Справа №: 148/1077/25
Провадження № 2/148/611/25
15 вересня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О
за участі секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 10.08.2022 АТ «Альфа-Банк» акцептував оферту відповідачки на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500700728, відповідно до якої позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 103147,91 грн. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачці кредит в сумі 103147,91 грн з метою повернення заборгованості за кредитним договором № 501364929 від 27.09.2021 на умовах зворотності, платності, а саме переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , сума кредиту 103147,91 грн, процентна ставка 24,00 відсотків річних, строк кредиту 90 місяців, погашення кредиту повинно було відбуватись відповідно до графіку погашення заборгованості (Додаток № 1). АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про що, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Однак у порушення умов договору відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконувала (не сплачувала щомісячні мінімальні платежі), в результаті чого станом на 01.05.2025 виникла заборгованість у розмірі 163670,22 грн, просить стягнути вказану суму в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 500700728 від 10.08.2022 та відшкодувати понесені витрати при зверненні до суду в розмірі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13448,11 грн.
Представник позивача АТ «СЕНС БАНК», за довіреністю Лойфер А.Е. (а.с.7), наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просить розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача (а.с.50).
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку (а.с.48, 74, 134), причини неявки не повідомила.
02.06.2025 від представниці відповідачки адвоката Шелудько О.О. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив у якому представниця позивачки заперечує усю суму заборгованості посилаючись на те, що строк дії договору ще не сплив, а тому позивач має право на одержання частини суми боргу у розмірі 16930,74 грн та 58900,42 грн заборгованості по процентам станом на день звернення до суду з урахуванням сплати відповідачкою 1621,89 грн у погашення заборгованості, тобто загальною сумою 75831,16 грн, враховуючи те, що позивачем не доведено звернення до відповідачки з вимогою по погашення заборгованості, яка б підтвердила право позивача на дострокове повернення усієї суми тіла кредиту. Зауважує, що у договорі єдиною підставою дострокового повернення кредиту зазначено лише добровільне дострокове погашення заборгованості. Також заперечує укладення кредитного договору, посилаючись на те, що на договорі відсутній електронний підпис відповідачки, що у свою чергу виключає наявність волевиявлення відповідачки на укладення даного договору. Просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача 14000,00 грн витрат понесених відповідачкою на професійну правничу допомогу. Докази на підтвердження судових витрат зобов'язується надати до закінчення судових дебатів. Додатково надала докази укладення шлюбу відповідачкою з ОСОБА_2 від 19.04.2022, а саме свідоцтво про шлюб.
30.06.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача посилається на недобросовісність відповідачки, що полягає у тому, що остання сама звернулась до банку задля отримання коштів та отримавши кредит, частково здійснила погашення заборгованості за кредитним договором, тобто підтвердила укладення кредитного договору. Вказує, що договір містить реквізити відповідачки, прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, реквізити паспорта та адресу проживання та підчас укладення кредитного договору відповідачку було ідентифіковано та на зазначений відповідачкою номер телефону відправлено ідентифікатор для підписання кредитного договору. Зазначає, що вказаний розмір судових витрат на правничу допомогу необґрунтований та неаргументований, не розумний, непропорційний та не співмірний виконаній роботі адвоката, доказів понесення зазначених витрат не надано. Додатково додав докази отримання відповідачкою вимоги про усунення порушень. Просить задовольнити позовні вимогу в повному обсязі.
11.07.2025 від представниці відповідачки через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення із змісту яких вбачається, що відповідачем не доведено настання обставин, за яких у позичальника припинилося право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, зокрема у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору, за яких таке право існувало, а у кредитора з цих підстав виникло право вимагати повернення несплаченої суми кредиту в повному обсязі. Повторно звертає увагу на те, що договір відповідачкою не підписаний.
Також 04.08.2025 від представниці відповідачки через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення в яких остання посилається на те, що оскільки відповідачка є дружиною військовослужбовця, про що надає копію посвідчення УБД, а тому остання звільняється від сплати процентів на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просить поновити строк на подання доказів.
07.08.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення в яких останній посилаючись на те, що у разі виникнення підстав для застосування пільг у тому числі для військовослужбовців та їх сімей, існує певний порядок, а саме особи, які мають право на пільгу письмово звертаються до банку та надають підтверджуючі документи, а саме: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною (Довідка за формою 5), свідоцтво про шлюб. Водночас відповідачка письмово банк не повідомляла та надана на підтвердження проходження військової служби копія посвідчення УБД, не є достатнім доказом на отримання відповідної пільги, що полягає в не нарахуванні процентів за кредитним договором.
15.09.2025 від представниці відповідачки через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 641 ЦК України. Згідно цієї статті пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Положеннями оферти та акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500700728, у змісті якого зазначено, що Додаток № 1 до цієї угоди, є невід'ємною частиною угоди. Всі відносини між позичальником та банком, що неврегульовані цією Угодою, регулюються Договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, права та обов'язків сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в угоді. Його діюча редакція розміщена за адресою www.alfabank.ua. Угода є невід'ємною частиною договору. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання Кредиту відповідно до умов договору (а.с16-18).
Із копії довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_3 отримала на зазначений нею номер мобільного телефону текстове повідомлення про умови кредитування, обрані нею та одноразовий ідентифікатор, яким необхідно було підписати оферту задля укладення угоди та отримання нею кредитних коштів (а.с.21 зворот).
Копії додатку № 1 до Угоди про надання кредиту № 500700728 від 10.08.2022, що є невід'ємною частиною кредитного договору встановлено, що даний додаток підписаний відповідачкою (а.с.19-20).
Із копії меморіального ордеру № 1254528568 від 10.08.2022 (а.с.22) встановлено, що АТ «СЕНС БАНК» перерахувало на рахунок ОСОБА_3 кошти в розмірі 103147,91 грн за кредитним договором № 500700728 від 10.08.2022.
Із виписки по особовому рахунку (а.с.22 зворот-34) вбачається, що 10.08.2022 на рахунок ОСОБА_3 відкритий в АТ «СЕНС БАНК» 10.08.2022 було перераховано кошти за кредитним договором № 500700728 у розмірі 103147,91 грн. 10.08.2022 за клопотанням ОСОБА_3 банком було додатково перераховано кошти в розмірі 1621,89 грн, що збільшило тіло кредиту до 104769,80 грн, та які 12.09.2022 з ОСОБА_3 було списано в рахунок погашення процентів за кредитним договором № 500700728 від 10.08.2025 у розмірі 1621,89 грн.
12 серпня 2022 року АТ «АЛЬФА-БАНК» змінив найменування з АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «Сенс Банк» та дана інформація знаходиться у загальному доступі, а тому розцінюється судом, як загальновідомий факт та не потребує додаткового обґрунтування.
Враховуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності вбачається, що 10.08.2022 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» правонаступником якого є позивач та відповідачкою укладено кредитний договір шляхом акцептування банком оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500700728.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд не погоджується з позицією сторони відповідачки щодо не укладення кредитного договору, з підстав того, що він не підписаний відповідачкою, оскільки позивачем належним чином доведено про зарахування на рахунок відповідачки передбаченої договором суми позики, водночас відповідачка не відмовилась від зарахованих на її рахунок коштів, що передбачено ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» та 12.09.2022 сплатила на рахунок позивача проценти у розмірі 1621,89 грн, що підтвердило її згоду та добровільне волевиявлення на користування кредитними коштами, що в свою чергу підтверджує укладення кредитного договору між позивачем та відповідачкою. Також суд зауважує, що стороною відповідачки доказів звернення до правоохоронних органів на підтвердження факту шахрайських дій позивача або інших осіб не надано.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За умовами укладеного між сторонами договору відповідачка з метою повернення заборгованості за кредитним договором № 501364929 від 27.09.2021 у розмірі 103147,91 грн отримала кредит на вказану суму на строк 90 місяців зі сплатою 24,00 % річних за користування кредитними коштами з кінцевою датою повернення кредиту 10 лютого 2030 року.
За наданим позивачем розрахунком (а.с.34 зворот) заборгованість відповідачки за кредитним договором № 500700728 станом на 14.02.2025 становить 163670,72 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 103147,91 грн, заборгованості за процентами в сумі 60522,31 грн.
Відповідачка належним чином свої зобов'язання за договором № 500700728 не виконувала, про що свідчать виписка по особовому рахунку та розрахунок заборгованості.
Суд не приймає до уваги розрахунок представниці позивачки щодо зменшення розміру заборгованості за процентами на сплачену відповідачкою суму в розмірі 1621,89 грн, оскільки позивачем дана сума сплати вже була врахована, що вбачається із розрахунку заборгованості, а саме в першій стрічці, графи відсотки за користування кредитом: до сплати вказано - 2062,96 грн, погашено - 1621,89 грн, заборгованість складає 441,07 грн. Тобто позивачем належним чином доведено розмір заборгованості відповідачки за процентами станом на 14.02.2025 в сумі 60522,31 грн. Оскільки відповідачка користувалась позичковими коштами 2 роки та 189 днів при цьому нічого не сплачуючи в погашення заборгованості за тілом кредиту, тому за кожний рік користування кредитними коштами відповідачка мала сплатити проценти в розмірі 24755,49 грн, що за два роки складає 49511,00 грн, а за 189 днів ще 12866,67 грн. (24,00% річних/365 днів в році дорівнює 0,066% за кожний день користування кредитними коштами (103147,91х0,066/100х189) що дорівнює 12866,67 грн, тобто загальною сумою 62377,68 (24755,49х2+12866,67) грн.
Із вимоги про усунення порушень (а.с.35) вбачається, що 25.02.2025 на адресу проживання відповідачки позивачем було направлено вимогу про усунення порушень за кредитним договором № 500700728 від 10.08.2025 щодо добровільного погашення заборгованості або повного виконання договору, яку останньою виконано не було.
Також, суд не погоджується з позицію сторони відповідачки щодо неотримання відповідачкою зазначеної вище вимоги, у зв'язку з чим для позивача не настав строк стягнення усього тілу кредиту за зобов'язанням, оскільки відповідачка дану вимогу отримала, що підтверджується наданими позивачем доказами відправлення такої вимоги, а саме: копією вимоги про усунення порушень (а.с.35); копією опису вкладення на якому міститься відтиск штампу АТ «УКРПОШТА» від 25.02.2025 (а.с.35 зворот); копією списку № 1 згрупованих поштових відправлень АТ «УКРПОШТА», де зазначено відправник ТОВ «ДИРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» на замовлення ТОВ «Дата Солюшенз» по проекту АТ «СЕНС БАНК. Відправка вимог» та за номером 121 зазначено отримувача Безпятчук М.В. та номер поштового відправлення 0505259682627 (а.с.36-37) на якому міститься відтиск штампу АТ «УКРПОШТА»; копією фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» від 25.02.2025 із якого вбачається оплата послуг АТ «УКРПОШТА»; витягом трекінгу поштового відправлення за № 0505259682627, із якого вбачається, що 25.02.2025 АТ «УКРПОШТА» отримано поштове відправлення, яке 06.03.2025 вручено одержувачці (а.с.84).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки відповідачкою крім одноразової оплати заборгованості за процентами у розмірі 1621,89 грн, протягом 2 років, ніяких виплат на погашення заборгованості за кредитним договором сплачено не було, що свідчить про систематичне порушення договірного зобов'язання, а тому суд вважає правомірними вимоги позивача щодо погашення усієї суми заборгованості, що передбачено ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1048 УК України передбачено таке: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Таким чином, оцінюючі зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані шляхом акцептування банком оферти запропонованої ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500700728 від 10.08.2022, з метою погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 501364929 від 27.09.2021, позичальницею кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків, які виникли у період 10.08.2022 до 14.02.2025, тобто у межах строку дії договору, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки усієї суми заборгованості.
Судом враховано, що відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Однак, заперечення сторони відповідачки, щодо нарахування процентів з цих підстав суд відхиляє з огляду на таке.
Позиція сторони відповідачки щодо звільнення її від сплати процентів на підставі ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не заслуговує на увагу, оскільки непідтверджена належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять та стороною відповідачки не надано доказів на підтвердження періоду перебування чоловіка відповідачки на військовій службі, оскільки надана стороною відповідачки копія посвідчення УБД, не надає можливості встановити період перебування чоловіка відповідачки на військовій службі. В даному випадку документами що підтверджують підстави для звільнення відповідачки від обов'язку сплати процентів за користування кредитом є довідка за формою №5 та копія військового квитка, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки, враховуючи вимоги зазначеної норми, а саме те, що військовослужбовці або їх дружини звільняються від сплати процентів за користування кредитом на весь час їх призиву, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити період перебування чоловіка відповідачки на військовій службі з 10.08.2022 по 14.02.2025, тобто під час нарахування останній процентів за користування кредитом.
Із наданим позивачем розрахунком заборгованості суд погоджується, у зв'язку з тим, що він відповідає умовам та не виходить за межі оферти (власної пропозиції) поданої до банку відповідачкою, яку акцептовано банком та в подальшому на підставі якої перераховано кошти на погашення попередньої заборгованості відповідачки перед банком, а саме: суми кредиту у розмірі 103147,91 грн, процентної ставки у розмірі 24,00 % річних, строку кредитування терміном 7,5 років.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500700728 від 10.08.2022 року із додатками, яка зроблена відповідачкою та акцептована банком, було укладено угоду про надання споживчого кредиту задля повернення заборгованості у розмірі 103147,91 грн за кредитним договором № 501364929 від 27.09.2021. Станом на 14.02.2025 загальна сума заборгованості відповідачки, у зв'язку зі несвоєчасним погашенням кредитної заборгованості, перед АТ «Сенс Банк» становила 163670,22 грн.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» 163670,22 грн, заборгованість за кредитним договором № 500700728 від 10.08.2022.
Окрім того, відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 (а.с.8-11), із змісту якого вбачається що між замовником та виконавцем узгоджено винагороду виконавця та порядок і строки розрахунків; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000963 від 01.08.2018 (а.с.7 зворот), копією довіреності від 03.02.2025 (а.с.7), а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 13448,11 грн. Клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України від сторони відповідачки на адресу суду не надходило.
Згідно позиції ВС висловленої у Постанові КЦС ВС року по справі № 275/150/22 від 13.03.2025, у розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, обґрунтованого цією стороною відповідного клопотання щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 940/1004/22, провадження № 61-2675св23).
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог, таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 616234 від 22.04.2025 (а.с.1), підлягає стягненню з відповідачки на його користь.
Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ-23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором № 500700728 від 10.08.2022 року в розмірі 163670,22 (Сто шістдесят три тисячі шістсот сімдесят) гривень 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ-23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та 13448,11 (Тринадцять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 11 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дамчук О.О.