №11-п/813/415/25 передати до апарату Одеського апеляційного суду для визначення іншої колегії суддівв порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3