Справа №487/5322/25
Провадження №1-кс/487/4334/25
24.09.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання старшого слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025152030001051 від 28.07.2025 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України ,
22.09.2025 старший слідчий СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 , звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 28.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030001051 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, із встановленням суми застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 242 240 грн.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152030001051 за ч. 2 ст. 194 КК України .
29.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 30.07.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.09.2025 з визначенням суми застави у розмірі 242 240 грн.
У клопотанні слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та на те, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, не зменшилися та продовжують існувати.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 спливає 26.09.2025, проте, завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні до вказаної дати неможливо.
Постановою керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 від 22.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025152030001051 продовжено до 29.10.2025.
Враховуючи викладене слідчий просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні просив продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, з підстав викладених у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотаня слідчого, обравши йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт. Посилався на те, що сторона обвинувачення не довела подальше існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Крім того просив врахувати обставини кримінального провадження. Враховуючи що прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не може запобігти зазначеним ризикам, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Із матеріалів клопотання встановлено, що , що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030001051 за ч. 2 ст. 194 КК України .
Відповідно до клопотання, 28.07.2025 приблизно о 19.00 годині, більш точного часу під час проведеного досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 прийшов до території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забрати свою дружину ОСОБА_10 , яка на той час перебувала у вказаному домоволодінні.
В подальшому на території вказаного домоволодіння між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 виникла конфліктна ситуація, в наслідок якої у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний намір направлений на умисне знищення майна належного ОСОБА_9 , шляхом підпалу.
В подальшому приблизно о 19:05 годин, більш точного часу під час проведеного досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, направлений на умисне знищення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, розраховуючи на те, що за ним ніхто не спостерігає і здійсненню його наміру ніхто не перешкодить, підійшов до автомобіля марки «FIAT» моделі «DUCATO» з д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_11 , однак фактичним володільцем якого являється ОСОБА_9 , та який знаходився біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді знищення чужого майна та заподіяння майнової шкоди, бажаючи настання вказаних суспільно-небезпечних наслідків, здійснив підпал вказаного транспортного засобу, шляхом внесення джерела запалювання у вигляді відкритого полум'я у відчинене пасажирське вікно кабіни вказаного авто, в результаті якого транспортний засіб марки «FIAT» моделі «DUCATO» з д.н.з. НОМЕР_1 було пошкоджено дією відкритого полум'я.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.
29.07.2025 в порядку п.2 ч.1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 .
29.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Рапортом ЧЧ №18173 від 28.09.2025; Протоколом прийняття заяви про скоєння кримінального правопорушення від ОСОБА_9 від 28.07.2025; Протоколом огляду місця події за адресою: м. Миколаїв, Велика Корениха, вул. Млинна, 10, від 28.07.2025, де описано пошкоджений відкритим вогнем автомобіль FIAT DUCATO д.н.з. НОМЕР_1 ; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_15 .
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.07.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Постановою керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 від 22.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025152030001051 продовжено до 29.10.2025.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в його обґрунтування слідчий зазначив про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, та те, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися та продовжують існувати та їм не можливо запобігти шляхом застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку що запобігти їм в змозі цей вид запобіжного заходу.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Крім того, при вирішенні питання щодо заявленого слідчим клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року №3-68/2018).
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Корнійчук проти України" від 30 січня 2018 року наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри (§ 57).
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
У рішенні від 10.03.2009 року у справі «Биков проти Росії», заява № 4378/02, п. 64, Суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила б наявність причин, які б виправдовували її звільнення з-під варти (див. постанову Європейського Суду з прав людини від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96, § 85).
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні, не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для подальшого тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Так, слідчий суддя зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того дружина підозрюваного ОСОБА_10 надала згоду на проживання чоловіка з нею та дітьми за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, з урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, вищезазначені ризики, є невагомими та запобігти їх настанню можливо шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде запорукою належної процесуальної поведінки підозрюваного на період проведення досудового розслідування, та є достатнім для досягнення мети запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя враховує, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді, до цього часу за підозрюваного не внесений, що вказує на те, що такий розмір застави є непомірним для підозрюваного.
Таким чином, з огляду на досліджені в суді докази, беручи до уваги стадію кримінального провадження, дані про особу підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків, слідчий суддя приходить до висновку що слідчим у клопотанні, та прокурором у судовому засіданні не наведено обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, та подальше перебування під вартою, буде становити невиправдане та непропорційне втручання в право цієї особи на свободу та особисту недоторканість, яке в контексті цієї справи не є необхідним в демократичному суспільстві, та призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки інтереси правосуддя не потребують подальшого тримання під вартою підозрюваного.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції доведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Так, прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове слідство до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи, що прокурором не доведено недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити, та змінити підозрюваному запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в межах строку досудового слідства, та зможе запобігти ризикам, враховуючи дані про його особу, характер та специфіку інкримінованого діяння, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Керуючись ст. ст. 183, 177, 197, 199, 376 КПК України,-
У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Змінити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що був обраний згідно ухвали слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 30.07.2025 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово (за виключенням часу дії сигналу повітряної тривоги) залишати житло без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді , яке розташоване за адресою : АДРЕСА_2 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 29.10.2025 наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися з з постійного місця проживання або перебування без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у вказаному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт встановлюється до 29.10.2025 (включно).
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 КПК України негайно доставити ОСОБА_4 до місця проживання і звільнити з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 25.09.2025 о 14.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1