465/7206/25
3/465/3184/25
іменем України
24.09.2025 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , вихователя ЗДО «153»,
встановив:
ОСОБА_1 09.08.2025 о 01:00 год. у АДРЕСА_1 , перебуваючи в п'яному вигляді вчинила відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що винною себе не визнає. Пояснила, що сварку, яка мала місце 09.08.2025 спричинив її чоловік, який виганяв її з квартири і тоді на її захист став син, який викликав поліцію. Просила провадження закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, так як вважає себе потерпілою.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно дост.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 цього Кодексу орган(посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251та 252КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Частина 2 ст. 173 - 2 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09.08.2025 серія ВАД 139399 ОСОБА_1 09.08.2025 року о 01:00 год. у АДРЕСА_1 перебуваючи в п'яному вигляді вчинила відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Однак, протокол не містить відомостей щодо того у чому саме проявлялось психологічне домашнє насильство стосовно ОСОБА_2 зі сторони ОСОБА_1 .
Протокол про адміністративне правопорушення, який є не тільки доказом в розумінні ст.251 КУпАП, а і є документом, що містить обставини правопорушення, суть правопорушення, направляється на розгляд до органу або посадової особи, уповноваженої на розгляд справи, тобто по суті є актом обвинувачення.
При цьому, нормами КУпАП не передбачено компетенцію суду щодо зміни суті правопорушення, його редагування, збору доказів, тощо. Такі дії порушили би принцип рівності сторін та фактично свідчили б про прийняття судом сторони обвинувачення, що є неприпустимим.
Адже обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано протокол про адміністративне правопорушення від 09.08.2025 серія ВАД 139398, протокол про адміністративне правопорушення від 09.08.2025 серія ВАД 139400, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09.08.2025, відповідно до якої рівень небезпеки низький, пояснення ОСОБА_1 від 09.08.2025, пояснення ОСОБА_3 від 09.08.2025, рапорт інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП Ковальчук Х. від 09.08.2025, форму реєстрації ЄО №24880 від 09.08.2025.
Крім того, суддя звертає увагу, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 15.09.2025 ОСОБА_3 притягнуто адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства, які мали місце саме в цей день і час, а саме 09.08.2025 о 01:00 год. у м. Львові, вул. Наукова, 56/61.
За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, під час судового розгляду даної справи не встановлено в діях ОСОБА_1 всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та доказів щодо наявності саме домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю доказів про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя З.М. Коліщук