Справа № 146/182/23
Провадження № 22-ц/801/1895/2025
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.
Доповідач:Матківська М. В.
24 вересня 2025 рокуСправа № 146/182/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Рішення ухвалив суддя Пилипчук О. В.
Рішення ухвалено о 09:19 год у с-щі Томашпіль Вінницької області
Повний текст рішення складено 20 червня 2025 року,
Встановив:
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 жовтня 2022 року між нею та відповідачем укладено усний договір позики, згідно якого вона передала відповідачу грошові кошти в сумі 120 000,00 грн., за умови повернення їй зазначеної суми коштів до 01 грудня 2022 року.
На підтвердження отримання грошей відповідач власноруч написав розписку і отримав дану суму коштів. Однак свої зобов'язання відповідач у зазначені в борговій розписці строки не виконав. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою повернути гроші, однак відповідач грошей їй не повернув.
Тому вона просила стягнути з відповідача борг у розмірі 120 000,00 грн. і судові витрати.
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 жовтня 2021 року між її батьком ОСОБА_3 та відповідачем укладено усний договір позики, згідно якого він передав відповідачу грошові кошти в сумі 65 000,00 грн., за умови повернення йому зазначеної суми коштів до 15 серпня 2022 року.
На підтвердження отримання грошей відповідач власноруч написав її батькові розписку і отримав дану суму коштів. До закінчення терміну повернення коштів її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19 вересня 2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса Іськової Н. М. із заявою про прийняття спадщини за законом від її померлого батька ОСОБА_3 , про що була заведена спадкова справа № 223/2022 і видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 вересня 2022 року № 70056977, спадкова справа № 69693859.
Приватний нотаріус Іськова Н. М. видала їй листа, згідно якого вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі поданої заяви про прийняття спадщини за законом.
Вважає, що грошова сума за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2025 року об'єднано в одне провадження цивільну справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів (справа № 146/1593/24, провадження № 2/146/52/25) та цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів (справа № 146/182/23, провадження № 2/146/12/25), присвоївши об'єднаній справі єдиний унікальний номер справи № 146/182/23, провадження № 2/146/12/25.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 08 жовтня 2022 року в розмірі 120 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 01 жовтня 2021 року в розмірі 65 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2411,20 грн. судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції в порушенням статті 12 ЦПК України не сприяв в реалізації права на захист відповідачу, чим порушив його права захищати свої інтереси належним чином, оскільки він був позбавлений можливості приїхати в суд для відібрання у нього почерку та підпису, що перешкодило в проведенні експертизи.
Стверджує, що ним не писалися розписки і не підписувались, коштів він не отримував у борг, тому заявляв до суду клопотання про витребування документів, на яких можуть бути зразки його підпису і почерку з метою проведення експертизи. В задоволенні такого клопотання йому було відмовлено. Також було відмовлено у його клопотанні про зупинення провадження у справі, так як він проходить військову службу у зв'язку із мобілізацією, до якого він долучив підтверджуючі документи.
Через не зупинення провадження у справі, судом порушено вимоги пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, що перешкодило можливості провести почеркознавчу експертизу та реалізувати своє право на судовий захист своїх інтересів, у передбаченому ч. 1 ст. 4 ЦПК України порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вважаючи, що рішення відповідає критеріям, визначеним статтею 263 ЦПК України та враховуючи факт наявності оригіналу боргових розписок у позивача, що свідчить про те, що боргове зобов'язання щодо повернення боргу у загальній сумі 185 000,00 грн. відповідачем не виконане. Також просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач не підтвердив належними доказами ті обставини, що він перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, не надав наказ по особовому складу чи відповідну довідку про проходження військової служби станом на день подання заяви про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Воловодівський І. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважає законним і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Корнійчук С. А., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. При цьому, адвокат Корнійчук С. А. у надісланому до суду апеляційної інстанції 24 вересня 2025 року клопотанні про зупинення провадження у справі, просив провести судове засідання у його відсутність.
За правилами частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та його представника - адвоката Корнійчука С. А.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що згідно розписки від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав у борг у ОСОБА_3 65 000,00 грн. і зобов'язався повернути до 15 серпня 2022 року (том 2 а. с. 4, оригінал розписки - том 2 а. с. 75).
Згідно розписки від 08 жовтня 2022 року ОСОБА_1 позичив у борг у ОСОБА_2 кошти в сумі 120 000,00 грн. і зобов'язався повернути до 01 грудня 2022 року (том 1 а. с. 3, оригінал розписки - том 1 а. с. 90).
Отримані грошові кошти у борг в ОСОБА_3 та у ОСОБА_2 у зазначений в розписках термін ОСОБА_1 не повернув.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області 02 серпня 2022 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2 а. с. 5).
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 вересня 2022 року приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Іськовою Н. М. зареєстровано спадкову справі № 223/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (том 2 а. с. 6).
Приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Іськова Н. М. повідомила про те, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі поданої заяви про прийняття спадщини за законом, спадкова справа заведена 19 вересня 2022 року за № 223/2022 (том 2 а. с. 7).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави свого позову, знайшли своє підтвердження та відповідачем не спростовані, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім договором (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи за цим договором тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання грошових коштів позичальником у борг із зобов'язанням їх повернути та дату отримання коштів.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сторонами у справі 08 жовтня 2022 року укладено договір позики із терміном дії до 01 грудня 2022 року, а також 01 жовтня 2021 року укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір позики із терміном дії до 15 серпня 2022 року.
Написані відповідачем ОСОБА_1 розписки від 01 жовтня 2021 року та від 08 жовтня 2022 року за своєю правовою природою, за змістом яких він отримав від ОСОБА_3 кошти у розмірі 65 000,00 грн. та від ОСОБА_2 отримав 120 000,00 грн., які зобов'язався повернути кожному із них в повному обсязі в строк до 15 серпня 2022 року та до 01 грудня 2022 року, відповідно, також є підтвердженням укладення між сторонами договору позики, оскільки такі розписки дублюють та засвідчують боргове зобов'язання відповідача, містять дату та умови отримання грошових коштів позичальником у борг та зобов'язання повернути їх у визначений у розписках строк.
Боргові зобов'язання по розписках позичальник не виконав.
По борговій розписці від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 борг ОСОБА_3 не повернув.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2 а. с. 5). Його єдиним спадкоємцем за законом є дочка - позивач по справі ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла і по її заяві відкрита спадкова справа (том 2 а. с. 6, 7).
Згідно вимог статтей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином до спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 перейшли усі його права та обов'язки, що йому належали на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі перейшло право вимоги до позичальника - боржника ОСОБА_1 за борговою розпискою від 01 жовтня 2021 року, борг якого не погашений та право на його отримання внаслідок смерті позикодавця не припинилося.
З метою забезпечення стороні можливості бути почутим судом і надання можливості представити відповідні докази на підтвердження своєї позиції, в ході розгляду справи судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи стосовно тих розписок, якими позивач обґрунтувала свої позовні вимоги. Не зважаючи на призначення судової експертизи за клопотанням саме відповідача, останній не надав вільних та експериментальних зразків свого почерку і підпису, що стало підставою для повернення експертами ухвали суду про призначення по справі експертизи без виконання.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Таким чином, відповідач у заперечення фактів написання зазначених розписок та отримання від позивача і її батька ОСОБА_3 коштів в сумі 120 000,00 грн. і 65 000,00 грн., не довів своїх заперечень належними доказами, та призначена за його клопотанням судова почеркознавча експертиза щодо виконання підписів та рукописних текстів у боргових розписках, не проведена у зв'язку з ухиленням відповідача від виконання призначеної судом експертизи.
Відповідно до статей 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у такій самій кількості у строк та в порядку, що встановлені договором, в іншому випадку позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доводи відповідача про те, що ним не писалися розписки і не підписувалися та коштів він не отримував у борг, не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами.
Наявність у позивача боргових документів - розписок відповідача про отримання ним грошових коштів у позику, і відсутність у відповідача розписки позивача про отримання нею і її батьком в рахунок повернення боргу позичених грошових коштів, свідчить про невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по обох боргових розписках від 08 жовтня 2022 року і від 01 жовтня 2021 року про повернення отриманих у позику коштів в сумі 120 000,00 грн. та 65 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача в тому, що судом в порушення норм процесуального права не витребувані документи, на яких можуть бути зразки його підпису і його почерку з метою надання їх на проведення судової експертизи та у задоволенні такого клопотання відмовлено, спростовуються тим, що за правилами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при цьому суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Переглядаючи справу, в межах доводів апеляційної скарги відповідача, встановлено, що відповідачем при апеляційній скарзі не заявлялося клопотання про витребування доказів, про призначення експертизи у справі, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, що передбачено частиною 7 статті 81 ЦПК України. Таких випадків у даній справі не встановлено.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тому, що судом порушено певні вимоги статті 12 ЦПК України, оскільки згідно частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості роз'яснити права та обов'язки відповідачу і сприяти йому у реалізації його прав, оскільки відповідач у судове засідання не з'явився і не з'явився його повноважний представник - адвокат Корнійчук С. А., який представляє його інтереси згідно ордера серії АВ № 121421 від 22 липня 2025 року на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 16 грудня 2024 року. При тому, у поданому до суду 24 вересня 2025 року клопотанні адвокат Корнійчук С. А. просив судове засідання провести у його відсутність.
Також неспроможними є посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, виходячи з наступного.
Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для обов'язкового зупинення провадження у справі, який є вичерпним.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу (частина 2 статті 251 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з послідуючими змінами.
Відповідно до пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Отже, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22.
До поданого 09 січня 2025 року клопотання про зупинення провадження у справі додано: посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України (том 1 а. с. 68) та довідку № 1759/2/1405 від 18 грудня 2024 року, видану командиром військової частини НОМЕР_3 про те, що лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 69).
Наказу по особовому складу на підтвердження факту його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції до клопотання не додано.
Довідка командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), що видана 18 грудня 2024 року № 1759/2/1405 не містить конкретної інформації про те, що лейтенант ОСОБА_1 залучається до виконання бойових (спеціальних) завдань в складі свого підрозділу в районах ведення бойових дій, у тому числі і станом на час розгляду у суді цивільної справи та подання до суду даного клопотання.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що надані відповідачем довідка військової частини від 18 грудня 2024 року та посвідчення офіцера є недостатніми для зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Також слід зазначити, що обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
При цьому враховується те, що представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Корнійчук С. А. особисто приймав участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, подав відзив на позовну заяву, що свідчить про те, що сторона відповідача мала можливість скористатися усіма процесуальними правами.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, також є безпідставними, оскільки висновки зроблені судом першої інстанції у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, згідно яких на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України). З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц; у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18); у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 295/7309/21 (провадження № 61-10115св22); у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2023 року у справі № 127/35718/21 (провадження № 61-8335св23)); у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18).
Тому наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши вимоги статей 89, 263, 265 ЦПК України всебічно, повно, об'єктивно і безпосередньо дослідив належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв'язок в сукупності й надав їм вірну юридичну оцінку, відобразивши результати такої оцінки у своєму рішенні, та дійшов правильного і обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки відповідач ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів у підтвердження своїх заперечень про те, що він не писав таких розписок, їх не підписував і коштів у борг не отримував.
Тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіІ. В. Міхасішин
І. М. Стадник
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року