19 вересня 2025 рокуСправа №160/18303/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі -відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2025 №930100853045 щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.03.1996 по 20.02.2000 в Приватному підприємстві "ТОПАЗ", починаючи з 21.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Разом з тим, позивач 21.04.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив зарахувати до його страхового стажу період роботи з 01.03.1996 по 20.02.2000 в Приватному підприємстві "ТОПАЗ", а також провести відповідний перерахунок пенсії, надавши до такої заяви довідку про страховий стаж №ОС/-5/2000. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2025 №930100853045 було відмовлено у здійсненні такого зарахування, з посиланням на те, що у наданій довідці про стаж роботи відсутні накази про прийняття та звільнення, а також відсутні підстави її видачі. Так, позивач не погоджується із такою відмовою, та зазначає, що вказаний період його роботи підтверджується записами трудової книжки та іншими доказами, зокрема, трудовий контракт та договори №70 та №83. Отже, позивач вважає протиправним вказане рішення та таким, що порушує його права на належне пенсійне забезпечення. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №160/18303/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
11.07.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Відповідач зазначає, що рішенням від 28.04.2025 №930100853045 відмовлено у зарахуванні періоду з 01.03.1996 по 20.02.2000, оскільки відповідно до даних трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 20.09.1982, в період з 01.03.1996 по 20.02.2000 наявний запис, що позивач працював у Виробничо-технічному Управлінні зв'язку і радіонавігації в період з 20.03.1995 по 21.07.1997. Разом з тим, позивач на підтвердження страхового стажу надав довідку від 20.02.2000 №OC-5/2000, видану Приватним підприємством "Топаз" в якій зазначено що ОСОБА_1 з 01.03.1996 по 20.02.2000 працював в Приватному підприємстві "Топаз" на посаді головного бухгалтера (з 01.03.1996 по 01.07.1997 по сумісництву). Вищезазначену довідку від 20.02.2000 №OC-5/2000 не можна брати до уваги, оскільки вона не оформлена належним чином, а саме: відсутні накази про прийняття на роботу та звільнення та не вказані підстави видачі. Також відповідач зазначив, що період роботи вказаний в довідці не відповідає наданому трудовому контракту від 01.03.1996, а саме в п. 18 контракту зазначено, що "Строк дії контракту з 01.03.1996 по 01.03.2001.". Крім того, за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня інформація про роботу в ПП "Топаз". Таким чином, відповідач вважає, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах та спосіб передбачений діючим законодавством, тому відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.03.1996 по 20.02.2000.
Ухвалою суду від 25.06.2025 відповідачу-2 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Адміністративний позов та копія ухвали від 25.06.2025 отримані відповідачем-2 в системі «Електронний суд» 24.06.2025 та 26.06.2025 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача-2 належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058).
21.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України про проведення перерахунку пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Рішенням від 28.04.2025 №930100853045, винесеного принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровській області позивачу відмовлено у перерахунку пенсії із додаванням страхового стажу.
В обґрунтування відмови у перерахунку пенсії, відповідачем зазначено, про те, що оскільки в довідці №ОС-5/2000 від 20.02.2000 про стаж роботи з 01.03.1996 по 20.02.2000 відсутні накази про прийняття та звільнення та не вказані підстави видачі. Період роботи вказаний в довідці №OC-5/2000 від 20.02.2000 не відповідає наданому договору від 01.03.1996 (з 01.03.1996 по 01.03.2001). Інформація про роботу в ПІІ «Топаз» в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон від 09,07.2003 №1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 №1058-ІV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно - правових акті свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи за період до 01.01.2004.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19: «Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка».
До того ж, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 14.02.2023 у справі №263/9178/17 (адміністративне провадження № К/9901/30936/19), до 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином, до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Відповідно до п. 23-24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Із записів, що містяться у трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 01.03.1996 по 20.02.2000 працював у Виробничо-технічному управлінні зв'язку і радіонавігації, а саме:
20.03.1995 - прийнятий інженером по охороні праці в адміністративному управлінні (наказ №23 від 20.03.1995) - запис №19;
01.07.1997 - звільнений у зв'язку із реорганізацією підприємства (наказ №40 від 26.06.1997) - запис №20;
21.07.1997 - запис №20 від 26.06.1997 про звільнення з 01.07.1997 вважати недостовірною (наказ №45 від 21.07.1997);
25.07.1997 - звільнений у зв'язку із реорганізацією підприємства (наказ №45 від 21.07.1997) - запис №22.
В період з 25.07.1997 по 21.11.2002 записи відсутні.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка не містить записів роботи позивача у Приватному підприємстві "ТОПАЗ" у період з 01.03.1996 по 20.02.2000.
Отже, дослідженням трудової книжки позивача з'ясовано, що у ній відсутні записи про вищевказану роботу позивача, тому такий трудовий стаж має встановлюватися згідно з Порядком № 637 на підставі інших документів, виданих за місцем роботи особи, які містять про періоди роботи, зокрема й довідками.
Так, позивачем було надано до суду та до пенсійного фонду наступні документи:
- Довідку №ОС-5/2000 від 20.02.2000 про те, що ОСОБА_1 з 01.03.1996 по 20.02.2000 працював у Приватному підприємстві "ТОПАЗ" на посаді головного бухгалтера по сумісництву. Вказана довідка містить печатку підприємства та підпис його директора;
- Договір №70 від 23.05.1996, в якому, зокрема, зазнається, що ПП "ТОПАЗ" від імені якого діє директор Войтенко В.А. та ВОЗ ГУ МВС України уклали такий договір, відповідно до якого ВОЗ ГУ МВС України зобов'язується провести попередній профілактичний огляд співробітників підприємства у кількості 1 особи та винести заключення відносно нього. Вказаний договір, з однієї сторони, був підписаний директором ПП "ТОПАЗ" - Войтенко В.А.;
- Договір №83 від 02.07.1997, в якому, зокрема, зазнається, що ПП "ТОПАЗ" від імені якого діє директор Войтенко В.А. та ВОЗ ГУ МВС України уклали такий договір, відповідно до якого ВОЗ ГУ МВС України зобов'язується провести попередній профілактичний огляд співробітників підприємства та винести висновок про їх придатність до роботи в охоронних структурах. Вказаний договір, з однієї сторони, був підписаний директором ПП "ТОПАЗ" - Войтенко В.А.;
- Ліцензію №1279 від 25.07.1996 на право ПП "ТОПАЗ" надання послуг з монтажу, ремонту та профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації. Особою, відповідальною за такий вид діяльності зазначено ОСОБА_1 ;
- Трудовий контракт від 01.03.1996, якому зазначено, що ПП "ТОПАЗ" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали такий контракт про те, що ОСОБА_1 приймається на роботу на посаду головного бухгалтера. Пунктом 18 вказаного контракту передбачено, що строк контракту з 01.03.1996 по 01.03.2001.
Як зазначалося судом, згідно з п. 23-24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Тобто, у зв'язку з відсутністю записів у трудовій книжці, що підтверджують наявний трудовий стаж, підтверджуючими документами можуть бути довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи або ж довідки архівних установ.
Проаналізувавши надані докази, зокрема довідку №ОС-5/2000 від 20.02.2000, суд зазначає, що хоча вона й містить печатку та підпис посадової особи підприємства, проте у порушення вимог п. 23-24 Порядку №637 не містить відомостей про період роботи, внесений на підставі первинних документів. У довідці відсутні посилання на накази з їх реквізитами (номер і дата) про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Крім того, вказана довідка не містить ким саме була підписана, як директором (не вказано прізвище та ініціали особи), адже приймався на роботу ОСОБА_1 директором ОСОБА_2 (трудовий контракт від 01.03.1996), а згодом таку посаду обіймав сам ОСОБА_1 (про що свідчить інформація з Договору №70 від 23.05.1996), разом з тим документів щодо переведення на іншу посаду або виконання такої роботи за сумісництвом матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять і доказів того, що трудовий контракт було розірвано у більш ранній строк ніж зазначений у самому контракті, як 01.03.2001.
Оскільки довідка №ОС-5/2000 не містить посилань на первинні кадрові документи, а також підписана особою без зазначення прізвища ім'я по батькові відповідальної особи-директора, вона не може вважатися належним і достатнім доказом фактичного перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПП «ТОПАЗ» на посаді бухгалтера. Надані позивачем договори та ліцензії підтверджують лише діяльність підприємства, як суб'єкта господарювання, проте не доводять наявність саме трудових відносин у спірний період.
До того ж, в трудовій книжці відсутні записи щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Водночас, відповідно до абз. 2 п.4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, позивачем не надано жодного документу на підтвердження такого факту здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд робить висновок про правомірність рішення відповідача-1 та відсутності обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог за вказаним позовом.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський