Справа № 144/1043/25
Провадження № 2-а/144/11/25
"24" вересня 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Теплицького районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 326 від 17.06.2025 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.
Вказану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а справа - закриттю, оскільки в його діяннях відсутній склад та подія адміністративного правопорушення. Так, йому було вручено повістку, відповідно до якої він зобов'язаний був 13.05.2025 року з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вказану дату він не міг прибути до ІІІ відділу ТЦК за сімейними осбтавинами, оскільки у нього захворіла дитина і напротязі декількох днів він перебував у знервованому стані. Через декілька днів, прибувши до ТЦК йому було повідомлено, що відносно нього буде складено адміністративний протокол, будь якої іншої інформації надано не було. Його не було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. За описаних вище обставин відповідач, на думку позивача, без будь-яких належних і допустимих доказів прийшов до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, відповідачем не встановлювалися обставини та причини ймовірного правопорушення, факт того чи підлягає позивач притягненню до адмінвідповідальності, не встановлювались обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а тому просить визнати оскаржувану постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, отримавши позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, подав до суду відзив, в якому ствержує, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в третьому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відтак, на нього, як на військовозобов'язаного, поширюють свою дію вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про оборону України» в частині, що включає обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці. 03.03.2025 року громадянин ОСОБА_1 отримав повістку №3494 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10 год 00 хв 13.05.2025 року. Такий виклик громадянин ОСОБА_1 проігнорував, по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці за вхідним №4647 від 13.05.2025 року; актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на третю добу за вихідним №4802 від 16.05.2025 року та Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом станом на сьому добу за вихідним № 4936 від 20.05.2025 року. 02.06.2024 року стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, повідомлено під особистий підпис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.00 год 17.06.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб. 6 за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, після повного та всебічного розгляду справи про адміністративне правопорушення, аналізу усіх доказів у справі, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено мотивовану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 грн. Заявлені позовні вимоги відповідач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, при прийнятті рішення врахувати позицію, викладену у відзиві.
Суд, заслухавши позивача, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на таку, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши позицію сторін, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.06.2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 (за вхідним № 5310), згідно якого: громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 17 Закону України «Про оборону України», а саме згідно розписки про отримання повістки 03.03.2025 року отримав повістку № 3494 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.00 год 13.05.2025 року для визначення призначення на особливий період. Проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці за вхідним № 4647 від 13.05.2025 року. Крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на третю добу за вхідним № 4802 від 16.05.2025 року. Також в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом станом на сьому добу за вхідним № 4936 від 20.05.2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.
Громадянину ОСОБА_1 роз'яснені його права та обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв. 17.06.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 6, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
В графі пояснення та зауваження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо суті порушення і змісту протоколу власноручно зазначено: «Провину за неявку визнаю за сімейними обставинами по стану здоров'я батька».
В графі «Заяви, клопотання» ОСОБА_1 власноруч написав «Прошу розглянути без мене».
Вказаних фактів він не заперечував і під час розгляду справи судом, чим спростовуються обставини, на які він посилається, як на піставу своїх вимог, у позовній заяві.
Постановою № 326 від 17 червня 2025 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн (а.с. 8-9).
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд виходить з такого.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Види правопорушень та процедура притягнення до адміністративної відповідальності визначені в Особливій частині Кодексу.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 210-1 КУпАП).
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 -1 КУпАП.
Наявність складу адміністративного правопорушення підтверджується такими елементами:
Позивач як громадянин України, військовозобов'язаний є суб'єктом цього правопорушення.
Об'єктом правопорушення є встановлений порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Об'єктивна сторона правопорушення: позивач після отримання повістки про виклик не з'явився до ТЦК у зазначений у повістці час в особливий період, що прямо передбачено як протиправна дія в частині третій статті 210-1 КУпАП та абз. восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суб'єктивна сторона правопорушення: позивач отримав повістку і свідомо ігнорував законну вимогу про явку до ТЦК, що підтверджує наявність умислу.
На підставі наведених фактів, склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є доведеним.
Позивач, оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, серед іншого стверджує, що не зміг з'явитися до ІІІ відділу ТЦК за повісткою № 3494 від 03.03.2025 року в зв'язку з сімейними обставинами.
Разом з тим, суд розглядаючи такі аргументи виходить з того, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
1) перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
2) смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абзаци 19-21 частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
При цьому закон встановлює порядок дій особи, якщо у неї були поважні причини неявки на виклик до ТЦК. Зокрема, у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абзац 22 частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
У будь-якому разі сімейні обставини на які вказує позивач, не звільняють його від обов'язку з'явитися на виклик до ТЦК (в абзаці восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), і надалі не можуть бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення цього обов'язку.
У відповідності до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до змісту протоколу позивачу було роз'яснено його права.
Таким чином жодних законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судом не встановлено, оскільки факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. У свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Таким чином, суд доходить висновку, що саме позиція та докази сторони відповідача є більш переконливими та об'єктивними для суду.
Ураховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. У зв'язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.
За змістом ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору.
Зважаючи що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники спарви:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2025 року.
Суддя