25 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 670/146/25
Провадження № 22-ц/820/1589/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року (суддя Мусієнко М. Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі - Товариство), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 09 червня 2020 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання кредиту № 491026919, за умовами якої відповідач запропонував укласти з АТ «АЛЬФА-БАНК» угоду про надання споживчого кредиту. Банк акцептував пропозицію клієнта та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 29776,46 грн зі сплатою 39,90% річних за користування кредитними коштами строком на 48 місяців. 20 грудня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступає ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» приймає належні АТ «АЛЬФА-БАНК» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимоги (додаток до договору), у тому числі й до відповідача. ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов'язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 20 грудня 2021 року в розмірі 47916,68 грн (кредит - 29776,46 грн, 18140,22 грн - проценти).
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 491026919 від 09 червня 2020 року в сумі 47916,68 грн, 3028 грн судового збору та 9200 грн витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Суд не взяв до уваги те, що позивач письмово не повідомив його про відступлення права грошової вимоги, а тому в нього відсутній обов'язок здійснювати будь-які платежі. Посилається на сплив строку позовної давності при зверненні до суду. Адвокат веде усі справи позивача, які є однотипними. Вважає, що в позові та у стягненні судових витрат має бути відмовлено.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 09 червня 2020 року ОСОБА_1 підписав оферту про укладення договору про надання споживчого кредиту № 491026919.
Підписом у оферті позичальник підтвердив, що він отримав акцепт угоди про надання споживчого кредиту № 491026919 від 09 червня 2020 року, а також усю інформацію про умови кредитування.
За умовами оферти та акцепту ОСОБА_1 надано безготівковий кредит для споживчих цілей (повернення заборгованості за кредитним договором № 630874964) на суму 29776,46 грн з фіксованою процентною ставкою 39,90% річних на строк 48 місяців.
Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 60006,30 грн. Реальна річна процентна ставка 48,03 % річних.
Відповідно до меморіального ордера № 855337 від 10 червня 2020 року ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 29776,46 грн, призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором № 491026919 від 09 червня 2020 року.
20 грудня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 4, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» приймає належні АТ «АЛЬФА-БАНК» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у додатку № 1-1 до договору.
20 грудня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» складений акт приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, згідно з яким клієнт передав, а фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору.
Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491026919 від 09 червня 2020 року в загальному залишку заборгованості 47916,68 грн, з яких: 29776,46 грн - залишок за кредитом, 18140,22 грн - залишок за процентами.
Такі ж відомості по розміру заборгованості за кредитним договором № 491026919 від 09 червня 2020 року містяться у виписках по особових рахунках з 09 червня 2020 року по 20 грудня 2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2021 року існує заборгованість у розмірі 47916,68 грн, з яких: 29776,46 грн - заборгованість за кредитом; 18140,22 грн - заборгованість за процентами.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд виходив з факту невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до закону зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Установлено, що 09 червня 2020 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» і ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) в електронній формі укладено кредитний договір № 491026919, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 29776,46 грн зі сплатою 39,90% річних за користування кредитними коштами строком на 48 місяців.
Перерахування кредитних коштів у сумі 29776,46 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджено меморіальним ордером № 855337 від 10 червня 2020 року.
В договорі визначено порядок та умови надання кредиту, сплати процентів та строк його дії до 10 червня 2020 року.
Отже, суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення договору.
Наявність заборгованості за договором, нарахованої відповідно до умов договору, підтверджується розрахунком ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» і випискою з особового рахунку за кредитним договором № 491026919 від 06 червня 2020 року.
Доказів на спростування розміру заборгованості ОСОБА_1 не надав.
Не містить посилання на такі докази й апеляційна скарга.
За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до пункту 2.3. договору факторингу № 4 від 20.12.2021 право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору.
Оплата ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» ціни договору АТ «АЛЬФА-БАНК» підтверджена платіжним дорученням № 34291 від 20.12.2021.
Не заслуговує на увагу посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на те, що позивач письмово не повідомив відповідача про відступлення права грошової вимоги за договором, оскільки неповідомлення боржника про уступку права грошової вимоги не звільняє його від виконання зобов'язань за договором.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність
застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Ураховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду у березні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» не пропустило строк позовної давності.
Питання розподілу судових витрат вирішено судом першої інстанції згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України.
Документально підтверджені витрати позивача по оплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 3028 грн (платіжна інструкція № 743 від 20.02.2025) і на професійну правничу допомогу у сумі 9200 грн (договір № 03-07/24 від 03.07.2024 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О. І., акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024, платіжна інструкція № 4954 від 01.10.2024 про перерахування Товариством адвокату Литвиненко О. І. коштів у сумі 9200 грн) суд підставно стягнув з відповідача на користь позивача.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта