Справа № 944/5949/24
Провадження №2/944/645/25
25.09.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.
представника позивача Дзидза А.В.
представника відповідача Варениці В.С.
розглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду в м.Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну спpаву за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Яворівська міська рада Львівської області, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1409га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019, яка розташована у АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати бетонну огорожу, яка розташована на спільному заїзді до домогосподарств за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , у межах точок А, Б, В та Е відповідно до ОСОБА_3 земельної ділянки ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову покликається на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Поруч із нею суміжним користувачем земельної ділянки та сусідкою є ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 відомо було, що у 2020 році ОСОБА_2 виготовляла документи на приватизацію своєї земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В ході приватизації своєї земельної ділянки ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_1 , щоб підписати акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки та запевняла, що жодних зазіхань в її сторону немає. Можливості в ОСОБА_1 перевірити це не було, оскільки межові знаки на заїзді були відсутні і вона гадки не мала, що сусідка має наміри її частину земельної ділянки приватизувати.
Згодом, у 2024 році ОСОБА_1 вирішила приватизувати свою земельну ділянку. З цього приводу вона звернулася до ФОП ОСОБА_4 , який провів заміри її земельної ділянки в результаті чого встановив ряд накладок, що відобразив у Абрисі земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Із зазначеного ОСОБА_5 вбачається, що частину господарського двору ОСОБА_1 , який межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , останньою приватизовано разом із своєю ділянкою вздовж їхньої межі, а також приватизовано вздовж половину земельної ділянки, яка слугувала їм обом для спільного заїзду до їхніх домоволодінь.
Вважає, що громадянка ОСОБА_2 скористалась довірою сусідки та фактично обманула ОСОБА_1 і приватизувала частину її земельної ділянки та земельної ділянки, яка перебувала у спільному користуванні (заїзд) десятки або і сотню років, оскільки ОСОБА_1 не пам'ятає, щоб до них із відповідачкою був інший заїзд.
На момент підписання вище згадуваного акту, ніяких межових знаків не було встановлено зі сторони спільного заїзду, а тому ОСОБА_1 не розуміла де проходять в натурі межі земельної ділянки ОСОБА_2 , хоча згідно витягу з технічної документації, яку виготовляла ОСОБА_2 в 2020 році на аркушах 15 та 30 зазначається, що встановлено межові знаки другого виду металевими стовпцями у кількості 11 штук. Встановлення бетонних стовпців на спільному заїзді відбулося вже у 2024 році, коли ОСОБА_1 було виявлено зазначене вище.
Також, ОСОБА_1 було подано заяву в 2024 році до Яворівської міської ради Львівської області для вирішення зазначених вище порушень, однак створеною комісією по суті звернення ОСОБА_1 нічого не було зроблено через відсутність межових знаків на спільному заїзді.
Із отриманої копії витягу технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019 в АДРЕСА_1 , зокрема на аркушах 14, 18 чітко вбачається, що контури земельної ділянки ОСОБА_2 заходять на спільний заїзд, який позначений штрихпунктирною лінією.
Додатково зазначає, що відповідно до виписки з погосподарської книги виданої виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області № 1991 від 18.03.2024 за домогосподарством ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а не 0,1409 га, які були фактично приватизовані відповідачкою.
Для відновлення порушеного права ОСОБА_1 на оформлення права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на якій знаходиться домогосподарство власником якого вона являється та відновлення вільного та в повній мірі проїзду по земельній ділянці, яка являлася спільним заїздом до домогосподарств позивачки та відповідачки, необхідно скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019 та демонтувати огорожу, яка проходить по спільному заїзді до наших домогосподарств.
Враховуючи наведені обставини, просить заяву задовольнити
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
22.09.2025 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що дійсно, вона з часу відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Успадкований будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1409 га, по АДРЕСА_1 та межує з земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивачки ОСОБА_1 . Також суміжними землекористувачами являються сусідка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка приходиться їй рідною донькою.
Після набуття права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок відповідач вирішила реалізувати своє законне право на приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). З метою приватизації належної їй присадибної ділянки вона звернулася до ТОВ «Гео Вест Система», де працівники останнього провели топографо-геодезичну зйомку меж належної мені присадибної земельної ділянки, комплекс інших необхідних робіт та виготовили Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), електронний обмінний файл тощо.
Під час процесу приватизації проводилися роботи по встановленню та узгодженню встановлених (відновлених) меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З цього приводу вона звернулася до сусідів з приводу підписання акту встановлення та узгодження меж виділеної земельної ділянки. З донькою ОСОБА_8 вони домовилися, що в них буде спільний заїзд до їхніх земельних ділянок і вона підписала акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки. Дану обставину вона також пояснила ОСОБА_9 , показала виготовлений абрис встановлення меж земельної ділянки та визначену межу між їхніми земельними ділянками, яка проходить по існуючій огорожі з металевої сітки на металевих стовпцях міжїхніми господарствами та по прямій (умовній) лінії по існуючому заїзду до АДРЕСА_1 .
На підставі виготовленої технічної документації із землеустрою відповідна інформація щодо належної їй земельної ділянки була внесена до Державного земельного кадастру та було присвоєно кадастровий номер 4625888400:12:003:0019.
В подальшому рішенням Яворівської міської ради Львівської області №139 від 04.03.2021 було затверджено виготовлену Технічну документацію із землеустрою та передано їй у власність земельну ділянку площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Набуте нею речове право власності на земельну білянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Так як надана їй у власність земельна ділянка не була огороджена, то з метою забезпечення визначених меж ділянки, благоустрою та приватності свого будинковолодіння вона встановила огорожу по визначеній межі її земельної ділянки та земельної ділянки землекористувача ОСОБА_9 .
Роботи по встановленню огорожі з бетонних стовпців та бетонних плит проводилися протягом весни-осені 2023 року згідно визначеної межі її земельної ділянки та земельної ділянки землекористувача ОСОБА_9 . Тому твердження в позовній заяві, що вона «скористалась довірою сусідки та добротою до неї останньої та фактично обманула ОСОБА_1 і приватизувала частину її земельної ділянки та земельної ділянки, яка перебувала у спільному користуванні (заїзд) десятки або сотню років...» є особистою думкою автора позовної заяви та не відповідає дійсності.
Зазначає, що під час побудови житлового будинку її матері та житлового будинку батьків позивачки ОСОБА_1 були влаштовані окремі заїзди з сільської вулиці (вул.Молодіжна). Але в процесі користування такими заїздами як її батьки, так і батьки ОСОБА_1 , стали використовувати під заїзд лише частини ділянки до воріт на подвір'я, що вбачається із зображення штрихпунктирними лініями на Абрисі встановлення меж земельної ділянки.
Також, з наданого стороною позивача ОСОБА_3 земельної ділянки вбачається, що ширина існуючої земельної ділянки ОСОБА_1 становить більше 34 м, що є більш ніж достатньо для влаштування ОСОБА_1 заїзду до свого домогосподарства шириною 3-5 метрів. Крім того, наявна площа земельної ділянки 0,3929 га значно перевищує норму безоплатної приватизації земельної ділянки.
Відповідач вважає, що жодних законних прав та інтересів позивачки ОСОБА_1 не порушено, так як вона не бажає користуватися спільним заїздом з позивачкою ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.
09.04.2025 представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Дзидз А.В., подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення Яворівської міської ради Львівської області № 139 від 04.03.2021 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019, яка розташована у АДРЕСА_1 та передано дану земельну ділянку ОСОБА_2 у власність. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, зазначає, що в результаті одноразового застосування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 139 від 04.03.2021, ОСОБА_10 отримала у власність земельну ділянку площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019 та зареєструвала за собою на цю земельну ділянку право власності після чого зазначене рішення вичерпало свою дію, а тому його скасування в тому числі і судом є безпідставним.
Зазначене Абрис земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 є підписаний інженером-землевпорядником ОСОБА_4 та засвідчений його печаткою, як спеціалістом.
21.05.2025 представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Варениця В.С., подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що сторона позивача залишає поза увагою, що земельна ділянка площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019, у визначеному законом порядку була сформована в натурі (на місцевості) на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка була виготовлена ТОВ «Гео Вест Система» та яка була затверджена Рішенням Яворівської міської ради Львівської області №139 від 04.03.2021. Пунктом 2 Рішення Яворівської міської ради Львівської області №139 від 04.03.2021 було передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Саме Рішення Яворівської міської ради Львівської області №139 від 04.03.2021 було правовою підставою для державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019 в Державному земельному кадастрі як об'єкта права власності та для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав щодо земельної ділянки площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019. Тобто Рішення Яворівської міської ради Львівської області №139 від 04.03.2021 року є правовстановлюючим документом на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019, який посвідчує перехід права власності від Яворівської міської ради Львівської області (з комунальної власності) до ОСОБА_2 (у приватну власність). Відповідно до чинного законодавства державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові прав, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Вказаний за змістом правовий висновок неодноразово наводився Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 року по справі №921/403/17-г/б, від 08.08.2019 по справі №909/472/18, від 29.04.2020 року по справі №911/1455/19.
Натомість, відповідний правовстановлюючий документ (рішення, правочин (договір) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов'язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрації отриманого (набутого) речового права. Однак, заявляючи позовну вимогу про скасування «запису про державну реєстрацію права власності» стороною позивача не оспорюється правовстановлюючий документ щодо права власності у вигляді Рішення Яворівської міської ради Львівської області №139 від 04.03.2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 », який може бути правовою підставою для наступної державної реєстрації речового права власності на земельну ділянку.
На переконання сторони відповідача, стороною позивача ОСОБА_1 заявлено, перш за все, безпідставний позов та, по друге, застосовано неефективний спосіб захисту.
На підставі вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні заявленого позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
В судове засідання представник Яворівської міської ради Львівської області не прибув, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, що в порядку ст. 223 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_12 щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив в позові відмовити.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 згідно з витягу з Державного реєстру речових прав № 360968383, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Поруч із нею суміжним користувачем земельної ділянки та сусідкою є ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що сторонами в судовому засіданні не заперечувалось.
У 2020 році відповідачкою ОСОБА_2 замовлено та отримано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , площею 0,1409 га.
Відповідно до Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 23.09.2020, комісією в складі голови Смолинської сільської ради, спеціаліста-землевпорядника сільської ради в присутності землекористувача і представників суміжних землекористувань, проведено встановлення та погодження меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та опис їх положення на місцевості. Згідно вказаного Акту межі в натурі проходять: від А до Б землі загального користування, від Б до В землі ОСОБА_1 , від В до Г землі сільської ради, від Г до Д землі ОСОБА_7 , від Д до А землі ОСОБА_8 . Так, із зазначеного акту встановлення та узгодження меж землекористування убачається, що суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не заявлено. Межі земельної ділянки, зокрема суміжним землекористувачем ОСОБА_1 , погоджено.
Рішенням №1231 L сесії VII скликання Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області від 21.10.2020 затверджено Акт погодження меж земельної діялянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 .
Згідно Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4614590582020 від 13.11.2020, земельна ділянка в АДРЕСА_1 , площею 0,1409 га. була внесена до Державного земельного кадастру та такій присвоєно кадастровий номер 4625888400:12:003:0019.
Рішенням №139 ІХ сесії VІІІ скликання Яворівської міської ради Львівської області від 04.03.2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передано таку у власність ОСОБА_2 .
У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2021 №255726354, на підставі рішення №139 ІХ сесії VІІІ скликання Яворівської міської ради Львівської області від 04.03.2021, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4625888400:12:003:0019, площею 0,1409 га.
Таким чином, ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набула право власності на земельну ділянку площею саме 0,1409 га. з кадастровим номером 4625888400:12:003:0019 в АДРЕСА_1 .
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Нормами ч.1 ст. 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з ч.1-3ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
В постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №808/5496/14 зазначено, що відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проєкту землеустрою такий проєкт погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проєкту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Відповідно до статей 193, 195, 202, 203 ЗК України Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
У постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) дійшов висновку, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 2024 звернулась до ФОП ОСОБА_4 , який провів заміри земельної ділянки, на якій розташоване її домогосподарство, за адресою: АДРЕСА_2 та встановив ряд накладок, що відображено в Абрисі земельної ділянки.
Відповідно до ОСОБА_3 земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 4625888400:12:003:0019, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1409 га., власником якої являється ОСОБА_2 , у межах точок А,Б,В та Е накладається на спільний заїзд на якому збудовано бетонну огорожу, а у межах точок Е,В,Г та Д накладається на господарський двір позивачки.
Позивачка обґрунтовуючи позов зазначила, що із зазначеного ОСОБА_3 чітко вбачається, що частину її господарського двору, який межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , останньою приватизовано разом із своєю ділянкою вздовж їхньої межі, а також приватизовано вздовж половину земельної ділянки, яка слугувала їм обом для спільного заїзду до їхніх домоволодінь. Відтак для відновлення її порушеного права на оформлення права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на якій знаходиться домогосподарство власником якого вона являється та відновлення вільного та в повній мірі проїзду по земельній ділянці, яка являлася спільним заїздом до домогосподарств позивачки та відповідачки, необхідно скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1409 га, кадастровий номер 4625888400:12:003:0019 та демонтувати огорожу, яка проходить по спільному заїзді до їх домогосподарств.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п'ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об'єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об'єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
Згідно з дослідженого судом акта узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 , суміжний землекористувач ОСОБА_1 власноручним підписом погодила межі переданої у приватну власність спірної земельної ділянки.
Відомості про те, що фактичне користування суміжними земельними ділянками здійснюється з порушенням погоджених меж - відсутні.
За змістом статті 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Так, на підтвердження позовних вимог позивачем надано ОСОБА_3 земельної ділянки на якій розташоване її домогосподарство, за адресою: АДРЕСА_2 , який виконаний спеціалістом ФОП ОСОБА_4 та згідно якого встановлено ряд накладок.
В той же час, не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно вказували, де проходить межа земельної ділянки, на якій розташоване її домогосподарство чи порушена межа її земельної ділянки відповідачкою.
Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що є сусідкою сторін, перебуває в добрих відносинах з ними. Всі вони проживають по лівій стороні вулиці Молодіжної села Смолин. Пам'ятає, що близько 50-ти років був один заїзд до домогосподарств ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тепер стало два, кожен має окремий. Огорожа ОСОБА_2 колись на заїзд не виходила. Додала, що 50 років тому між домогосподарствами сторін також був проїзд.
Cвідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що є дочкою відповідачки ОСОБА_2 . До 2000 року між домогосподарствами сторін була дорога до річки (долини), пізніше позивачка ОСОБА_1 загородила цю дорогу і в них постійно виникають сварки. На момент підписання акту погодження меж землеволодіння, між сторонами існував конфлікт.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано відповідних висновків експерта чи спеціаліста, як і не було заявлено клопотань про призначення відповідної експертизи судом. Матеріали справи також не містять будь-яких даних зміни відповідачкою конфігурації чи меж її земельної ділянки в сторону збільшення, як і даних про невідповідність межі у технічній документації із землеустрою межі відповідно до фактичного користування земельною ділянкою.
Установлення меж земельної ділянки в натурі не є компетенцією суду, а показання свідків не є належним доказом порушення цих меж. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові №285/1018/18 від 16.06.2020.
Вимоги про скасування права власності відповідачки на земельну ділянку та похідної від неї вимоги щодо зобов'язання демонтувати огорожу можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).
Щодо покликань позивачки на виявлені накладки земельної ділянки відповідачки із земельною ділянкою, яка слугувала їм обом для спільного заїзду до їхніх домоволодінь, то суд зазначає наступне. Стороною позивача не надано суду схеми чи плану забудови села Смолин для встановлення чи земельна ділянка, яка слугувала спільним заїздом була відведена для цієї мети чи мала статус вулиці тощо. Користування ж земельною ділянкою без правової підстави як заїздом (проїздом) не створює правових підстав для виникнення у позивача законних прав на неї та підстав для їхнього захисту.
За наведених обставин суд вважає, що позивачкою не доведено підстав для скасування державної реєстрації права власності відповідачки, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її прав та законних інтересів як землекористувача суміжної земельної ділянки, у зв'язку з чим позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Враховуючи те, що судом не встановлено підстав задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності, суд не знаходить підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині зобов'язання відповідачки демонтувати бетонну огорожу.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачці відмовлено повністю, судові витрати слід покласти на останню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141, 263-265,268,274, 289 ЦПК України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Яворівська міська рада Львівської області, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.О. Білецька