Номер провадження: 33/813/1650/25
Номер справи місцевого суду: 522/1704/25
Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В.
Доповідач Котелевський Р. І.
16.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
захисника - Журика С.В.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Журика С.В. на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 605,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, 24.01.2025 року, о 23 год. 27 хв., ОСОБА_1 керувала автомобілем «Toyota RAV4», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Літературній,3 у м.Одесі з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі КНП «ООМЦПЗ ООР» у встановленому законом порядку, відмовилась, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою, захисник Журик С.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови, стверджує про невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не врахував відсутність доказів наявності складу адміністративного правопорушення, а також письмові пояснення ОСОБА_1 по суті інкримінованого правопорушення, не надав оцінки доводам захисника, викладеним у письмовому клопотанні щодо непідсудності справи Приморському районному суду м.Одеси.
Захисник стверджує, що місцевим судом не враховано суттєві порушення норм КУпАП, допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Захисник вказує, що наданий суду запис є неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки відео з матеріалів справи не відтворювалось, та суд самостійно витребував інший запис, який прийняв як належний доказ та поклав в основу обвинувачення.
Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки суд видалився у нарадчу кімнату 20.05.2025 року, копія постанови суду відповідно до вимог ст.285 КУпАП направлена не була. Про прийняте рішення йому стало відомо після неодноразових звернень до суду - 11.07.2025 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 фактично не заперечувала факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак пояснила, що можливо щось недочула в спілкуванні з поліцейськими, оскільки була хвора.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Журика С.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та долучені до скарги докази; суд дійшов висновку про таке.
Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено наступне.
Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.
Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 та захисник Журик С.В. були присутні в суді першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте, повний текст постанови від 20.05.2025 року ними був отриманий 11.07.2025 року.
Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне поновити захиснику строк на апеляційне оскарження.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді є обґрунтованою та такою, що ухвалена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.
Так, згідно протоколу серії ЕПР 1 №229607 від 24.01.2025 року, о 23 год. 27 хв., ОСОБА_1 керувала автомобілем «Toyota RAV4», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Літературній, 3 у м.Одесі з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі КНП «ООМЦПЗ ООР» у встановленому законом порядку, відмовилась, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд визнає безпідставними, з огляду на таке.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено на місці події, що підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які долучені до протоколу.
З відеозаписів чітко вбачається послідовність подій, які відбувались 24.01.2025 року, а саме:
-зупинення працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ;
-спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 щодо вживання алкогольних напоїв;
- з урахуванням наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, поліцейські запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак остання категорично відмовилася пройти такий огляд на місці події та в медичному закладі.
Таким чином, дослідженні судом докази спростовують доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти медичний огляд, тобто розцінюється як спосіб захисту апеляційним судом.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події та в медичному закладі, на що вона відповіла категоричною відмовою, слід констатувати, що в діях останньої наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апелянта про порушення місцевим судом територіальної підсудності, є безпідставними, оскільки ч. 1 ст.276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 була зупинена на вул. Літературна, 3, в м.Одесі, де співробітниками поліції було виявлено у неї ознаки алкогольного сп'яніння та подальша відмова останньої від проходження відповідного медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вказана адреса знаходиться на території Приморського району м. Одеси, тому справа територіально підсудна Приморському районному суду м. Одеси.
Доводи захисника про самостійне збирання доказів місцевим судом та витребування відео записів, які не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, апеляційний суд визнає неспроможними, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 251, 252, 279, 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Враховуючи зазначені вимоги КУпАП, а також те, що до протоколу про адміністративне правопорушення органом поліції було долучено диск з відео записом події, який містився в матеріалах справи, однак не зчитувався інвентарними засобами Приморського районного суду м. Одеси, місцевий суд на законних підставах витребував у правоохоронного органу відповідний відео запис на справному електронному носії, для всебічного та повного вирішення справи та прийняття мотивованого, законного рішення.
Апеляційний суд вважає, що об'єктивних даних зафіксованих на відео достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. За наведених обставин, даний доказ, з огляду на приписи ст.251 КУпАП, є належним та допустимим.
Будь-яких інших фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких даних і під час апеляційного розгляду справи.
За наведених підстав, посилання апелянта про існування підстав для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, є безпідставними.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі незгоди ОСОБА_1 з діями працівників патрульної поліції, остання не була позбавлений реальної можливості оскаржити такі дії у передбаченому законом порядку, однак станом на день апеляційного розгляду, відомості про вжиття таких дій суду не надано.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що долучені до матеріалів справи докази, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджують викладені в протоколі обставини, зокрема факт керування ОСОБА_1 автомобілем, її відмова від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, що доводить вину останньої.
Таким чином, доводи апелянта про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, які відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушниці та обставини, які зафіксовані на боді-камери працівників патрульної поліції.
Слід зазначити, що в рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни постанови суду, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Поновити захиснику Журику С.В. строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Журика С.В. - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський