Справа № 450/1501/25 Провадження № 2/450/1432/25
"16" липня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Добош Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про предмет спору : стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 886, 75 грн.,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): 08.10.2024 року між сторонами укладено договір позики № 73438677, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 17 000, 00 грн., строком на 30 днів (до 06.11.2024 року), із відповідною фіксованою процентною ставкою 0, 225 % в день, яка діє протягом строку Договору. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою, за день становить 2, 7 %. Також, сторони обумовили, що комісія за надання позики складає 15 % від суми наданої позики, що у гривневому еквіваленті становить 2 550, 00 грн. Позивач на виконання умов договору позики надав відповідачу кредитні кошти, шляхом перерахуванням коштів на картковий рахунок відповідача. В подальшому, відповідач неодноразово звертався до позивача із електронними звернення про продовження строку дії договору. Між сторонами було укладено додаткові угоди про продовження строку дії позики, а саме : 06.11.2024 року № 13486461, за умовами якої продовжено строк позики на 2 дні - 08.11.2024 року; 08.11.2024 року № 13402911, за умовами якої продовжено строк позики на 3 дні - 11.11.2024 року. За умовами останньої додаткової угоди, сторони домовилися викласти п.п. 2 п. 2 Договору в новій редакції : «Строк позики/Строк договору 35 днів. На період продовження строку користування позикою (пролонгації) до дати повернення позики, що визначена п.п. 2.1 п. 2 Додаткової угоди, нарахування процентів за користування позикою здійснюється за ставкою 1, 00 % (фіксована). Відповідач своїх зобов'язань за Договором позики не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 28 886, 75 грн., яка складається з : 16 415, 78 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 485, 97 грн. - заборгованість за несплаченими базовими процентами; 8 435, 00 грн. - заборгованість за несплаченими процентами на прострочену позику; 2 550, 00 грн. - заборгованість за комісією. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити, також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 100, 00 грн.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
У вказаний строк сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 08.10.2024 року між сторонами укладено договір позики № 73438677, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 17 000, 00 грн. строком на 30 днів, процентна ставка (фіксована) в день 2,5%. За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70%.
Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики
Даний кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 10038, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»
Позивач здійснив перерахування коштів відповідачу 08.10.2024 року у розмірі 17 000 грн., що підтверджується довідкою про підтвердження платежу від 19.02.2025 року виданою АТ «Таскомбанк».
Між сторонами було укладено Додаткові угоди до договору надання коштів у кредит № 73438677 від 08.10.2024 року ( в електронному вигляді), а саме :
06.11.2024 року укладено Додаткову угоду № 13486461 згідно якої продовжено строк дії договору позики до 08.11.2024 року (одноразовий ідентифікатор № 37706);
08.11.2024 року укладено Додаткову угоду № 13502911 згідно якої продовжено строк дії договору позики 11.11.2024 року (одноразовий ідентифікатор 22203).
Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість відповідача за період з 08.10.2024 року по 13.02.2025 року становить 28 886, 75 грн., яка складається з : 16 415, 78 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 485, 97 грн. - сума заборгованості за несплаченими базовими відсотками; 8 435, 00 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за прострочену позику; 2 550, 00 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 08.10.2024 року договору позики № 73438677 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, надавши кредит у сумі 17 000,00 грн відповідачу.
Доказів повернення відповідачем позивачу отриманої у позику за вказаним договором грошової суми у розмірі 17 000 грн., матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 16 415, 78 грн. є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначає наступне :
відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1ст. 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно з ч. 1ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК Українипередбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення можуть бути стягнуті річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов договору позики та додаткових угод договору, передбачено надання позики у розмірі 17 000, 00 грн., строком на 35 днів (11.11.2024 року).
Таким чином, правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 11.11.2024 року відсутні, тому з відповідача окрім тіла кредиту підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками у розмірі 1 485,97 грн.
Таким чином, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими.
Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі №175/4753/15-ц.
Щодо заявлених позовних вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне :
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки комісія банком нараховується відповідачу за дії, які банк вчиняє на власну користь, а саме стягується за послуги пов'язані з наданням кредиту, при цьому не вказаний перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням кредиту, тому суд приходить до висновку про безпідставність вимог в цій частині.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню у розмірі 17 901,75 грн.
Згідно ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 3 ч. 2ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7100,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 03.08.2023 року; додаткову угоду № 3 до договору про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 11.02.2023 року; Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги» від 11.02.2025 року; акт прийому-передачі правничої допомоги за договором від 20.02.2023 року; платіжну інструкцію про оплату від 24.02.2025 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе вивчення та аналіз документів, складання позовної заяви та представництво в суді першої інстанції в сумі 7100,00 грн. є завищеним, враховуючи категорію та складність справи.
А відтак, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.
За змістом ч. 1, п. ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково у розмірі 17 901,75 грн. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1859,16 грн., та судовий збір у розмірі 1876,52 грн.,що відповідає пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2,10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279,280-282 ЦПК України,-
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»,- задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ЄДРПОУ 39861924 заборгованість за договором позики № 73438677 від 08.10.2024 у розмірі 17 901, 75 (сімнадцять тисяч дев'ятсот одна гривня 25 коп.) грн.
В задоволенні іншої частини,- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судовий збір у розмірі 1 876, 52 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» витрати на правничу допомогу у розмірі 1859,16 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ЄДРПОУ 39861924, м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, адреса для листування м. Київ, просп. Леоніда Каденюка, 23, а/с 57.
Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16.07.2025 року.
СуддяН. Б. Добош