Справа № 147/17/25
Провадження № 22-ц/801/1725/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.
Доповідач:Сало Т. Б.
23 вересня 2025 рокуСправа № 147/17/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Панасюка О.С., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 21 травня 2025 року, ухвалене суддею Борейко О.Г. в селищі Тростянець, повне рішення складено 29 травня 2025 року, в цивільній справі за позовом виконувача обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі водного фонду та повернення об'єкта оренди до територіальної громади,
встановив:
У січні 2025 року виконувач обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
- розірвати договір оренди землі, а саме договір оренди земельної ділянки від 15 липня 2022 року №9/22, укладений між Ободівською сільською радою та ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Ободівській сільській раді у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423 площею 3,0000 га за межами с.Нова Ободівка, шляхом підписання акту приймання-передачі з Ободівською сільською радою.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення 38 позачергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 14 липня 2022 року №2280-38/2022 між Ободівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 15 липня 2022 року № 9/22 терміном на 15 (п'ятнадцять) років. Вказана земельна ділянка розташована на території Ободівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Нова Ободівка). Згідно з договором в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423, загальною площею 3,0000 га, код цільового призначення 10.06, для сінокосіння, категорія земель - землі водного фонду. У договорі зазначається, що на земельній ділянці не знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без розташування на ній будівель та споруд.
Пунктом 17 договору передбачено, що орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель водного фонду у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Окрім того, відповідно до п. 28 зазначеного договору орендодавець вправі вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно договору оренди. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 Договору). Відповідно до п.39 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається з ініціативи орендодавця у випадку несплати (несвоєчасної сплати) розміру орендної плати (протягом шести місяців і більше), використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та в інших випадках порушень договірних зобов'язань орендарем. Згідно із п. 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього договору. Відповідно до п. 43 договору цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вказана вище земельна ділянка перебуває в комунальній власності Ободівської сільської ради. Державну реєстрацію права оренди у ОСОБА_1 на цю земельну ділянку не здійснено. Підписавши договір ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, тобто для сінокосіння. Разом з тим, орендар взяті зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до порушень та погіршення властивостей земельної ділянки водного фонду.
Зібрані матеріали свідчать про те, що на орендованій відповідачем земельній ділянці водного фонду, яка надавались для сінокосіння, фактично проводяться будівельні роботи, тобто ОСОБА_1 ведеться господарська діяльність, яка порушує вимоги ч. 1 ст. 96 ЗК України, а також п. п. 15, 16, 17, 30 укладеного договору оренди. Діяльність відповідача щодо будівництва на земельній ділянці каналу, яка за цільовим призначенням відноситься до земель для сінокосіння, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Наведене вище є підставою для розірвання договору оренди землі № 9/22 від 15 липня 2022 року. Водночас відповідно до вимог п. 21 договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Нецільове використання орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки порушує права та інтереси держави, а саме порушує вимоги раціонального землекористування, істотно погіршує якість землі та призводить до знищення водних об'єктів, приведення земельних ділянок водного фонду у непридатний для використання за призначенням стан, стримує економічний розвиток громади у зв'язку з недоотриманням грошових коштів за оренду землі. Вказані порушення інтересів держави свідчать про наявність «порушень інтересів держави» у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав представництва.
У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання недопустимості використання земельних ділянок водного фонду не за цільовим призначенням. Використання земельних ділянок водного фонду із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Також неправомірними діями відповідача порушено право власника - українського народу на розпорядження земельними ділянками саме для сінокосіння. Крім того, перебування земельних ділянок водного фонду у користуванні відповідача на підставі договору оренди унеможливлює передачу їх у користування добросовісного користувача та отримання додаткового доходу відповідним бюджетом. Усі вищевказані обставини щодо порушень інтересів держави, невжиття жодних заходів, спрямованих на припинення дії чи розірвання договорів оренди земельних ділянок водного фонду та їх повернення з боку органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим унеможливлюється передача їх у користування належному користувачу та отримання додаткового доходу відповідним бюджетом, у тому числі за рахунок орендної плати - є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 21 травня 2025 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі, а саме: договір оренди земельної ділянки від 15.07.2022 № 9/22, укладений між Ободівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ОСОБА_1 ..
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Ободівській сільській раді Гайсинського району Вінницької області у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423 площею 3,0000 га за межами с. Нова Ободівка Гайсинського району Вінницької області, шляхом підписання акту приймання-передачі з Ободівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп..
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У скарзі зазначає, що за результатами обстеження земельної ділянки тимчасовою робочою комісією з розгляду земельних питань Ободівської сільської ради комісія прийшла до висновку про наявність можливого факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням і не прийняла жодного рішення. Ободівська сільська рада не зверталася до нього з приводу надання пояснень щодо вказаного факту, жодних листів з вимогою про розірвання договору або відмови від договору оренди земельної ділянки з підстав використання земельної ділянки не за цільовим призначенням до нього не надходило. Обстеження земельної ділянки 17 жовтня 2024 року проведено без попередження орендаря, припису за результатами обстеження складено не було. Він виконує всі істотні умови договору оренди, в тому числі щодо сплати орендних платежів. Саме Ободівська сільська рада вправі вирішувати питання щодо надання в оренду землі та припинення оренди земельних ділянок. Досудове розслідування за фактом незаконного заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду триває, жодній особі не повідомлено про підозру. Прокурором не доведено ефективності обраного ним способу захисту порушеного права Ободівської сільської ради шляхом розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві керівник Гайсинської окружної прокуратури зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Ободівська сільська рада просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази дійшов висновку про наявність у цій справі правових підстав для представництва прокурором інтересів держави. Суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права на земельну ділянку, яку відповідач використовує не за цільовим призначенням, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Ободівської сільської ради.
Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2022 року, на підставі рішення 38 позачергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 14 липня 2022 року №2278-38/2022, між Ободівською сільською радою (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №9/22, терміном на 15 (п'ятнадцять) років. Вказана земельна ділянка розташована на території Ободівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Нова Ободівка). В оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423, загальною площею 3,0000 га, код цільового призначення 10.06, для сінокосіння, категорія земель - землі водного фонду.
Відповідно до п. 3 та 4 договору, на земельній ділянці не знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без розташування на ній будинків, будівель та споруд.
Зі змісту п. 6 договору слідує, що недоліки, які можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, відсутні.
Пунктом 17 договору визначено умови збереження стану об'єкта оренди, а саме що орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель водного фонду у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Відповідно до п. 28 зазначеного договору, орендодавець вправі вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 договору).
Згідно з п. 39 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається з ініціативи орендодавця у випадку несплати (несвоєчасної сплати) розміру орендної плати (протягом шести місяців і більше), використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та в інших випадках порушень договірних зобов'язань Орендарем.
У п. 41 договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього договору.
Відповідно до п. 43 договору, цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації (а.с. 31-33, 35-37).
Згідно з актом приймання-передачі від 15 липня 2022 року, Ободівська сільська рада передала, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423, загальною площею 3,0000 га для сінокосіння. Актом передачі установлено, що земельна ділянка не має недоліків та інших особливостей, що можуть перешкодити її ефективному використанню орендарем або іншим способом вплинути на орендні відносини (а.с. 33, на звороті).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423, загальною площею 3,0000 га перебуває в комунальній власності Ободівської сільської ради (т. 1, а.с. 34).
28 січня 2025 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницької області Смішним О.І. проведено державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2787418405241, номер запису про інше речове право 58242144) (а.с.186 т.1).
Згідно з листом ДП «Вінницький науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою» від №722 30 липня 2024 року, на місцевості здійснено відновлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423. Також проведено зйомку тих частин земельної ділянки, на яких виявлено ознаки порушень ґрунтового покриву. Виявлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423 викопаний канал (рів) та вчинено насип ґрунту. Після проведення камеральних робіт визначено, що площа каналу становить 0,2029 га, площа насипу, утвореного за рахунок порушених земель при викопуванні каналу, - 0,4401 га (а.с. 71-72 т.1).
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області №3970/8/24 від 06 вересня 2024 року, вбачаються ознаки порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423 (а.с.70 т.1).
Тимчасовою комісією, створеною за розпорядженням сільського голови №152 від 16 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423. Згідно з актом тимчасової робочої комісії з розгляду земельних питань Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 17 жовтня 2024 року, у ході візуального огляду земельної ділянки з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423, площею 3,0000 га, за межами с. Нова Ободівка виявлено ознаки проведення будівельних робіт, а саме будівництво каналу водовідведення механізованим способом. Беручи до уваги те, що на вказаній земельній ділянці є ознаки проведених будівельних та землерийних робіт, члени комісії дійшли висновку про наявність можливого факту використання земельної ділянки з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423 площею 3,0000 га за межами с. Нова Ободівка не за її цільовим призначенням - 10.06 для сінокосіння (а.с.42-43 т.1).
У межах досудового розслідування кримінального провадження №42022020000000408 від 20 жовтня 2022 року, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України - незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду за межами с. Нова Ободівка Гайсинського району Вінницької області, на підставі ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 травня 2024 року (справа №147/1191/22), 09 травня 2024 року за участю спеціалістів Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та ДП «Вінницький науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою» проведено огляд місця події, а саме: огляд земельної ділянки з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423 площею 3,000 га, яка розташована на території Ободівської територіальної громади за межами с. Нова Ободівка Гайсинського району Вінницької області біля водного об'єкта - ставка. Власником земельної ділянки є Ободівська сільська рада. Під час огляду місця події встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423, площею 3,0000 га, виявлено обвідний канал, наповнений водою, який створено штучно. Грунт даного каналу знаходиться насипом вздовж каналу, тобто відбулась зняття та переміщення поверхневого шару ґрунту (а.с. 64-66, 67-69 т.1).
Відповідно до листа Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 21 жовтня 2024 року №04-06/1577, при проведенні обстеження земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_1 відповідно до договору оренди від 15 липня 2022 року №9/22, укладеного з Ободівською сільською радою, виявлено ознаки будівельних робіт, а саме здійснюється будівництво водовідвідного каналу та двох котлованів. Враховуючи те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0524183900:01:001:0423 є ознаки проведення будівельних та землерийних робіт, члени комісії прийшли до висновку про наявність можливого факту використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням (а.с.41 т.1).
Оскільки ОСОБА_1 використовує надану йому в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням, що порушує права та інтереси держави, а Ободівська сільська рада, як уповноважений на розпорядження об'єктом оренди орган, не вжила заходів щодо захисту інтересів держави, виконувач обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах Ободівської сільської ради про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частою першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі №753/8671/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Встановлено, що 15 липня 2022 року між Ободівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки №9/22.
Беззаперечним з боку сторін є той факт, що на момент звернення прокурора до суду в інтересах Ободівської сільської ради із позовом, відсутня державна реєстрація права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Очевидним є той факт, що до передання земельної ділянки (як і будь-якого іншого предмету за договором найму) орендар не може здійснювати свої права по користуванню об'єктом оренди (стаття 125 ЗК України), відтак сумнівним видається виникнення у нього й обов'язків за договором до такого моменту, однак на практиці, як і у цій справі, мають місце непоодинокі випадки, коли орендар фактично використовує земельну ділянку до набрання договором оренди чинності, попри відсутність у договорі узгодженості сторін з цього приводу.
Згідно з положеннями статті 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, що передбачено і частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
При цьому стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) імперативно встановлює, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).
Отже саме з реєстрацією права оренди закон пов'язує виникнення прав і обов'язків сторін за договором оренди землі саме як орендаря (особи, яка використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням на власний розсуд з метою отримання прибутку) та орендодавця (власника земельної ділянки, який передав її в користування орендареві, на отримання ренти (орендної плати - плати за користування земельною ділянкою, як частини прибутку, який вона приносить орендареві)) (економічні права сторін договору оренди землі).
До такого ж правового висновку прийшов і Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року, справа № 6-643цс16, у якій, зокрема зазначив, що «учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановлену форму. Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації» (напевно Верховний Суд України у даному випадку мав на увазі все ж державну реєстрацію права оренди, а не договору).
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, яким із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» - статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі №902/1207/22, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 01 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов'язки в зобов'язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі»).
Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав і обов'язків у зобов'язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення у орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов'язального характеру зобов'язально-правовими способами. Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов'язати орендодавця виконати обов'язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату.
У цій постанові вказується, що наведене вище узгоджується також із подальшими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, про те, що з 01.01.2013 державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов'язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.
Розірвання договору на вимогу однієї із сторін є формою цивільно-правової відповідальності за порушення його умов другою стороною (частина друга статті 651 ЦК України).
Правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання (частина друга статті 653 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Як зазначалося вище, до часу державної реєстрації права оренди у орендаря речове право користування земельною ділянкою не виникає, відповідно й порушити його шляхом нецільового використання земельної ділянки, неможливо.
Про це ж свідчить і зміст статті 141 ЗК України, яка передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема через використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт «ґ» частини першої цієї статті).
Не можна ні порушити, ні, як наслідок такого порушення, припинити право, яке не виникло.
Орендодавцем є власник земельної ділянки, у даному випадку - Ободівська сільська рада (частина друга статті 4 Закону).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
За змістом частини першої статті 391 ЦК України, частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У цій справі, як на підставу позову, прокурор посилався на використання земельної ділянки відповідачем не за її цільовим призначенням до того, як право оренди за укладеним 15 липня 2022 року договором оренди було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже способом захисту права територіальної громади на цю земельну ділянку від порушень (будь-якого її використання, не залежно від того чи було дотримано цільове призначення ділянки) до моменту реєстрації відповідачем права оренди є саме негаторний позов (про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою) власника (територіальної громади) до «не власника», незалежно від того, що з таким «не власником» територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування вже уклала договір оренди цієї земельної ділянки.
Більше того, відповідно до статті 13 Конституції України земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а кожен громадянин має право користуватися землею права власності народу відповідно до закону.
У статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується, а набувається і реалізується це право громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Окрім прав, передбачених статтею 90 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані, серед іншого забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
Отже до моменту реєстрації права оренди земельної ділянки забезпечення її використання за цільовим призначенням було обов'язком саме територіальної громади в особі Ободівської сільської ради, яка у разі виявлення її використання іншими особами, в тому числі відповідачем, не за цільовим призначенням зобов'язана була невідкладно вживати заходів, в тому числі шляхом звернення до уповноважених органів про притягнення його до відповідальності за статтею 53-1 КУпАП чи за статтею 197-1 КК України.
Щодо подальшої, після звернення до суду з цим позовом прокурора, реєстрації відповідачем права оренди земельної ділянки, то апеляційний суд звертає увагу, що така реєстрація не впливає на підставу позову - фактичні обставини, яким позивач обґрунтовував позовні вимоги, визначення яких, виходячи зі змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 13 ЦПК України) та пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, належить виключно позивачу і може бути змінено лише ним шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, а якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження - не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина третя статті 49 ЦПК України).
Правовідносини сторін виникають у момент, коли особа, яка звертається за судовим захистом, вважає, що відповідні дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення її права, або вказують на його оспорювання чи невизнання.
Неправильний спосіб захисту є таким, що не відповідає суті порушеного права чи інтересу, а тому не може забезпечити його поновлення.
Неналежність та неефективність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, у зв'язку з чим не має правового значення дослідження та надання оцінки іншим доводам апеляційної скарги щодо необґрунтованості вимог позову.
У п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України зазначено, що підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Враховуючи положення ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, з Гайсинської окружної прокуратури на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9 084 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384-389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 21 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову виконувача обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі водного фонду та повернення об'єкта оренди до територіальної громади - відмовити.
Стягнути з Гайсинської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
О.С. Панасюк