26.09.25
22-ц/812/1715/25
Справа №487/2492/24 Головуюча у 1-й інстанції Сухаревич З. М.
Провадження № 22ц/812/1715/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
26 вересня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Сухаревич З. М. в залі суду в місті Миколаєві о 16 годині 30 хвилині, із складанням повного судового рішення у справі
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання дружини,-
14 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів її на утримання в розмірі 1/8 частки від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше одного прожиткового мінімуму доходів громадян щомісячно, посилаючись на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який отримує пенсію та заробітну плату, але не надає їй як дружині достатньої матеріальної підтримки, у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я, виникнення потреби у систематичному лікуванні та встановленні їй у 2020 році ІІІ групи інвалідності, що в цілому потребує від неї значних витрат на противагу мінімально отриманого нею щомісячного пенсійного забезпечення.
Відповідачем ОСОБА_2 на позовну заяву надані письмові пояснення, в яких він заперечував проти пред'явлених вимог та пояснив, що він також є особою, яка досягла пенсійного віку, а тому є непрацездатним, його стан здоров'я теж погіршився та йому протипоказана важка праця. Заперечував проти визнання ОСОБА_1 особою, яка потребує матеріальної допомоги, оскільки розмір призначеної їй пенсії становить 2 520 грн, що перевищує встановлений прожитковий мінімум для особи її віку у сумі 2 361 грн.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 липня 2024 року задоволено клопотання позивачки та представника відповідача, постановлено про витребування відомостей про отриманий ОСОБА_2 дохід в період з 1 січня 2023 року та по день слухання справи, відомості про перетин повнолітніми доньками позивачки кордону України та відомості про зареєстрованих осіб за місцем проживання ОСОБА_1
23 липня 2024 року надійшли відомості ГУ ДПС у Миколаївській області.
29 липня 2024 року надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
2 серпня 2024 року до місцевого суду надійшло повідомлення Державної прикордонної служби України.
28 жовтня 2024 року позивачкою надано відомості про зареєстрованих за місцем її проживання осіб та відомості про стан здоров'я, а також проходження лікування.
4 лютого 2025 року позивачкою надані заперечення на письмові пояснення відповідача, у яких нею зазначено про спотворення відповідачем відомостей у справі та заявлено клопотання про витребування відомостей про доходи ОСОБА_2 за період з 1 січня 2024 року по 31 січня 2025 року.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2025 року позовна заява задоволена частково, ухвалено про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника, починаючи з 14 березня 2024 року і довічно. Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу на 1 місяць. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом не враховано надані нею докази необхідності проходження систематичного лікування, витрати на яке перевищують розмір її пенсії та встановлений законом мінімум доходів громадян, та те, що її потреби, як людини з інвалідністю перевищують потреби здорової людини.
Вважала, що нею доведена можливість відповідача надавати фінансову допомогу з огляду на отримувані ним доходи.
Посилалась на рішення Конституційного суду України про визначення нужденності одного із подружжя з огляду на співвідношенням між його доходами та потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 22 серпня та 16 вересня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.
При вирішення справи судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 жовтня 1997 року та мають спільну повнолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, 67, 68).
За матеріалами справи подружжя декілька років проживає окремо, за різними адресами. Разом з позивачкою в квартирі є зареєстрованими її повнолітні доньки, які проживають теж окремо: донька ОСОБА_3 з 10 березня 2022 року, донька ОСОБА_4 , 1984 року народження, з 17 квітня 2005 року (а.с.66-68).
Позивачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с.6), перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Миколаєва в Миколаївській області та отримує пенсію по інвалідності станом на лютий 2024 року у розмірі 2 520 грн та станом серпень 2025 року у розмірі 3 038 грн(а.с.7, 229).
У зв'язку із інвалідністю та захворюваннями позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у кардіологічному центрі Миколаївської обласної лікарні у період з 31 березня по 12 квітня 2023 року, з 21 грудня 2023 року по 1 січня 2024 року (а.с.8-12), а також у кардіоревматологічному відділенні Миколаївської міської лікарні №1 у період з 24 липня по 5 серпня 2024 року, кардіологічному центрі, у період з 2005 по 2006 рік п'ять разів проходила стаціонарне лікування у лікарні Миколаївського морського торгівельного порту за місцем роботи, та неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у 2013, 2018 та 2019 роках (а.с.85-86, 94-97, 98-99, 102-118), а також систематично проходить медичне обстеження (а.с.90-93, 100-101, 126-140) і купує призначені їй ліки (а.с.70-84).
Відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Миколаєва в Миколаївській області та отримує пенсію у розмірі 6 004 грн у період з липня 2023 року по лютий 2024 року, у розмірі 6 104 грн за березень 2024 року та у розмірі 6 412 грн 89 коп. у період з квітня по червень 2024 року (а.с.86,) а також отримує заробітну плату в АТ «НВКГ «Зоря-Машпроект» у різних розмірах, в залежності від відпрацьованого часу, зокрема, 8 518 грн 02 коп. у липні 2024 року, 18 149 грн 01 коп. у листопаді 2024 року, 22 834 грн 33 коп. у грудні 2024 року, 17 772 грн 83 коп. у лютому 2025 року та 19 761 грн 90 коп. у березні 2025 року, а також соціальні виплати в Київському виплатному центрі у розмірі 2 000 грн щомісяця за період з січня 2024 року по березень 2025 року (а.с.51-52, 199-200).
Таким чином, сторони досягли непрацездатного віку, отримують пенсійне забезпечення та мають захворювання. Позивачка має групу інвалідності та не має додаткового доходу, крім пенсії. Відповідач, який проживає окремо, незважаючи на пенсійний вік, працює та отримує додатковий дохід у виді заробітної плати, внаслідок чого має більш стабільне фінансове становище і на сьогоднішній час має можливість надавати допомогу іншому із подружжя за наявності до цього підстав.
За положеннями Конституції України кожен має право на повагу до його гідності (частина перша статті 28); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).
У відповідності до рішення Конституційного суду України у справі № 1-р/2024 від 29 жовтня 2024 року за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України (конституційність) частини 4 статті 75 Сімейного кодексу України держава має забезпечувати особам, що втратили працездатність (суб'єкти права на утримання), у розумінні частини третьої статті 75 Кодексу охорону та захист людської гідності, гарантувати реалізацію конституційного права на достатній життєвий рівень.
В той же час згідно до частин 1-3 статті 75 СК України дружина, чоловік повинні теж матеріально підтримувати один одного.
Згідно до статті 90 СК України дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.
У цьому випадку право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. При цьому непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
За змістом частин 1,2 статті 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Тому визначаючи розмір аліментів одному із подружжя, суд керується засадами розумності і справедливості. Якщо один із подружжя вимагає стягнення аліментів з іншого, але утримується від можливості поліпшити свій майновий стан за рахунок інших наданих йому прав, таку поведінку слід розцінювати як добровільну відмову від реалізації наданого права.
Так, за наявності інших осіб, передбачених частиною 2 статті 80 СК України, з яких позивач має право і можливість утримувати аліменти, суд може лише частково задовольнити його позов про стягнення утримання з іншого подружжя, або навіть взагалі відмовити в задоволенні позову.
За матеріалами справи судом встановлено, що у позивачки є дві повнолітніх доньки, які не надають матері допомогу, але і вона не звертається за таким утриманням в установленому законом порядку.
Втім, ці обставини судом не було враховано при визначенні розміру, стягнутих з відповідача аліментів, але вони не можуть призвести по погіршення стану особи, якою оскаржено судове рішення в апеляційному порядку, зважаючи на відсутність апеляційної скарги боржника.
Тому підстав для врахування таких обставин, як зменшення розміру аліментів, визначеного судом, колегія суддів не вбачає.
Не вбачає колегія, за таких обставин, і підстав для збільшення розміру стягнутих аліментів на підставі рішення суду, яким належним чином враховано майновий стан кожного із подружжя, наявність захворювань та групи інвалідності у позивачки.
Отже, колегія суддів, переглядаючи справу за апеляційною скаргою стягувачки аліментів, вважає, що судом першої інстанції правильно враховані обставини стану здоров'я позивачки та необхідність систематичного її лікування, та обґрунтовано визначено розмір аліментів у розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, вважаючи цей розмір достатнім для надання матеріальної допомоги позивачці.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з цього дня, як дати складення повного судового рішення.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова