СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/160/25
ун. № 759/16332/25
25 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання та відібрання дитини,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва з вищевказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 року справу передано до провадження судді Твердохліб Ю.О.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року відкрите провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить в порядку забезпечення позову зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до набрання законної вили рішенням у справі №759/16332/25 надавати ОСОБА_1 можливість безперервного спілкування та спільного проведення часу з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожних понеділка, середи, п'ятниці поточного тижня з 16.00 до 19.00 годин без присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 шляхом онлайн відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема, з використанням соціальних мереж та програм; починаючи з 12.00 суботи і до 16.00 наступного дня, неділі, поточного тижня, за місцем проживання ОСОБА_1 , без присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , за наявності бажання дитини; 06.12.,14.12, 25.12, 31.12 поточного року з 12.00 до 16.00 за місцем проживання ОСОБА_1 , без присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , за наявності бажання дитини; або шляхом онлайн відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема, з використанням соціальних мереж та програм; протягом чотирьох календарних днів поспіль під час шкільних канікул за місцем проживання ОСОБА_1 , без присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , за наявності бажання дитини. Зустрічне забезпечення не застосовувати.
В обґрунтування заяви вказує, що позивач з відподповідачем ОСОБА_3 (батьком дитини) позивач не може дійти згоди, оскільки останній уникає зв'язку та не дає можливості узгодити питання у позасудовому порядку. Позивача, як матері дитини не визнаються та заперечуються з боку відповідача ОСОБА_4 , яка є членом сім'ї батька (сестрою), позбавленого батьківських прав, та називає себе матір'ю дитини.
Позивач стверджує, що на дитину чиниться психологічний тиск, здійснювались заходи щодо відчуження дитини від матері. За домовленістю між батьками дитина мала проживати з батьком, а не його сестрою, яка почала налаштовувати дитину проти матері, себе називає матір'ю та не віддає дитину. Між сторонамим виник спір щодо визначення місця проживання дитини та її відібрання у особи, яка не є одним з батьків дитини ( ОСОБА_4 ), оскільки на переконання позивача вона може забезпечити кращі умови проживання дитині, аніж створені ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що дії, які вчинаються відповідачами із недопущення її вільного спілкування з дочкою направлені саме на відчуження дочки від матері та унеможливлення збереження між ними емоційного родинного контакту, що в підсумку може призвести до неможливості виконання можливого рішення суду.
В підготовче судове засідання сторони не з'явилися, про дату та час повідомлені належним чином.
Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій просить проводити підготовче засідання без їх участі,просить задовольнити заяву про забезпечення позову та відкласти підготовче засідання.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Згідно із частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України (далі по тексту СК України), якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
При вирішенні питання про необхідність застосування забезпечення позову, судом враховано, що між сторонами наразі дійсно існує спір і саме під час вирішення даного спору підлягають доведенню твердження позивача про неправомірну зміну місця проживання дитини, що не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення.
Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір'ю.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною третьою статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою "MAMCHUR v. UKRAINE", № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою "HANT v. UKRAINЕ", №31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20) Верховний Суд виклав такий висновок щодо застосування заходів забезпечення позову у справі про визначення місця проживання малолітніх дітей: "колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову".
«Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю» (постанови Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17), від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21).
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20.
З огляду на обставини справи, враховуючи, що ОСОБА_1 , яка проживає окремо від дочки, також має право на особисте спілкування з нею, а інші особи не мають права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини, справа знаходиться на розгляді у суді в підготовчому судовому засіданні, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини, вік дитини (13 років), а також, приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що створює безпосередню та реальну загрозу для життя і здоров'я дитини, суддя приходить до висновку, що існують підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову в частині, що стосується спілкуванню ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_6 , шляхом відео зв'язку за допомогою застосунків «Viber», «WhatsApp», «Telegram» та/або програм «Zoom», «Skype», а також кожної суботи місяця з 12.00 год до 16.00 год, за місцем проживання ОСОБА_1 , за наявності бажання дитини, без присутності відповідачів, оскільки такий захід є пропорційним, з урахуванням встановлених судом обставин, і гарантуватиме право дитини на спілкування з позивачем, так як і право позивача на спілкування з дочкою, на період розгляду цієї справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання та відібрання дитини задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . надавати ОСОБА_1 можливість спілкування та спільного проведення часу з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожних понеділка, середи, п'ятниці поточного тижня з 16.00 до 19.00 годин без присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , шляхом відео зв'язку за допомогою застосунків «Viber», «WhatsApp», «Telegram» та/або програм «Zoom», «Skype», а також кожної суботи місяця з 12.00 год до 16.00 год, за місцем проживання ОСОБА_1 , за наявності бажання дитини, без присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Встановити чинність даного забезпечення позову до набрання законної сили рішення суду у справі № 759/16332/25, коли таке рішення буде прийняте судом.
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Підготовче судове засідання відкласти на 13 листопада 2025 року 15:00 годин.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено 25.09.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб