БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір'я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947
Справа № 669/337/25
Провадження № 2/669/186/25
15 вересня 2025 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Вишневського В.О.,
з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,
представника відповідачки - адвоката Орендарчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір'я в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14 квітня 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту - АТ «А-Банк») через свого представника Шкапенка О.В. звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 лютого 2024 року № АВН0СТ155101708252130573 в розмірі 52525,48 грн, з яких 29284,74 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 21119,97 грн - загальний залишок заборгованості за процентами та 2120,77 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
В обґрунтування позовних вимог представник послався на те, що 18 лютого 2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом Банку, уклала з ним кредитний договір № АВН0СТ155101708252130573, щодо надання їй кредиту в розмірі 30000 грн, строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 85 щорічно.
На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 85 % на рік.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Крім того, всі основні умови кредитування відповідачці доведені, що свідчить її підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка».
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, відповідно до умов Договору.
Відповідачка не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Враховуючи, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 12 квітня 2025 року за нею утворилась заборгованість в сумі 52525,48 грн, з яких 29284,74 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 21119,97 грн - загальний залишок заборгованості за процентами та 2120,77 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, представник просив суд стягнути на користь позивача кредитну заборгованість та відсотки за користування кредитними коштами, а також понесені судові витрати по справі.
Представник АТ «А-Банк» в судове засідання не з'явився, до позовної заяви надав клопотання, в якому просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, проте її представник - адвокат Орендарчук В.О. 02 червня 2025 року подала відзив, у якому зазначила, що між сторонами 18 лютого 2024 року було укладено кредитний договір № АВН0СТ155101708252130573, за яким відповідач отримала 30000 грн та зобов'язалася повертати кредит рівними щомісячними ануїтетними платежами у сумі 2345,07 грн до 17 лютого 2027 року.
Відповідачем здійснено часткове погашення кредиту у загальному розмірі 7596,28 грн, що відповідає трьом місячним платежам та 561,07 грн понад них. Станом на 12 квітня 2025 року прострочена заборгованість за кредитним договором склала 25234,70 грн, з яких 9166,63 грн - тіло кредиту, 16068,07 грн - проценти за користування. Інша частина заборгованості на момент звернення до суду не є простроченою, тому вимоги позивача у цій частині є безпідставними.
Крім того, у відзиві зазначено, що вимоги про стягнення пені у розмірі 2120,77 грн. не підлягають задоволенню, оскільки згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов'язку сплати штрафних санкцій (у тому числі пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, сторона відповідача не заперечує проти часткового задоволення позову у межах 25234,70 грн (тіло кредиту та проценти), однак у решті вимог, зокрема щодо стягнення пені, просить відмовити.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 22 січня 2024 року № б/н та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 22 січня 2024 року № б/н, які були підписані накладенням кваліфікованого електронного підпису.
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням: https://a-bank.com.ua/terms в повному об'ємі, з Довідкою про гарантування вкладів фізичних осіб.
Згодом, а саме 18 лютого 2024 року, відповідачка ОСОБА_1 ознайомилась з умовами кредитування, які оговорені в паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка», який підписала електронним підписом за допомогою удосконаленого електронного підпису, заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101708252130573, отримала таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що також були підписани тим же підписом та отримала кошти в сумі 30000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.35371237.28365.65455 від 18 лютого 2024 року.
Згідно із наданим Банком розрахунком заборгованості відповідачки за договором кредиту, ОСОБА_1 не в повному обсязі здійснювала погашення кредиту, й востаннє здійснила платіж на погашення кредиту 22 лютого 2024 року в сумі 2346 грн, 22 березня 2024 року в сумі 1800 грн, 23 квітня 2025 року в сумі 545,0700000000001 грн, 19 травня 2024 року в сумі 305,21 грн, 20 травня 2024 року в сумі 2400 грн та 25 серпня 2024 року в сумі 200 грн. Після цього будь-яких коштів на погашення кредиту ОСОБА_1 не вносила.
Окрім того, відповідно до того ж розрахунку заборгованості та виписки по кредиту заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2024 року № АВН0СТ155101708252130573 становить 52525,48 грн, з яких 29284,74 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 21119,97 грн - загальний залишок заборгованості за процентами та 2120,77 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 в електронному вигляді уклали кредитний договір від 18 лютого 2024 року № АВН0СТ155101708252130573. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.
На підставі цього договору відповідачка отримала кредитні кошти (тіло кредиту) в сумі 30000 грн, взяла на себе зобов'язання повернути позивачу кредит та сплатити проценти за користуванням ним.
За обставинами справи, схема повернення кредиту - ануїтетна (рівними платежами), терміни повернення кредиту та процентів визначені в графіку платежів, що міститься в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача.
Згідно графіку платежів ОСОБА_1 зобов'язалась здійснювати повернення кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 2345,07 грн щомісяця, (останній платіж 2345,07 грн - до 17 лютого 2027 року).
Обставини дотримання обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
Разом з тим, у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
За таких умов, суд висновує, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача лише простроченої заборгованості за кредитним договором.
Простроченою заборгованістю відповідача на момент звернення позивача до суду (12 квітня 2025 року) була заборгованість за тілом кредиту та процентами за 14 (чотирнадцять) розрахункових періодів (з 18 лютого 2024 року по 12 квітня 2025 року). Тобто, відповідачка мала здійснити 14 ануїтетних платежів по 2345,07 грн кожен на загальну суму 32830,98 грн, з них: 11666,67 грн - тіло кредиту та 21164 грн - проценти за користування кредитом.
Здійснивши неодноразове внесення коштів на рахунок банку для погашення кредитної заборгованості в загальній сумі 7596,28 грн, що відповідає трьом місячним платежам та 561,07 грн понад них, загальна заборгованість за кредитним договором, укладеним з позивачкою мала б становити в загальній сумі 25234,70 грн, з яких 9166,63 грн - тіло кредиту, 16068,07 грн - проценти за користування кредитом.
Інша заборгованість відповідача, на момент звернення позивача до суду не є простроченою. У відповідачки, як позичальника, відсутній обов'язок щодо її дострокового повернення, а у суду відсутня підстава для задоволення позовних вимог у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за кредитним договором.
Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів в розмірі 25234,70 грн слід задовольнити. В решті позовних вимог слід відмовити.
Щодо стягнення заборгованості з відповідачки за період користування кредитом у вигляді неустойки в розмірі 2120,77 грн суд зазначає наступне.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 2120,77 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне позов задовольнити в частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2024 року № АВН0СТ155101708252130573 в сумі 25234,70 грн, з яких 9166,63 грн - тіло кредиту, 16068,07 грн - проценти за користування кредитом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позов заявлено з ціною 52525,48 грн, а задоволено на суму 25234,70 грн, тобто на 48,04 %.
За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1163,72 грн сплаченого судового збору сплата яких належним чином підтверджується платіжним дорученням від 12 квітня 2025 року № 6005315481221.
Керуючись ст. ст. 525, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2024 року № АВН0СТ155101708252130573 в сумі 25234,70 грн, з яких 9166,63 грн - тіло кредиту, 16068,07 грн - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1163 гривні 72 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080), місцезнаходження: 49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, 11;
відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ