Справа № 141/545/25
Провадження № 22-ц/801/2089/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
25 вересня 2025 рокуСправа № 141/545/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О. С., Сала Т.Б.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач: Оратівська селищна рада Вінницького району Вінницької області
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничий кооператив «Агрокооператив приватних власників «Золота нива»
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену місцевим судом під головуванням судді Климчука С. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виробничого кооперативу «Агрокооператив приватних власників «Золота нива», про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,
встановив:
У червні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виробничого кооперативу «Агрокооператив приватних власників «Золота нива», про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
Позивачі просили: - визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0523184100:02:002:0091, площею 3,519 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області після смерті баби ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0523184100:02:002:0090, площею 3,5848 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області після смерті баби ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернуто позивачам на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржують її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану ухвалу постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Обґрунтовуючи доводи скарги позивачі вказують, з матеріалів справи убачається набуття ними права власності на спадкове майно за законом після смерті своїх батьків стало неможливим шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно баби та діда позивачів, тому вони обґрунтовано звернулися до суду з позовом, обравши належний спосіб захисту своїх невизнаних прав. Сумніви суду щодо невідповідності постанови нотаріуса фактичним обставин вважають безпідставними.
Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2025 року позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишалася без руху із наданням їм десятиденного строку з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем ОСОБА_1 надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 354/02-31, видану 04 вересня 2023 року державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Хлапоніним О. О., а позивачем ОСОБА_2 до матеріалів позовної заяви долучено постанову приватного нотаріуса Вінницького районного нотарільного округу Кравченко О.В. № 129/02-31 від 02 квітня 2025 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно з постанови № 129/02-31 від 02 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_4 , яке є предметом спадкування у окремій спадковій справі № 97/2010. У той же час, обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 та після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка є передумовою для звернення до суду для захисту прав позивачів, оскільки в результаті винесення нотаріусом відповідної постанови встановлюється коло спадкоємців, які мають право на спадкування після померлого, позивачами суду не надано. Тому на усунення недоліків позовної заяви позивачам необхідно долучити докази на підтвердження обставин, які викладені у ній, а саме надати обґрунтовану постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , та після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копія цієї ухвали отримана ОСОБА_2 11 липня 2025 року, а ОСОБА_1 - 18 липня 2025 року.
Повертаючи позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що протягом встановленого судом строку для усунення недоліків жодних заяв та клопотань від позивачів, а також їх представника - адвоката Костиці В. С. до суду не надходило та ними не усунуто недоліки позовної заяви, тому дійшов висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачам.
Однак з правильністю таких висновків суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може з урахуванням такого.
Положеннями ст. 175, 177 ЦПК України визначені основні вимоги щодо форми і змісту позовної заяви, подання копій позовної заяви та доданих до неї документів.
Повернути заяву позивачеві суд може тільки у випадках наявності недоліків позовної заяви прямо встановлених ст. 175 і 177 ЦПК України.
Як зазначено в ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 06 грудня 2023 року у справі №337/804/23 та від 25 січня 2021 року у справі №308/13063/19 зазначав, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
Суд першої інстанції не врахував, що на стадії пред'явлення позовної заяви, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суд перевіряє відповідність позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, тобто перевіряє передумови права на пред'явлення позову особи та дотримання порядку її подання, та не вправі уточнювати, пропонувати позивачу надати (зазначити) докази, які на думку суду повинні відповідати за позовом.
З аналізу викладеного, вбачається, що суд першої інстанції повинен був надавати оцінку доказам під час розгляду справи по суті, а відсутність доказів не є підставою для залишення позовної заяви без руху та, в подальшому, її повернення позивачеві в порядку ст. 185 ЦПК України.
Суд першої інстанції не врахував, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
З огляду на викладене є підстави вважати, що відповідно до статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції право позивачів на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним.
Суд вважає, що повернення позовної заяви із зазначених судом підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права позивача на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції (Оратівський районний суд Вінницької області).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді: О. С. Панасюк
Т. Б. Сало