ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4520/25
провадження № 2-а/753/166/25
18 вересня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Боярської Є.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначено, що згідно з протоколом №535 від 20.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою єдиного національного оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» цінним листом з описом вкладення направлено повістку № 1585124 про виклик позивача на 14:00 год., 02.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене поштове відправлення повернулось відправнику з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. На цій підставі було складено постанову № 535, про притянення до адміністративної відповідальності. З вказаною постановою позивач не згоден, вважає її протиправною, прийняту внаслідок неповного з'ясування обставин справи, викладені в ній обставини не підтверджуються доказами, а тому постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.03.2025 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження, визначено строк для відповідача для подання відзиву на позов.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, від представника надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.
Від представника відповідача надійшов відзив з якого вбачається, що відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Крім того зазначено, що відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до військового обов'язку громадянина України належить виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Правилами військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, встановлено обов'язок призовникам, військовозобов'язаним та резервістам прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. З урахування викладеного відповідач позовні вимоги не визнають та заперечуть проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25 лютого 2025 року відносно позивача ОСОБА_1 , був складений протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 25.02.2025 року о 09:00 год., встановлено, що 20.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою єдиного Національного оператора поштового зв'язку АТ Укрпошта, цінним листом з описом вкладення направлено повістку № 1585124 про виклик на 14:00 год, 02.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , Зазначене поштове відправлення повернулось відправнику з відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою». В зазначену дату та час ОСОБА_1 , не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим скоїв адміністративне правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП № 535 від 25.02.2025 року ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаною статтею та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Частиною першою статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024 року, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2024 року повістку про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 годину 02.01.2025 року направлено останньому рекомендованим листом.
Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2)у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами поштове відправлення ОСОБА_1 , вручено не було, та повернулось відправнику з поміткою «відсутність адресата за вказаною адресою».
Однак, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статі 210-1 КУпАП, зокрема доказів, щодо відправлення повістки з викликом на адресу позивача цінним листом з описом вкладення, крім того суд враховує, що ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в постанові, не зазначено, мету виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
За наведених обставин, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення та протокол на підставі якого складалась вищевказана постанова, в якій зафіксовано порушення позивачем Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, оскільки суперечить стандартам доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011.
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 535 від 25.02.2025 року про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 535 від 25.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя С.В. Кулик