Справа № 689/42/25
2/689/152/25
25 вересня 2025 року селище Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби А.В.,
з участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,
представника позивача (відповідача) - адвоката Трубай І.С.,
представника відповідача (позивача) - адвоката Гільовського О.І,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду смт. Ярмолинці цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
встановив:
Позивачка звернулася із позовом до відповідача про поділ майна подружжя. В позові зазначила, що 19 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. У шлюбі в них народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період шлюбу в інтересах сім'ї за спільною згодою подружжя придбало транспортний засіб - автомобіль марки «SKODA OCTAVIA А7», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , дата першої реєстрації - 7 жовтня 2020 року, який був зареєстрований на відповідача. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року шлюб між ними було розірвано. Згоди щодо поділу спільного нажитого майна подружжя мирним шляхом не досягли. В усній розмові відповідач повідомив про те, що не бажає сплачувати грошову компенсацію в розмірі ринкової вартості автомобіля, що є спільною сумісною власністю. На момент придбання спільного автомобіля 7 жовтня 2020 року сторони проживали однією сім'єю, мали спільний побут та виховували дітей, використовуючи для забезпечення інтересів сім'ї їх спільні кошт. Спірний транспортний засіб марки Шкода Октавія А 7, р.н.з. НОМЕР_1 являється спільною сумісною власністю подружжя, частки права власності яких згідно вимог закону є рівними. Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати з дійсної його вартості на час розгляду справи. Спірний автомобіль є нерухомим майном, а ОСОБА_1 погоджується отримати грошову компенсацію. На підтвердження ринкової (дійсної) вартості транспортного засобу позивачка надала суду звіт про незалежну оцінку транспортного засобу. Просила суд припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки Шкода Октавія, виділити в особисту приватну власність відповідача спірний автомобіль. Стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості частки автомобіля в рз0мірі 256 040 грн.
27 січня 2025 року до суду із зустрічним позовом звернувся відповідач. В позові зазначив, що сторони під час шлюбу 7 жовтня 2020 року набули у власність автомобіль марки «SKODA OCTAVIA А7», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 . Станом на сьогодні ринкова вартість транспортного засобу за оцінками відповідача становить приблизно 9 000 доларів США, що в еквіваленті складає 378 000 грн. В ході попередніх домовленостей між сторонами щодо способу поділу спільного майна відповідач запропонував дружині спробувати продати це майно та сплатити на її користь половину вартості майна. Однак, швидко продати автомобіль відповідачу не вдалося, а позивачка почала вимагати від нього просто віддати їй половину вартості транспортного засобу. При цьому позивачка сказала, що ринкова вартість автомобіля є значно вищою за 9000 доларів США. Отже, станом на даний час сторонами не досягнуто згоди щодо способу поділу спільного майна та його реальної вартості. Враховуючи те, що транспортний засіб є неподільним майном, а станом на сьогодні у відповідача немає потреби у володінні та користуванні автомобілем, останній погоджується на припинення його частки у спільному майні та отримання компенсації. ОСОБА_2 оцінює вартість спільного майна (автомобіля) у розмірі 378 000 грн., а тому розмір його частки у спільному майні становить 189 000 грн. Просив суд припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки ОСОБА_5 , виділити в особисту приватну власність позивача спірний автомобіль, стягнути з позивача на його користь грошову компенсацію вартості частки автомобіля в розмірі 189 000 грн.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2025 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 689/42/25 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та цивільну справу № 689/42/25 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (а.с. 53-54).
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2025 року по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Дочірнього підприємства «Експерт-Сервіс Авто» ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто» (29000, м. Хмельницький, вулиця Шевченка, 34, офіс 320). На вирішення експертизи поставлено наступне запитання: 1. Яка дійсна ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля марки «SKODA OCTAVIA А7», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , станом на день проведення експертизи (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія: НОМЕР_3 ) - а.с. 74-76.
В судовому засіданні представник позивача-відповідача позовні вимоги підтримала, проти зустрічного позову заперечила. Суду пояснила, що під час шлюбу за спільні кошти позивач та відповідач придбали транспортний засіб, який був зареєстрований на відповідача і який ним користувався. Згодом відповідач забрав автомобіль та користувався ним за місцем своєї служби. Оскільки на утриманні позивачки перебувають двоє малолітніх дітей, у неї немає грошових коштів на обслуговування цього автомобіля. Позивачка погоджується із висновком експертизи, згідно якої ринкова вартість автомобіля визначена в сумі 389 482 грн. Також зазначила, що відповідач користувався автомобілем в зоні проведення бойових дій, на даний час сплачує аліменти на дітей. На її пропозицію відповідач не хотів продати автомобіль та розділити грошові кошти. Відповідач пропонував позивачці залишити автомобіль за нею. Позивачка разом із дітьми проживає в АДРЕСА_1 , відповідач проживає окремо. Автомобіль перебуває у користуванні відповідача, посвідчення водія позивачка не має.
В судовому засіданні представник відповідача-позивача позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечив. Суду пояснив, що відповідач проживає на території військової частини, тому потреби у транспортному засобі у нього немає, автомобіль потребує ремонту. Він пропонував позивачці продати автомобіль та поділити грошові кошти, однак позивач це заперечила. На даний час автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача. Відповідач погоджується із висновком експерта.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справи, приходить до висновку, що первісний позов слід задоволити, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Судом встановлено, що 19 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем Виконавчим комітетом Соколівської сільської ради зареєстровано шлюб. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 20-21). Під час шлюбу у сторін народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтв про народження дітей (а.с. 21, 26). Малолітні діти, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою реєстрації матері: АДРЕСА_1 . Зазначена обставина підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади (а.с. 26-27). В період шлюбу подружжя, ОСОБА_2 ОСОБА_1 , придбало транспортний засіб - автомобіль марки «SKODA OCTAVIA А7», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , дата першої реєстрації - 7 жовтня 2020 року, який був зареєстрований на відповідача. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 28).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 63/25 від 9 червня 2025 року ринкова вартість автомобіля SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки 07.03.2025р,. складає 389 482 грн. 55 коп. (а.с. 78-97).
Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача-позивача ОСОБА_2 . Ця обставина визнається представником відповідача-позивача, тому вона в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням того, що на майно, яке придбане за час шлюбу, поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, то тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що: «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Згідно із ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у прав спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 1-3 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з ждня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, про спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до п.п. 57-63 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року по справі № 752/18272/18 тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна». Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Відповідно до припису ч. 2 ст. 183 ЦК України вказаний автомобіль марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 є неподільною річчю.
А згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України частки позивача та відповідача у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто по кожна.
Судом встановлено, що автомобіль марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності, оскільки набутий ними за час шлюбу.
Таким чином, виходячи із положень частини1 статті 71 СК України, враховуючи ту обставину, що спірний автомобіль перебуває у володінні і користуванні відповідача, а позивачка не бажає залишати за собою цей транспортний засіб, враховуючи також перебування на утриманні у позивача двох малолітніх дітей, суд приходить до переконання про задоволення первісного позову та поділ майна подружжя у спосіб, запропонований позивачкою, шляхом виділення у приватну власність відповідача-позивача ОСОБА_2 транспортного засобу - автомобіля марки Шкода Октавія А 7, а позивачу - сплату компенсації вартості частки автомобіля відповідачем.
Оскільки судом задоволено первісний позов, тому у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Отже, необхідно припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб - автомобіль марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 389 482, 55 грн.; поділити майно, що у спільною сумісною власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділивши в особисту приватну власність ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) автомобіль марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 389 482, 55 грн.; стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 389 482, 55 грн. в розмірі 194 741 грн. 28 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Так, оскільки первісний позов позивачки задоволено повністю, а відповідач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір в сумі 2 048, 32 грн. з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,
вирішив:
Первісний позов задоволити повністю.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб - автомобіль марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 389 482, 55 грн.
Поділити майно, що у спільною сумісною власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділивши в особисту приватну власність ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) автомобіль марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 389 482, 55 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки SKODA OCTAVIA А7, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 389 482, 55 грн. в розмірі 194 741 грн. 28 коп. (сто дев'яносто чотири тисячі сімсот сорок одна гривня 28 копійок).
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 26 вересня 2025 року.
Суддя А.В. Кульбаба