Справа №751/3899/25
Провадження №2/751/1316/25
25 вересня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,
секретаря судового засідання Островської А.С.,
учасники справи:
позивач ТОВ «Споживчий центр»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 17.07.2024-100000107 від 17 липня 2024 року у розмірі 10 163 гривні 28 копійок та судових витрат.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 17 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 17.07.2024-100000107, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 гривень, строком на 105 днів, дата повернення кредиту 29 жовтня 2024 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. Період користування Кредитом - кожні наступні 21 днів з дня надання кредиту (надалі - «черговий період»). Фіксована незмінна процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1,5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів, фіксована незмінна процентна ставка «Економ» у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту - 1,5%. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту, - 350 гривень. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 350 гривень. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, а отже акцептовано умови Договору.
ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належно не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви до суду, утворилась заборгованість у розмірі 10 163 гривні
28 копійок.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалами суду від 03 червня 2025 року та 03 липня 2025 року розгляд справи відкладався за клопотаннями відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позовній заяві просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти винесення судом заочного рішення не заперечує (а.с. 4).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, надала через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції від 11 квітня 2025 року на підтвердження сплати позивачу грошових коштів у сумі 2 000 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17 липня 2024 року ОСОБА_1 підписала пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та подала заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 17 липня 2024 року за посиланням htpp://sgroshi/com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
17 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (кредитної лінії) (оферта) № 17.07.2024-100000107, згідно з яким позичальник отримала кредит у розмірі 5 000 гривень, строком на 105 днів.
Згідно з п. 3.1 Договору Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісії.
Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-7196.
Згідно з п. 9 заявки Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,5% = (7875/5000)/105 x 100%.
Відповідно до пунктів 11, 12 заявки Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (далі - «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність плата за надання Кредиту) - 350 гривень. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (далі - «Комісія за обслуговування», «Комісія») - 350 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.
Заявка кредитного договору № 17.07.2024-100000107 (кредитної лінії), Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, Інформаційне повідомлення підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е165
(а.с. 8-14).
Позичальником ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України (а.с. 15).
Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28 квітня 2025 року відповідно до укладеного договору на переказ коштів 01 квітня 2024 року здійснено виплату на суму 5 000 гривень на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 455008840, призначення платежу - видача за договором кредиту № 17.07.2024-100000107 (а.с. 16).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 17.07.2024-100000107 від 17 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 10 163 гривні 28 копійок, з яких: основний борг - 4 705 гривень, проценти - 3 458 гривень
28 копійок, комісія - 350 гривень, неустойка - 1 650 гривень (а.с. 17).
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення кредитного договору.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 3498-ХІ (далі - Закон № 3498-ХІ), відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зазначений Закон № 3498-ХІ набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ХІ, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону
№ 3498-ІХ встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи те, що кредитний договір було укладено 17 липня
2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5%, яка застосовується позивачем з
17 липня 2024 року по 29 жовтня 2024 року, є нікчемною в силу положень
ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, для нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами, слід застосувати максимальну денну процентну ставку в розмірі 1%.
Як вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості, наданої позивачем, у ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» утворилася заборгованість за кредитним договором № 17.07.2024-100000107 від
17 липня 2024 року, що складає 10 163 гривні 28 копійок, з яких: основний борг - 4 705 гривень, проценти - 3 458 гривень 28 копійок, комісія - 350 гривень, неустойка - 1 650 гривень (а.с.17). Разом з тим, вказана довідка-розрахунок не містить даних ні про витрати кредитних коштів, ні про їх погашення, ні про дати та суми нарахованих відсотків та за своїм змістом розрахунком не являється.
Відповідачем розрахунок не спростований, доказів на погашення заборгованості у повному обсязі не надано. Відповідно до наданої відповідачем копії платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 11 квітня 2025 року ОСОБА_1 на рахунок отримувача переказано власні кошти у сумі 2 000 гривень, однак судом вказаний доказ не приймається до уваги, оскільки платіжний документ не містить інформації про те, що зазначений рахунок отримувача належить саме ТОВ «Споживчий центр».
Враховуючи, що проценти по кредиту нараховані позивачем за період з 17 липня 2024 року по 29 жовтня 2024 року, у межах строку дії договору, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 350 гривень, суд зазначає наступне.
Умовами кредитного договору передбачено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 350 гривень, нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів, а також передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 350 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року в справі № 331/2974/23.
Щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.
Пунктом 17 заявки кредитного договору № 17.07.2024-100000107 (кредитної лінії) визначено, що неустойка в розмірі 50 гривень нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого
2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано неустойку за невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором у сумі
1 650 гривень у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання щодо повернення кредиту, а тому на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України, заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2024 року
№ 17.07.2024-100000107, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр», становить 8 513 гривень 28 копійок, з яких: 4 705 гривень - основний борг; 3 458 гривень 28 копійок - проценти за користування кредитом; 350 гривень - комісія.
V. Розподіл судових витрат.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати
(а.с. 20), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2 029 гривень 13 копійок (8513,28 х 2422,40/10163,28).
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2024 року № 17.07.2024-100000107 у розмірі 8 513 гривень 28 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі
2 029 гривень 13 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя Р.М. Топіха